Постанова

від 03.09.2020 по справі 757/47426/18-ц (757/8763/20-ц)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11009/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/47426/18-ц

03 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В., про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності , -

в с т а н о в и в:

26 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку з несплатою ним боргу в розмірі 1 362 288,63 грн., що виник згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2012 року по цивільній справі №2-5051/11, згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2014 року з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2014 року, по цивільній справі №757/27943/13ц, та згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року по цивільній справі №757/11382/15ц, за період з 01 серпня 2015 року по 20 вересня 2018 року в розмірі 653 026,67 грн., з яких: 531 292,56 грн. інфляційні втрати; 121 734,11 грн. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі №757/47426/18-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності.

30 квітня 2020 року представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Воробцовою Вікторією Володимирівною подано до Печерського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вказаної заяви посилалася на те, що відповідачем вживаються всі дії щодо затягування розгляду даної справи та у позивача є всі підстави вважати, що відповідач намагається відчужити єдине належне йому на праві власності нерухоме майно за рахунок якого буде можливим стягнути кошти у разі ухвалення позитивного рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, просила суд забезпечити позов способом накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та способом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних об`єктів нерухомості.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - Воробцової Вікторії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності - задоволено частково.

Накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження вказаної частини об`єкту нерухомого майна. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 23 червня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі №757/47426/18-ц та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказано суму доходу від використання майна, яку позивач просить стягнути з нього та дійсну вартість майна, на яке накладено арешт.

Звертає увагу на те, що сума в розмірі 653 026,67 грн., яку позивач намагається безпідставно з нього стягнути, значно менша (майже в 14 разів) вартості майна, на яке накладено арешт, оскільки згідно звіту з незалежної оцінки майна від 15 червня 2020 року, вартість арештованого майна становить 9 047 973,00 грн.

З огляду на зазначене, вважає, що судом першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову порушено вимогу ст.150 ЦПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та вартості майна, на яке накладено арешт.

Також вказує, що його право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано 02 жовтня 2019 року. Вказаний будинок будувався під час зареєстрованого шлюбу з його дружиною ОСОБА_4 , з якою він перебував у фактичних шлюбних стосунках з 2001 року, а в зареєстрованому шлюбі з 01 грудня 2006 року, а тому, відповідно до ст.ст.60,74 СК України, зазначена частина житлового будинку належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Проте суд першої інстанції не з`ясував зазначену обставину та наклав арешт на майно, частина якого належить його дружині.

Крім того, посилається на порушення судом правил підсудності при відкритті провадження у даній справі, оскільки спір виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу стягнення коштів, а тому застосуванню підлягають правила загальної територіальної підсудності, а не правила виключної підсудності і позов мав пред`являтися до Дарницького районного суду міста Києва за його зареєстрованим місцем проживання.

Також посилається на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Дьяконова Ольга Миколаївна просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що предметом позову у даній справі є стягнення значної суми грошових коштів, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення або часткове задоволення позову та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача. Звертає увагу на те, що в справі №757/47426/18-ц позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 653 026,67 грн., однак у цій категорії справ позивач наділений правом збільшувати розмір позовних вимог за період розгляду справи до ухвалення рішення, а тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно в межах заявленої суми на момент подання позову буде порушенням процесуальних прав позивача на збільшення розміру позовних вимог, що призведе до невідповідності заходів забезпечення позову розміру позовних вимог. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №757/47426/18-ц та №757/8763/20-ц внаслідок чого сума об`єднаного позову вже зросла до розміру 852 129,82 грн. Вважала, що Звіт з незалежної оцінки майна від 15 червня 2020 року не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки ст.150 ЦПК України не встановлює обов`язку суду при вжитті заходів забезпечення позову встановлювати вартість майна. Крім того, вказаний звіт було складено після постановлення оскаржуваної ухвали від 04 травня 2020 року, а тому вказана в ньому станом на 15 червня 2020 року вартість належної відповідачу частки майна може не відповідати її дійсній вартості станом на 04 травня 2020 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Чернілевський Віталій Григорович просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Дьяконова Ольга Михайлівна в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з несплатою боргу в розмірі 1 362 288,63 грн., що виник згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2012 року по цивільній справі №2-5051/11, згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2014 року з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2014 року, по цивільній справі №757/27943/13ц, та згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року по цивільній справі №757/11382/15ц, за період з 01 серпня 2015 року по 20 вересня 2018 року в розмірі 653 026,67 грн., з яких: 531 292,56 грн. інфляційні втрати; 121 734,11 грн. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_2 адвокат Воробцова Вікторія Володимирівна, посилаючись на те, що відповідачем вживаються всі дії щодо затягування розгляду даної справи та у позивача є всі підстави вважати, що відповідач намагається відчужити єдине належне йому на праві власності нерухоме майно за рахунок якого буде можливим стягнення коштів у разі ухвалення позитивного рішення по даній справі. Просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних об`єктів нерухомості.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову,накладаючи арешт на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , суд першої інстанції посилався на необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з метою фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Вказував на обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, на наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, на імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з несплатою боргу в розмірі 1 362 288,63 грн. за період з 01 серпня 2015 року по 20 вересня 2018 року в розмірі 653 026,67 грн., з яких: 531 292,56 грн. інфляційні втрати; 121 734,11 грн. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, ОСОБА_2 звернувся з позовом майнового характеру, з ціною позову 653 026,67 грн. Вказані позовні вимоги до постановлення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року про забезпечення позову не уточнював.

При цьому просив забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно:

Ѕ частина земельної ділянки, площею 0,0905 га, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007 з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер ІІІ-КВ №137016, виданого 09.10.2001 року Київським міським управлінням земельних ресурсів ;

17/100 частини житлового будинку літ.А, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 06.08.2001 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О., зареєстрованого в реєстрі за №7-4-548, зареєстрованого в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №д.102-157 під №9068 13 серпня 2001 року;

Ѕ частина житлового будинку літ.О, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, серія та номер: б/н, виданого 06.10.2006 року Державною приймальною комісією.

Накладаючи арешт на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 з метою забезпечення позову з ціною позову на момент постановлення оскаржуваної ухвали в сумі 653 026,67 грн., суд першої інстанції посилався на необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову, так як вони направлені на забезпечення виконання можливого рішення суду щодо заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції та, посилаючись в апеляційній скарзі на неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами,ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції Звіт з незалежної оцінки майна станом на 15 червня 2020 року, складений ТОВ Парк Лейн Україна , за яким оціночна (ринкова) вартість житлового будинку (літера О), загальною площею 411,0 кв.м., житлового будинку (літера А), загальною площею 159,1 кв.м., що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0905 га, за адресою: АДРЕСА_3 склала 19 123 500 грн.

При цьому з вказаного Звіту вбачається, що вартість Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 склала суму 6 667 600 грн.; вартість Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 склала 2 115 700 грн.; вартість 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 склала 264 673,00 грн.

Таким чином, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у цивільній справі № 757/47426/18-ц позов майнового характеру з ціною позову 653 026,67 грн. було забезпечено шляхом накладення арешту на майно загальною вартістю 9 047 973,00 грн., що значно перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення з відповідача, що свідчить про неспівмірність вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо співмірності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову майнового характеру з урахуванням принципу співмірності, колегія суддів вважає, що накладення арешту на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 2 115 700 грн. або ж на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , вартістю 6 667 600,00 грн. буде неспівмірним із заявленим позовним вимогам.

У свою чергу, лише накладення арешту на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , вартістю 264 673 грн. не забезпечить виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення суми в розмірі 653 026,67 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що меті застосування забезпечення позову та принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами буде відповідати забезпечення позову шляхом накладення арешту на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , вартістю 264 673 грн. та на 1/16 частину належної ОСОБА_1 Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_3 , вартістю 416 725 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 653 026,67 грн. в цивільній справі № 757/47426/18-ц способом накладення арешту на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 та на 1/16 частину належної ОСОБА_1 Ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:149:0017 по АДРЕСА_3 . Такий спосіб забезпечення позову буде співмірним із заявними позовними вимогами та забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - Воробцової Вікторії Володимирівни про забезпечення позову способом накладення арешту на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 будувався під час перебування його в зареєстрованому шлюбі з його дружиною ОСОБА_4 , а тому 1/2 частина вказаного житлового будинку належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Ѕ частина житлового будинку літ.О, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 . Вказана інформація щодо належності майна на праві власності відповідачу враховується при вирішенні питання про накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову. При цьому, питання щодо належності Ѕ частини житлового будинку літ.О, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 не є предметом дослідження в межах вирішення питання про забезпечення позову.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності при відкритті провадження даній справі та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку переглядається ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову у даній справі, та відповідно, перевіряється лише наявність/відсутність правових підстав для забезпечення позову. Питання щодо відкриття провадження у даній справі з порушенням правил підсудності та щодо обґрунтованості позовних вимог не підлягають перевірці під час розгляду скарги на ухвалу суду про забезпечення позову.

Надана представником відповідача адвокатом Чернілецьким В.Г. до апеляційного суду копія гарантії виконання № 20344 Акціонерного товариства " Комерційний банк " Глобус" п від 13 серпня 2020 року про зобов`язання банку сплатити на користь ОСОБА_2 860 651,12 грн. у випадку задоволення його позову у цивільній справі № 757/47426/18-ц, не може бути врахована судом апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 04 травня 2020 року про забезпечення позову, так як була надана банком після розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову та не могла бути врахована судом. Крім того, суд вирішує питання забезпечення позову в межах вимог заяви про забезпечення позову.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про накладення арешту на 1/16 частину належної ОСОБА_1 Ѕ частини земельної ділянки , кадастровий номер 8000000000:82:149:0017, по АДРЕСА_3 та про відмову в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - Воробцової Вікторії Володимирівни про забезпечення позову способом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

В частині накладення арешту на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних об`єктів нерухомості, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року в частині накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки та на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Накласти арешт на 1/16 частину належної ОСОБА_1 Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:149:0017.

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - Воробцової Вікторії Володимирівни про забезпечення позову способом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Стягувач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2020 року.

Головуючий: Судді: