Рішення

від 01.09.2020 по справі 120/2400/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 вересня 2020 р. Справа № 120/2400/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницкої Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці адміністративну справу за позовом

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до селянського (фермерського) господарства ВІА "ПРОГРЕС»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства ВІА "ПРОГРЕС» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та нарахованої пені за прострочення терміну сплати санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2019 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 102937,5 грн. Відтак, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення терміну сплати санкцій в розмірі 1327,84 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

29.01.2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на виконання вимог п. 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ним у встановленому законодавством порядку направлено за юридичною адресою Козятинської міськрайонної філія Вінницького обласного центру зайнятості (вулиця Пилипа Орлика, 19, Козятин, Вінницька область, 22100) інформацію про попит на робочу силу (вакансії), за формою №3-ПН. Відтак, відповідачем виконано вимоги пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення щодо необхідності своєчасного та в повному обсязі інформування територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про попит на робочу силу (вакансії) наявні на підприємстві.

Відповідно до наказу Голови Вінницького окружного адміністративного суду №079-в/к в період з 13.07.2020 року по 31.07.2020 року суддя Головуючий суддя Крапівницька Н.Л. перебувала у щорічній відпустці. 01.08.2020 року та 02.08.2020 року відповідно до чинного законодавства України передбачено вихідні дні.

Також, відповідно до наказу Голови Вінницького окружного адміністративного суду №099-в/к в період з 26.08.2020 року по 28.08.2020 і 31.08.2020 року суддя Головуючий суддя Крапівницька Н.Л. перебувала у щорічній відпустці. Відтак, розгляд справи здійснюється 01.09.2020 року.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності встановив наступне.

02.01.2019 року селянським (фермерським) господарством ВІА "ПРОГРЕС» сформовано та подано позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 16 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 0. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", теж самостійно розрахована відповідачем і становить 1 особа.

Так, Фонд соціального захисту інвалідів вважає, що оскільки селянське (фермерське) господарство ВІА "ПРОГРЕС» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі одної середньорічної заробітної плати на одного штатного працівника за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю.

Крім того, на думку позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій селянське (фермерське) господарство ВІА "ПРОГРЕС» зобов`язане сплатити пеню, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15.05.2007 року № 223, по день звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується наступним.

Так, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пунктів 5 та 6 розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.

Так, судом встановлено, селянське (фермерське) господарство ВІА "ПРОГРЕС» перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми № 10-ПІ у відповідача в 2019 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 16 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю селянське (фермерське) господарство ВІА "ПРОГРЕС» впродовж звітного періоду (2019 року) повідомляло Козятинську міськрайонну філію Вінницького обласного центру зайнятості, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Так, 02.01.2019 року селянським (фермерським) господарством ВІА "ПРОГРЕС» направлено за юридичною адресою базового центру зайнятості Козятинського району ((вулиця Пилипа Орлика, 19, Козятин, Вінницька область, 22100) інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, відповідно до якої відповідачем проінформовано про наявність 1 вакансії за посадою сторож .

За наведеного вище суд вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

У силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

У свою чергу позивач, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахував, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 у справі №805/1436/16-а, яка є обов`язковою для врахування судами при застосування подібних норм права.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування інваліда на створене робоче місце, суд приходить до переконання, що відповідач здійснив усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Залишення на підприємстві вакантним робочого місця для працевлаштування інваліда через відсутність осіб-інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися не може ставитися в провину відповідачу.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, як наслідок, в діях останнього і відсутній склад правопорушення, пов`язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13308892).

Відповідач - селянське (фермерське) господарство ВІА "Прогрес" (Юридична адреса: 22165, Вінницька область, Козятинський район, село Збараж, вул. Васильєва7, 4, код ЄДРПОУ-03732034)

Суддя Крапівницька Н. Л.