Рішення

від 04.09.2020 по справі 340/3330/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/3330/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Олександрійського міскрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.6-го Грудня, 138, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 37015274), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство "Міжрегіональний консалтинговий центр "Паритет" (вул.Михайлівська, 2 кв.3, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ 34448723) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПП Міжрегіональний консалтинговий центр Паритет , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Маркової Олесі Василівни, що пов`язані з оцінкою нерухомого майна ОСОБА_1 , про передачу нерухомого майна, а саме: 39/50 частки нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на реалізацію Державному підприємству "СЕТАМ";

- зобов`язати Відповідача утриматися від дій щодо передачі нерухомого майна ОСОБА_1 на реалізацію ДП "СЕТАМ" на підставі звіту про оцінку майна від 17.07.2020 року (на суму 1407700 грн.), що складений ПП "МКЦ "ПАРИТЕТ", код ЄДРПОУ - 3444723;

- визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна від 17.07.2020 року, а саме: 39/50 частки нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходиться на земельній ділянці кадастровий №3510300000:10:283:0008, за адресою: АДРЕСА_2 ), який складений ПП "МКЦ "ПАРИТЕТ", код ЄДРПОУ - 3444723.

Позовна заява обґрунтована тим, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №62024662 з примусового стягнення заборгованості на загальну суму 757278,73 грн. за виконавчими документами: вимога №Ф-2689-17У від 13.08.2019р. ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення податкового боргу в розмірі 68803,18 грн.; виконавчий лист №2/398/633/19 від 16.09.2019р. виданий Олександрійським міськрайонним судом про стягнення боргу в розмірі 589090,45 грн. на користь ОСОБА_2 ; вимога №Ф-2689-17У від 14.11.2018р. ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення податкового боргу в розмірі 29859,76 грн.

В ході проведення виконавчих дій відповідачем здійснено опис та арешт належного позивачеві майна: 39/50 частки будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою вжиття заходів з реалізації арештованого майна, 03.07.2020 відповідачем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ПП "МКЦ "ПАРИТЕТ".

Позивач вказує, що він не був повідомлений про вжиття заходів з оцінки арештованого майна.

Ознайомившись через свого представника із звітом про оцінку майна, було з`ясовано, що вартість майна визначена в розмірі 1407700 грн.

Не погоджуючись з вартістю майна, яка визначена за результатом його оцінки, позивач зазначає, що вартість майна є значно заниженою та такою, що не відповідає ринковим цінам, оскільки дійсна ринкова вартість майна, яка визначена за ініціативою позивача агентством нерухомості ПП Фірма Домінант А. складає 3357186,92 грн.

Позивач вказує, що експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна була проведена ПП "МКЦ "ПАРИТЕТ" з істотним порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з тим, що суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки, а отже, ПП "МКЦ "ПАРИТЕТ" був порушений порядок проведення експертної оцінки ринкової вартості нерухомого майна, що істотно вплинуло на визначення ринкової вартості майна, та, як наслідок, дії державного виконавця з визначення оцінки вартості майна, також слід вважати протиправними.

За таких обставин, на переконання позивача, дії відповідача щодо передачі нерухомого майна на реалізацію ДП СЕТАМ є протиправними, а висновок про вартість майна є незаконним.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та зазначається, що в ході здійснення процесуальних дій у зведеному виконавчому провадженні №62024662, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб визначені Законом України Про виконавче провадження , а тому відсутні підстави стверджувати про порушення Закону на які вказує позивач (т.2а.с.121-124).

Від третьої особи на адресу суду 03.09.2020р. надійшли письмові пояснення на позов відповідно до яких вимоги позову не визнаються та вказується, що позивач надає суду неповну, викривлену та упереджену інформацію щодо спірних правовідносин, а тому позов не підлягає задоволенню (т.1а.с.170-174).

Ухвалою суду від 20.08.2020р. задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, зупинено реалізацію арештованого майна та заборонено Кіровоградській філії ДП "СЕТАМ" (вул. Габдрахманова, 3, офіс 13, м. Кропивницький) вчиняти будь-які дії щодо реалізації майна, а саме: 39/50 частки нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №340/3330/20 (т.1а.с.151,152).

Ухвалою суду від 26.08.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.09.2020р. (т.1а.с.156).

Ухвалою суду від 03.08.2020р. на підставі ч. 3 ст. 287 КАС України здійснено заміну відповідача з державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Маркової Олесі Василівни на Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 37015274) (м. Дніпро) (т.2 а.с.135).

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується про вручення 22.08.2020р. поштового відправлення, в судове засідання не з`явився (т.1а.с.167).

04.09.2020р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі (т.2а.с.127).

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи зважаючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується про вручення 27.08.2020р. поштового відправлення (т.1а.с.165), в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи з підстав визначених ч. 3 ст. 268 КАС України.

Третьою особою одночасно з поясненнями на позов подано клопотання про розгляд справи без участі представника (т.1а.с.174).

Зважаючи на неявку сторін в судове засідання подальший розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні з виготовленням повного тексту рішення 04.09.2020р. (т.2 а.с.134).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, що в провадженні посадової особи відповідача перебуває зведене виконавче провадження №62024662 з примусового стягнення заборгованості на загальну суму 757278,73 грн. за виконавчими документами: вимога №Ф-2689-17У від 13.08.2019р. ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення податкового боргу в розмірі 68803,18 грн.; виконавчий лист №2/398/633/19 від 16.09.2019р. виданий Олександрійським міськрайонним судом про стягнення боргу в розмірі 589090,45 грн. на користь ОСОБА_2 ; вимога №Ф-2689-17У від 14.11.2018р. ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення податкового боргу в розмірі 29859,76 грн.

28.10.2019 року в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем, відповідно до ст.56 ЗУ Про виконавче провадження , винесено постанову про опис та арешт майна боржника та направлено сторонам виконавчого провадження (т.2а.с.89-91).

03.07.2020 року державним виконавцем, згідно з ст. 20 ЗУ Про виконавче провадження , винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - ПП Міжрегіональний консалтинговий центр Паритет , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий 23.03.2020 року №213/20 Фондом державного майна України (строк дії до 23.03.2023р.) про що повідомлено боржника у виконавчому провадженні, стягувача та суб`єкта оціночної діяльності (т.1 а.с.138, т.2 а.с.4-6).

За результатами проведеної оцінки майна третьою особою складено висновок про незалежну оцінку майна - 39/50 частки нерухомого майна, що розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 16 (т.1 а.с.49-138).

Дата підписання звіту 31.07.2020р. (т.1 а.с.51).

10.08.2020р., в день надходження звіту до відповідача, останнім було повідомлено учасників виконавчого провадження про визначення вартості майна, при цьому позивач, особисто, 13.08.2020р. отримав вказане повідомлення (т.2 а.с.8,9).

Відповідно до вищевказаного висновку ринкова вартість майна становить 1407700 (один мільйон чотириста сім тисяч сімсот ) грн. без ПДВ (т.1а.с.51).

Позивач, вважаючи протиправною експертну оцінку арештованого майна та неправомірними дії державного виконавця з визначення вартості майна, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями пункту 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону №1404-VIII, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 57 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Положеннями частини четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон №2658-III).

Відповідно до статті 3 Закону № 2658-III, оцінка майна - це процес визначення її оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 і частина перша статті 11 Закону №2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону № 1404-VIII , виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суд зазначає, що позивачем не наведено факти порушення державним виконавцем положень частини п`ятої ст. 57 Закону № 1404-VIII.

Згідно зі статтею 13 Закону № 1404-VIII, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктом 59, Стандарту звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання не менше ніж п`ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір суб`єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Дослідивши зміст висновку про вартість майна, складений третьою особою 17.07.2020 року, суд не вбачає підстав для висновку про недотримання суб`єктом оціночної діяльності вимог до оформлення висновку під час здійснення оцінки відповідного майна.

При цьому, позивач у позовній заяві фактично мотивує свої позовні вимоги лише незгодою з ринковою вартістю його нерухомого майна, визначеною у вказаному висновку, вважаючи таку вартість заниженою, оскільки суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки.

З даного приводу суд зауважує, що позивач під час судового розгляду не надав доказів, які б свідчили про наявність порушень у діях відповідача та/або встановлення дійсної, такої, що відрізняється від вказаної у звіті, вартості майна, відповідно до Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, що затверджене наказом Фондом державного майна України № 1585/1 від 31.10.2011 р.

Крім того, позивачем не надано доказів, що суб`єктом оціночної діяльності огляд (обстеження) об`єкту оцінки не проводився, і що саме цей факт, наявність якого судом не встановлена, будь-яким чином міг вплинути на визначення ринкової вартості майна.

При цьому суд зазначає, що посилання позивача на довідку про ринкову вартість нерухомості, яка складена ПП Фірма Домінант. А (т.1а.с.143), як на дійсну ринкову вартість оцінюваного майна, судом до уваги не приймаються оскільки, ПП Фірма Домінант. А не є суб`єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; відомості щодо вказаної особи відсутні в Державному реєстрі суб`єктів оціночної діяльності (http://www.spfu.gov.ua/ua/content/spf-estimate-registers.html), а отже відомості зазначені у довідці складеній вказаною особою не свідчать про їх достовірність та не носять жодного зобов`язального характеру для відповідача для цілей визначення вартості майна.

Таким чином, судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та відсутністю/наявністю огляду (обстеження) об`єкту оцінки суб`єктом оціночної діяльності, що б істотно вплинуло на визначення ринкової вартості майна.

На думку суду, у спірному випадку матеріали справи не містять жодних документальних доказів на підтвердження того, що при оцінці нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 16 та належить позивачеві, мало місце заниження ціни такого майна.

Суд зазначає, що за приписами Закону №1404-VIII державний виконавець не наділений повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучати експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомляти сторонам результати визначення вартості майна. У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Суд акцентує увагу на тому, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведене в сукупності свідчить про те, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17; застосовано у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/12872/18.

Таким чином, державний виконавець, здійснюючи примусове стягнення на нерухоме майно, не бере участі у його безпосередній оцінці та/або визначенні його вартості. Крім того, Законом України Про виконавче провадження державні виконавці також не наділені повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд.

Зміст прав та обов`язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє право позивача, що підлягає судовому захисту, а сам звіт про оцінку майна за результатами проведення оцінки майна боржника лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 2 частини другої статті 4 Закону №2658-III передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

За змістом статті 13 Закону №2658-III, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, порушення принципів, методів, методичних підходів, оціночних процедур можливо встановити лише шляхом рецензування звіту про незалежну оцінку.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено належними доказами, що позивач скористався правом рецензування звіту та ініціював його проведення.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів відповідачем в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність його дій, вчинених в рамках виконавчого провадження № 62024662, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням відмови в задоволенні позову повністю, судові витрати, сплачені позивачем, не стягуються.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Заходи забезпечення позову, які вжито ухвалою суду від 20.08.2020р. втрачають чинність з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2020р..

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник