Постанова

від 04.09.2020 по справі 580/925/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/925/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Технологія тепла на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Технологія тепла до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм Р , ПС , В4 , -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за січень-березень 2017 року, про що складено відповідний Акт від 12 липня 2019 року №246/23-00-14-1007/38553440 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 52-80).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 98912,00 грн. суми податку на прибуток підприємств за 2017 рік; п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 87258,00 грн. суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в тому числі на 24358,00 грн. за січень 2017 року, на 48178,00 грн. за лютий 2017 року, на 14722,00 грн. за березень 2017 року; зменшення на 22644 грн. суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм ПС , Р , В4 від 14.08.2019 №№0008971410, 0008981410, 0009001410, 0008991410, якими до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн.; збільшено на 109072,50 грн. суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 87258,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 21814,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); збільшено на 123640,00 грн. суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 98912,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 24728,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); зменшено на 22644,00 грн. розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір від 01 вересня 2016 року №1-09/16, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати та здати у встановлений Договором строк роботи з монтажу інженерних мереж (інженерні мережі, далі по тексту - роботи) 3-х поверхового торгово-офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - об`єкт).

Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір від 01 вересня 2016 року №2-09/16, згідно з п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати та здати у встановлений Договором строк роботи з влаштування підвісної стелі (далі по тексту - роботи) в торгово-офісному приміщенні 2-й поверх , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту - об`єкт).

Крім того, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір від 01 грудня 2016 року № 1-12/16, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати та здати у встановлений Договором строк роботи з монтажу інженерних мереж (інженерні мережі, далі по тексту - роботи) в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі по тексту - об`єкт).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір від 19 грудня 2016 року №2-12/16, згідно з п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати та здати у встановлений Договором строк роботи з монтажу інженерних мереж кондитерського цеху (інженерні мережі, далі по тексту - роботи) на ІІІ поверсі магазину Делікат , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (далі по тексту - об`єкт).

Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Виконавцем, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір поставки від 10 березня 2017 року №10-03/17, відповідно до п. 1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві матеріали (надалі - Товар ), а Покупець - приймати та оплачувати Товар на умовах Договору. Товар поставлятиметься Покупцеві окремими партіями. Кількість, асортимент, вартість Товару зазначаються у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною Договору. Перелік фактично поставленого Товару визначається згідно видаткових та податкових накладних, наданих Постачальником.

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, надано: Акти приймання-здачі виконаних робіт, Видаткові та Податкові накладні, Платіжні доручення.

Відповідач, як на доказ нереальності здійснення Позивачем господарської операції, посилається на Протокол допиту гр. ОСОБА_1 від 18.01.2018, в якому зазначено, що ним передано третій особі свої реєстраційні документи, після чого він ніякої діяльності як фізична особа-підприємець не здійснював, печатку не виготовляв, ніяких договорів з постачальниками та покупцями як фізична особа-підприємець не укладав та не підписував, а також не видавав ніяких довіреностей з цього приводу та нікого не уповноважував вчиняти вищевказані дії.

Відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, ані вироку суду в кримінальному провадженні, ані ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення відповідних осіб від кримінальної відповідальності Відповідачем не надано.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №826/16304/17 за позовом Приватного підприємства МБК до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-рішення, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано .

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасовується та ухвалюється нове Рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю.

Згідно з частиною другою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

А згідно з п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Технологія тепла задовольнити, Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області форм Р , ПС , В4 від 14 серпня 2019 року №№0008971410, 0008981410, 0009001410, 0008991410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код за ЄДРПОУ 39392109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Технологія тепла (код за ЄДРПОУ 38553440) 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Платіжними дорученнями від 05 березня 2020 року №165, від 13 липня 2020 року №424 та від 05 серпня 2020 року №483.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.

Постанову складено в повному обсязі 04.09.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.