Рішення

від 04.09.2020 по справі 911/1352/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/1352/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс про стягнення 4076,62грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс (далі - ТОВ Богуславкомінвестсервіс ) про стягнення 4076,62грн, що складається з: 3408,32грн - пені та 668,30грн 3% річних, які нараховані за період з 26.01.2018 по 07.02.2018 та з 27.03.2018 по 03.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №2002/1718-БО-17 від 29.08.2017 в частині оплати природного газу у встановлений договором строк (а.с.1-7).

Ухвалою від 19.05.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.68-69).

Копії вказаної ухвали отримано позивачем - 25.05.2020, а відповідачем - 26.05.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103272974270, 0103272974040 (а.с.71-72).

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, з урахуванням його продовження відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX та закінчення через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , як визначено п.2 його Прикінцевих та перехідних положень, не надійшов.

В силу ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

29.08.2017 між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (назва якого змінена на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) та ТОВ Богуславкомінвестсервіс укладено договір №2002/1718-БО-17 постачання природного газу (а.с.11-20, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору позивач (продавець) взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідачу у 2016-2017 році природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 355,0 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.2 договору, ціна за 1000куб.м на дату його укладання складає - 9488,64грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Сторонами у п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).

До вказаного договору сторонами укладено також додаткові угоди №№1, 2, 3 (а.с.21-23).

Так, додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторонами погоджено змінити розмір пені, яка нараховується в разі прострочення оплати згідно п. 8.2 договору, встановивши з 01.01.2018 розмір пені 15.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с.21).

Додатковою угодою №2 від 29.03.2018 сторонами зменшено обсяг газу, який має поставлятись за вказаним договором до 248,079 тис.куб.м. (а.с.22).

Додатковою угодою №3 від 06.04.2018 сторонами погоджено про поставку природного газу також у квітні 2018 року у обсязі 5 тис.куб.м та продовжено строк дії договору до 31.05.2018 (а.с.23).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 2 309 060,53грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.26-32).

Відповідач станом на 04.05.2018 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період. Відповідний факт підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.35-58) та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача (а.с.33,34).

При цьому, позивач вказує, що відповідач розрахувався за поставлений у відповідному періоді природний газ не завжди дотримуючись встановленого договором строку. Так, позивач зазначає, що за газ, поставлений у грудні 2017 року та лютому 2018 року, відповідач розрахувався з простроченням встановленого договором строку.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у грудні 2017, а також лютому 2018 року, допустивши прострочення, що ним не спростовано під час розгляду справи.

Зокрема, за газ, поставлений у грудні 2017 року, відповідач повністю розрахувався лише 08.02.2018, а за газ, переданий у лютому 2018 року, - 04.04.2018.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 6.1 відповідного договору,- до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 668,30грн - 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за газ, переданий у вказаних місяцях, за період з 26.01.2018 по 07.02.2018 (поставка у грудні 2017 року) та з 27.03.2018 по 03.04.2018 (поставка у лютому 2018 року).

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, відповідно вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 668,30грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3408,32грн пені за період з 26.01.2018 по 07.02.2018 та з 27.03.2018 по 03.04.2018.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 11.01.2018, яка діє з 01.01.2018).

Таким чином, зважаючи на порушення строку виконання зобов`язань, позивач набув права вимагати від відповідача сплати пені у встановленому договором розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем арифметично вірно розраховано розмір таких вимог, отже, за вказаних обставин вимоги про стягнення 3408,32грн пені, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплати позову судовим збором у розмірі 2102грн, понесені позивачем, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс (ідентифікаційний код 37964291; 09500, Київська обл., Богуславський район, м.Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 121) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 3408,32грн пені та 668,30грн - 3% річних, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Суддя А.Р. Ейвазова