Рішення

від 04.09.2020 по справі 927/643/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/643/20 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження

за позовом: Приватного підприємства-фірми "Транс-Інвест" ,

вул. Жовтнева, 8-А, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, 08132, код ЄДРПОУ 04792647

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотоппром" ,

вул. Толстого, 147, м. Чернігів, Чернігівська область, 14014, код ЄДРПОУ 42139860

про стягнення 11 141,02 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством-фірмою "Транс-Інвест" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотоппром" про стягнення 10 000,00 грн, сплачених позивачем в якості оплати за товар, що мав бути поставлений відповідачем, а також 376,02 грн 3% річних та 765,00 грн інфляційних збитків на підставі ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару по Договору №1 поставки пиломатеріалів від 22.01.19 та повернення сплачених коштів за нього.

Крім того, п.2 резолютивної частини позовної заяви, позивач просить суд також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн та витрат на правову допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.20 справа №927/643/20 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 16.07.20 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив на позов, зокрема, встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.20 отримана позивачем - 05.08.20, відповідачем - 20.07.20, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400048929925 від 17.07.20, №1400048929917 від 17.07.20.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк до суду не надходило.

У свою чергу, у строк, визначений ч.3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу, позивачем 10.08.20 подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правову допомогу в сумі 1500 грн. Суд клопотання задовольнив та залучив до матеріалів справи клопотання разом з додатком: завірену копію виписки по рахунку АТ "Полікомбанк" та фіскальний чек від 10.08.20 ФН3000707067.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотоппром" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання17.05.2018р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10641020000013862.

Приватне підприємство-фірма "Транс-Інвест" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 27.10.1997р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за №13391200000001326.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

22 січня 2019 року між Товариством обмеженою відповідальністю "Біотоппром" (далі - постачальник) та приватним підприємством-фірмою "Транс-Інвест" (далі - покупець) укладено Договір №1 поставки пиломатеріалів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник передає Покупцю, а Покупець приймає та оплачує пиломатеріали-кілки окоровані (надалі - Товар, Продукція) відповідно до умов даного Договору. Розміри кілки окоровані: 75/100-1,65м.-1,80м.- 70%-19 упаковок на 1/один автомобіль/. 100/125-1,65м.-1,80м.-30%-9 упаковок.

Згідно з п.п. 2.1.-2.2. Договору, кількість і вартість товару Товару зазначається у Специфікації №1 від 22.01.19, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість товару- кілки окоровані:1 м.куб.-75 евро/на момент відгрузки-курскомерційний ПАТ КБ Приватбанка/. Загальна кількість поставленого Товару визначаються шляхом підсумування показників усіх Специфікацій, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Пунктами 3.1.-3.4. Договору передбачено, що Постачальник поставляє Товар згідно "Інкотермс" в редакції 2010р. на умовах, що визначається в належній Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Строк поставки партії Товару визначається в належній Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Датою поставки Товару вважається дата переходу права власності на Товар до Покупця. Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту його передачі перевізником на складі Покупця шляхом підписання необхідних документів Покупцем (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна та специфікація з державного Лісового Господарства).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що якість продукції повинна відповідати діючим нормам якісних показників, регламентованими відповідними технічними нормативами, а також умовам, погодженим Сторонами Договору.

Розділом 5 Договору визначено порядок розрахунків: Оплата товару, що поставляється за даним Договором, здійснюється Покупцем на умовах та у терміни, що зазначені у Специфікаціях до цього Договору у безготівковій або готівковій формі, або іншими способами, які не суперечать діючому законодавству України (п.5.1.).

Пунктами 6.1., 6.3. визначено, що Постачальник зобов`язується передати одночасно з Товаром наступні документи: -оригінал видаткової накладної на Товар;-оригінали товарно-транспортних накладних держлісгоспу;-оригінал товарно-транспортної накладної; карантинний сертифікат (за домовленістю сторін, та при необхідності); Постачальник гарантує, що цей Товар на момент укладання Договору: -належить Постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом; -не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України. Постачальник гарантує відповідність товару вимогам п.2.1. та п.2.2. Договору.

Розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін.

За порушення будь-якою Стороною умов даного Договору, така Сторона відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток (документально доведений), у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовились, що збитки стягуються у повній сумі понад неустойку (п.7.1.).

За несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.7.2.).

У випадку невідповідності якісних показників поставленого Товару вимогам розділу 2 даного Договору Покупець має право вимагати від Постачальника за своїм вибором: -пропорційного зменшення ціни Товару; -поставки більшої кількості Товару по зменшеній ціні; -відмовитись від прийняття неякісної партії товару (п.7.3.).

Оплата неустойки не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором (п.7.4.).

За несвоєчасну поставку Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.7.5.).

Відповідно до п.8.2. Договору, у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди щодо спірного питання шляхом переговорів, то суперечка буде розглядатися в господарському суді відповідно до чинного законодавства України.

Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 22 травня 2022 року, а в частині розрахунків та поставки Товару - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна зі сторін не повідомила іншу про розірвання Договору вважаться автоматично пролонгований на тих самих умовах (п.10.1. Договору).

Договір складено українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони (п.10.5).

Згідно з п.10.6. Договору, строк дії договору з 22.01.19. по 22.01.22.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору №1 поставки пиломатеріалів від 22.01.19, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України Договір №1 поставки пиломатеріалів від 22.01.19 є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №179 від 22.01.19 на суму 15000,00 грн, №182 від 01.02.19 на суму 15000,00 грн, №188 від 15.02.19 на суму 15000,00 грн, на виконання умов Договору №1 поставки пиломатеріалів від 22.01.19, покупцем - Приватним підприємством-фірма "Транс-Інвест" сплачено постачальнику ТОВ "Біотоппром" 45 000грн з призначенням платежу: "за кілки окоренні, дог. №1 від 22.01.19" (а.с. 30-31).

За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній не поставив товар, передбачений п.1.1., п.1.2. Договору.

У свою чергу, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №325 від 08.08.19 на суму 8000,00 грн, №326 від 09.08.19 на суму 2000,00 грн, №393 від 09.09.19 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу у останніх: "повернення коштів за кілки окоровані згідно договору №1 від 22.01.19 та листа №0808-01 від 08.08.19", №450 від 28.10.19 на суму 5000,00 грн, №78 від 17.12.19 на суму 10000,00 грн, з призначенням платежу у останніх: "повернення коштів за кілки окоровані згідно договору №1 від 22.01.19 та листа №2810-01 від 28.10.19" (а.с. 32-35) відповідач здійснив повернення коштів за не поставлений товар на загальну суму 35 000,00 грн.

Позивачем надано гарантійний лист (а.с. 38), який відповідач б/н від 30.08.19 адресував позивачу та гарантував повернення 35000,00 грн у строки: вересень-10000 грн, жовтень-10000 грн, листопад-10000 грн, жовтень-5000 грн.

Також в матеріалах справи міститься претензія Приватного підприємства-фірма "Транс-Інвест" №5 від 03.03.20, адресована відповідачу з вимогою про повернення залишку коштів у сумі 10 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України)

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що товар, передплачений позивачем, відповідачем позивачу не поставлено.

Вимоги (претензії, листи) позивача про повернення коштів в сумі 10 000,00 грн відповідач не задовольнив, і не повернув позивачу вартість не поставленого товару; матеріали справи не містять доказів протилежного.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. заборгованості (оплати за непоставлений товар) є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст. 530, 693, 1212 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 376,02 грн 3% річних та 765,00 грн інфляційних збитків, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

У своїй постанові від 17.10.18. у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс1.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором №1 поставки пиломатеріалів від 22.01.19. розмір таких процентів не встановлено.

За наведених підстав суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 376,02 грн 3% річних та 765 грн інфляційних.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

У позовні заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1500 грн витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №1 від 01.07.20, додатку №1 від 01.07.20 до договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №266 від 04.02.11, ордер від 14.07.20 ЧН№106857 на надання правової допомоги, копію банківської виписки в якості доказу про перерахування 1500,00грн за надання послуг правової допомоги (а.с. 39-40, а.с.42-43, а.с.48). Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, міститься у Додатку №1 до договору від 01.07.20 (а.с. 41).

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет спору та заявлений позивачем розмір витрат, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 1500 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1886,72 грн судового збору.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86,123, 129, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотоппром" (вул. Толстого, 147, м. Чернігів, Чернігівська область, 14014, код ЄДРПОУ 42139860) на користь Приватного підприємства-фірми "Транс-Інвест" (вул. Жовтнева, 8-А, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, 08132, код ЄДРПОУ 04792647) 10 000,00 грн заборгованості, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1886,72 грн, та витрат на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову в частині стягнення 376,02 грн 3% річних та 765 грн інфляційних відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.