Постанова

від 01.09.2020 по справі 617/1148/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

м. Харків

Справа № 617/1148/19

Провадження № 22-ц/818/ 2643 /20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хорошевського О.М.

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Істок в особі директора Уварова Володимира Юрійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року, постановлене суддею - Глобою М.М ., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Істок в особі директора Уварова Володимира Юрійовича про розірвання договору оренди землі,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею та приватним сільськогосподарським підприємством ІСТОК 19 липня 2013 року, зареєстрований 19.07.2013 року Реєстраційною службою Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 109207163216.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно із Державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 № 745460 від 09 січня 2003 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 33, вона є власником земельної ділянки загальною площею 6,2719 га з кадастровим номером 6321680800:03:002:0342, яка розташована за межами населених пунктів на території Волохівської сільської ради Вовчанського району Харківської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до договору оренди землі від 19 липня 2013 року, зареєстрованого 19 липня 2013 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 6469129, земельна ділянка була передана нею в оренду відповідачу строком на 25 років. Згідно з п. 27 договору оренди передбачено право орендодавця вимагати від орендаря - дотримуватися, екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів. Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил . Одним із обов`язкових заходів із забезпечення збереження родючості ґрунтів, які має здійснити землекористувач, є розробка і дотримання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Вказаний обов`язок встановлений у ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України. У той же час відповідач не виконав проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, проект не розроблений до цього часу. Відповідно до п. 10, 13 Договору оренди вбачається, що станом на момент укладення договору оренди - Орендна плата на земельну ділянку встановлена орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки . Розмір орендної плати переглядається за домовленістю сторін у разі - Зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів , за останні шість років жодного перегляду вказаних пунктів з укладенням додаткових угод до договору оренди не було. Порушення відповідачем свого встановленого законом обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності буде різке зниження родючості грунтів орендованої земельної ділянки, також не виконання п. 13 договору оренди щодо перегляду орендної плати та недоотримання позивачем гідної суми за оренду землі та використанням її земельної ділянки відповідачем.

Вважає, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, та недоотримання нею коштів за оренду землі, тому договір оренди землі має бути розірваний .

Рішенням Вовчанський районний суд Харківської області від 04 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Порушення відповідачем свого встановленого законом обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності буде різке зниження родючості грунтів орендованої земельної ділянки, також не виконання п. 13 щодо перегляду орендної плати та недоотримання позивачем гідної суми за оренду землі та використанням її земельної ділянки відповідачем.

Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, та недоотримання ОСОБА_1 коштів за оренду землі вважає, що договір оренди землі має бути розірваний.

У відзиві на апеляційну скаргу, ПСП Істок зазначело, що умови договору виконуються належним чином, ОСОБА_1 виплачується орендна плата з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік, розмір виплат постійно зростає, її права як власника земельної ділянки не порушуються, тому підстави для розірвання Договору оренди землі від 19.07.2013 року відсутні .

А також відсутність проекту землеустрою не входить до переліку підстав розірвання договору оренди, зазначених у ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі , отже не може бути підставою для розірвання цього договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки, як підстави для дострокового розірвання договору у вигляді протиправної бездіяльності відповідача внаслідок нерозроблення ним проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь та не укладання додаткових угод з приводу перегляду орендної плати, не може вважатись правовою підставою в розумінні ст. 651 ЦК України для розірвання договору.

Разом з тим, докази, які свідчили про порушення відповідачем дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил не містять матеріали справі та не доведені суду у ході розгляду. Орендна плата виплачується у розмірі встановленому законодавством та строки визначені договором оренди, заборгованість підприємства перед позивачем відсутня.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Так, ч. 1, 12 ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями статей 24, 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відсутність проекту землеустрою не входить до переліку підстав розірвання договору оренди, зазначених у ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі .

Пунктами 18, 19 договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробки проекту відведення, передача земельної ділянки орендарю здійснюється в 10-ти денний строк після держаної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Тобто на орендаря не покладається обов`язку здійснити розробку проекту землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни, не встановлює порядку і строків вчинення відповідних дій.

Таким чином, доводи позивача про істотне порушення умов договору внаслідок не розроблення проекту землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни не можна вважати обргунтованими.

Будь-яких доказів на підтвердження фактичного погіршення родючості землі належної позивачу суджу не надано.

Відповідачем надано копію книги історії полів сівозмін в якій зазначено фактичне розміщення посівів на полях, зокрема і спірної ділянки та порядок проведення чергування сільськогосподарських культур, що забезпечує збереження родючості грунтів, що входить до умов договору.

Що стосується вимог орендної плати то, п 10 Договору передбачена орендна плата на земельну ділянку встановлюється орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки. На час укладання договору становила 3 986 грн. 80 коп.

Пунктом 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається за домовленістю сторін у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів (пп. 2 п. 13 Договору).

Представником позивача зазначено, що з останні 6 років жодного перегляду пунктів 10, 13 з укладанням додаткових угод до договору оренди не було.

За умовами договору передбачений перегляд орендної плати саме за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судова колегія звертає увагу, що п. 11 Договору передбачено обчислення розміру орендної плати без урахування індексу інфляції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Тобто, саме нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі.

Проте, відомостей зміни грошової оцінки земельної ділянки належної ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а тому посилання ОСОБА_1 на неотримання гідної суми за оренду землі є необґрунтованими та не доведеними.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник посилались на те, що невиконання умов договору в частині сплати орендної плати позивачка пов`язує з тим, що відповідачем не переглянуто відсотки від грошової оцінки землі, за яким визначається розмір орендної плати.

Однак згідно умов договору розмір орендної плати може бути змінено за домовленості сторін. Але доказів того, що позивачка зверталась до відповідача з відповідними пропозиціями не надано.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1 ст. 376, 381, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Рішення Вовчанський районний суд Харківської області від 04 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 04 вересня 2020 року.