Рішення

від 03.09.2020 по справі 460/4123/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2020 року м. Рівне №460/4123/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЛюхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Люхчанської сільської ради (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій та просив: визнати протиправною бездіяльність Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради, зобов`язати Люхчанську сільську раду Сарненського району Рівненської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 року та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що йому на праві приватної власності належать насосна станція та водонапірні башти по АДРЕСА_1 . 28 лютого 2020 року ним було подано до Люхчанської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради. Але Люхчанська сільська рада жодного рішення за даною заявою не прийняла, чим порушила його права передбачені чинним законодавством України.

Ухвалою від 10.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, зазначивши, що даний спір має розглядатися судом загальної юрисдикції та вказав, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто на засіданні постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища Люхчанської сільської ради. За результатами розгляду звернення комісією було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Люхчанської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Крім того зазначає, що сама по собі наявність права власності позивача не вказує на зобов`язання сільської ради виділити певну площу для обслуговування господарських будівель.

З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, що викладені в заявах по суті справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи та спірні взаємовідносини.

14.06.2018 року державним реєстратором Чернацькою Оксаною Володимирівною Комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації до державного реєстр було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на будівлю пилорами загальною площею 149,9 м2, до складу якої входять: пилорама А1, Підвал Пд/А-1, Вхід в підвал (а), насосна станція (а1), скважина (а2), водонапірна пашта (а3), водонапірна башта (а4) АДРЕСА_1 .

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 було подано до Люхчанської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради.

Листом Люхчанської сільської радм №18 від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Люхчанської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 128 Земельного кодексу України,громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; встановлена Земельним кодексом України заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 128 Земельного кодексу України.

Це означає, що прийняття відповідного рішення обумовлено дотриманням визначеної законом процедури, а відмова уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має містити мотиви прийняття такого рішення, тобто визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 128 ЗК України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради, звернувся 03.03.2020 року з відповідними клопотаннями до уповноваженого органу місцевого самоврядування Люхчанської сільської ради.

Судом достеменно встановлено і сторони не заперечують, що за результатами розгляду клопотань позивача сільською радою не було прийняте жодного рішення по суті клопотань: ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні про відмову у його наданні, з наведенням мотивів такої відмови.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень сільської ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в дослідженій ситуації сільською радою розгляд клопотань позивача не мав наслідком жодного визначеного законом результату правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Отже, суд вважає, що поведінка відповідача в спірній ситуації є протиправною бездіяльністю.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправною бездіяльністю, яка призвела до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його наданні.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що сама по собі наявність права власності позивача не вказує на зобов`язання сільської ради виділити певну площу для обслуговування господарських будівель.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна норма міститься в ст.. 377 Цивільного кодексу України.

Рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 19.02.2015 року №1630 затверджено План зонування територій с. Люхча Сарненського району Рівненської області розроблений Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.М. Білокона (Рівненська філія), яким віднесено земельну ділянку під водонапірними баштами, що знаходяться по вул.. Грушевського в с. Люхча, до зон санітарної охорони.

Згідно зі ст. 113 Земельного кодексу України у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

П. 6. Постанови Кабінету Міністрів України №2024 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлено, що на території першого поясу зони санітарної охорони майданчиків водопровідних споруд заборонено влаштовувати випускання стоків, водопій та випасання худоби, купатися, прати білизну, ловити рибу, використовувати отрутохімікати, органічні та мінеральні добрива, зводити будівлі та споруди, встановлювати пристрої, які безпосередньо не стосуються експлуатації водопровідних споруд і не підлягають обов`язковому розміщенню на території першого поясу.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів земельна ділянка в радіусі 30 метрів від свердловини по АДРЕСА_1 в може використовуватися виключно для обслуговування даної свердловини.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти слід задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що сільською радою всупереч приписам ст.128 ЗК України за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл чи відмовити в наданні такого), суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 28.02.2020 року та за наслідками їх розгляду прийняти рішення по суті порушених у клопотаннях питань у відповідності з вимогами статті 128 Земельного кодексу України.

Враховуючи, що Відповідачем клопотання Позивача від 28.02.2020 року в встановленому порядку не розглядалося, суд вважає позовну вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради такою, що подана передчасно з цієї підстави в її задоволенні слід відмовити.

При цьому, відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 справа №420/5288/18.

За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 3ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. сплачених згідно квитанції № 8 від 03.06.2020 року, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 ) до Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області (Код ЄДРПОУ 04386479, Рівненська обл.., Сарненський р-н, с. Люхча, вул.. Центральна 77) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради.

Зобов`язати Люхчанську сільську раду Сарненського району Рівненської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради та прийняти рішення по суті порушених у клопотаннях питань у відповідності з вимогами статті 128 Земельного кодексу України, з врахуванням висновків суду.

В задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області прийняти рішення на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.02.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,2355 га під насосною станцією та водонапірними баштами в межах першого поясу зони санітарної охорони водонапірної башти, для обслуговування водонапірної башти за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області (Код ЄДРПОУ 04386479, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Люхча, вул. Центральна 77) судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2020 року.

Суддя Д.Є. Махаринець