Рішення

від 03.09.2020 по справі 451/1080/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

03 вересня 2020 рокуСправа №451/1080/19 Провадження № 2/451/283/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1080/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

7 серпня 2019 року адвокат Косендюк Ярослав Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що 03 лютого 1989 року на підставі рішення Радехівського райвиконкому № 9 від 19.01.1989 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право особистої власності на будівлю. Згідно цього свідоцтва будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Членами колгоспного двору, які мають право на частку у ньому є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ця обставина за не лише підтверджується показами свідків, а й визнається відповідачами. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 16.04.2002 року. Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на 1/3 житлового будинку, що належав колгоспному двору та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном були її чоловік ОСОБА_3 . Факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджується довідкою виданою Стоянівською сільською радою Радехівського району Львівської області. Однак, ОСОБА_3 не встиг оформити документи на успадковану частку в житловому будинку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 06.10.2008 року. Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на належну йому частку у розмірі 1/3 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та успадковану ним після смерті ОСОБА_4 частку у вказаному житловому будинку. За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповіт, що був посвідченим виконкомом Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 12 червня 2002 року. Згідно заповіту спадкоємцем майна є син ОСОБА_5 . Єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини. Ця обставина підтверджується довідкою Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Крім того, ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 та становить 1/3 частки. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2013 року. Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на належну йому частку у розмірі 1/3 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Підтвердженням цьому є відповідна довідка відповідача. Водночас, ОСОБА_2 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини. Підтвердженням цьому є її заява подана до Радехівської державної нотаріальної контори. Таким чином, єдиним спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину є ОСОБА_1 . Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавцем підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та відміткою у паспорті позивача про зміну прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу. Проте, на сьогодні нотаріус відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно по причині відсутності у позивача відповідного оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно. За таких обставин у позивача не залишається іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, інакше як звернутися до суду з даним позовом з метою захисту свого невизнаного майнового права. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-10).

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, проте, надали суду заяву, відповідно до вимог якої просять розгляд справи здійснити за їх відсутності, позов підтримують повністю та просять задовольнити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечують (а.с.67).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надіслала суду заяву про визнання позову, зазначає, що, позовні вимоги визнає та просить розглянути справу за її відсутності. Наслідки визнання позову їй відомі в повному обсязі (а.с.55).

Представник відповідача Стоянівської сільської ради Радехівського району Львіської області в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с.66).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався сторони.

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що 03 лютого 1989 року на підставі рішення Радехівського райвиконкому № 9 від 19.01.1989 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право особистої власності на будівлю (а.с.13).

Згідно з цим свідоцтвом на будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Членами колгоспного двору, які мають право на частку у ньому є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 112 ЦК Української PCP (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно), майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно з ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними увласність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

У відповідності до ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Часчку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгосп ного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору, які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

Відповідно до ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.п. г своєї постанови №20, за правилами ст.563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 30.06.1990 року належав до колгоспного типу двору, а станом на 15.04.1991 року головою колгоспного типу двору був ОСОБА_3 , його членами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то відповідно їм кожному належало по 1/3 частині даного колгоспного типу двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 16.04.2002 року (а.с.14).

Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на 1/3 житлового будинку, що належав колгоспному двору та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном був її чоловік ОСОБА_3 .

Факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджується довідкою Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 05.07.2019 року №977 (а.с.15).

ОСОБА_3 не встиг оформити документи на успадковану частку в житловому будинку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 06.10.2008 року (а.с.16).

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на належну йому частку у розмірі 1/3 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та успадковану ним після смерті ОСОБА_4 частку у вказаному житловому будинку.

За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповіт, що був посвідченим виконкомом Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 12 червня 2002 року. Згідно заповіту спадкоємцем майна є син ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини. Ця обставина підтверджується довідкою Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 05.07.2019 року № 976 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на частку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 та становить 1/3 частки (а.с.17,18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2013 року (а.с.19).

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило право власності на належну йому частку у розмірі 1/3 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору.

Єдиними спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Підтвердженням цьому є довідка Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівьської області від 05.07.2019 року №975 (а.с.20).

Водночас, ОСОБА_2 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини, що підтверджується її заявою, поданою до Радехівської державної нотаріальної контори (а.с.21).

Таким чином, єдиним спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину є ОСОБА_1 .

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 від 1 серпня 1990 року та відміткою у паспорті позивача про зміну прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу (а.с.11,12,23).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачами, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,258-259,263-265,279 ,280,282 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживаючої в АДРЕСА_1 ; Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04369966, місцезнаходження в с. Стоянів, вул.Стуса, 3, Радехівського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , проживаючої в АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 965 (дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до Радехівського районного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 3 вересня 2020 року.