Постанова від 25.08.2020 по справі 914/2302/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа №914/2302/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Фостяк О.Я. - адвокат

від відповідача - не з"явився;

від третьої особи 1 з боку відповідача - Купінець Б.І., Мелешко М.І.-адвокат;

від третьої особи 2 - Мелешко М.І. - адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича від 22.01.2020 (вх.ЗАГС № 01-05/576/20 від 11.02.2020)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст складено 27.01.2020, м. Львів)

у справі № 914/2302/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м. Львів

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 , м.Львів

2)Фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни, м. Львів

про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019.

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м. Львів про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019. Разом із поданою позовною заявою фізичною особою-підприємцем Ящуком Олексієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2020:

- в задоволенні заяв третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 від 09.12.2019 (вх..№51642/19 від 09.12.2019) та ФОП Калити Лілії Богданівни від 18.12.2019 (вх.№53316/19 від 18.12.2019) про закриття провадження у справі відмовлено.

- клопотання третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Купінця Б.І. та ФОП Калити Л. Б. про роз`єднання позовних вимог від 18.12.2019 задоволено. Роз`єднано позовні вимоги ФОП Ящука О.О. до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, виділивши їх в самостійні провадження, а саме: провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019; провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;

- провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.11.2019 та продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження у даній справі.

Ухвала суду мотивована тим, що звернення позивача пов`язане із захистом права на земельну ділянку від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, стосується перевірки законності актів Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що пов`язані з подальшим володінням та користуванням земельною ділянкою, а тому розгляд даної справи слід здійснювати в порядку господарського процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору, а отже відсутні правові підстави для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції. Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, то такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами господарського судочинства щодо спору у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 та цивільного судочинства щодо спору у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019. Тому наявні підстави для роз`єднання заявлених позовних вимог і виділення їх в самостійні провадження. Також, суд прийшов до висновку, що існують правові підстави для скасування решти заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19.11.2019, а саме в частині заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на вул.. Зеленій, 253 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, а також заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на вул.. Зеленій, 253 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

ФОП Ящуком О.О. подано апеляційну скаргу від 22.01.2020 з доповненнями від 31.01.2020 та 13.02.2020 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2020, в яких просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 у даній справі в частині роз`єднання позовних вимог, закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5693 від 10.10.2019 і скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали від 19.11.2019, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

На думку скаржника, спірна ухвала повністю ґрунтується на помилковому рішенні про необхідність залучення третіх осіб у справі в якості співвідповідачів. Скаржник вважає безпідставним роз`єднання позовних вимог і закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019, якою затверджено громадянину Купінцю Богдану Івановичу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,2438га на АДРЕСА_1 в оредну на 10 років у для обслуговування нежитлових будівель, адже статус останньої як третьої особи не суперечить вимогам ГПК України щодо суб`єктивного складу учасників справи. Часткове закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову у ній нерозривно пов`язані з роз`єднанням позовних вимог.

Також, скаржник зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу ухвалу суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спірні ухвали Львівської міської ради стосуються різних ділянок, що не межують між собою, різних юридичних осіб. Не допукається об`єднання в одне провадження кілька вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Також зазначає, що позивачем впродовж підготовчого провадження у справі не надано доказів, які б підтверджували порушення його прав та законних інтересів внаслідок передачі в оренду ФОП Калиті Л.Б. земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідач вважає, що апеляційна скарга є безпідставна, ухвала суду в частині задоволення клопотань про роз`єднання позовних вимог, закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 та скасування засобів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19.11.2019, правомірною, прийнятою із дотриманням норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ухвалу суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставна. Зокрема зазначає, що між сторонами відсутні будь-які спори про накладення земельних ділянок, порушення їх меж, у позивача наявні та об лаштовані два проїзди до орендованої ним земельної ділянки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження в даній справі, призначено розгляд справи на 05.03.2019

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 , оскільки судове засідання не відбулося 05.03.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 02.03.2020 по 12.03.2020) , призначено судове засідання на 17.03.2020 .

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду за клопотанням скаржника та задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв`язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об`єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва поза межами процесуального строку, визначеного ст.273 ГПК України.

Представники позивача та третіх осіб підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

На розгляд суду поступили клопотання представника третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , а також заява третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни про закриття провадження у господарській справі, в якому заявники просять постановити ухвалу про закриття провадження у господарській справі № 914/2302/19 із підстав, визначених п.п. 1,2, ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у даному публічно-правовому спорі ознак приватно-господарського спору.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на очевидність порушення прав позивача як оскаржуваними ухвалами відповідача, так і рішенням його Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 17.05.2019 (протокол №94), позов про визнання протиправним і скасування якого вже розглядається Господарським судом Львівської області.

Зокрема ФОП Ящук О.О. вказує на необхідність захисту його прав орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: м.Львів, вул.. Зелена, 253 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. Таке обмеження прав позивача буде зумовлене наданням відповідачем в оренду гр. Купінцю Б.І. та ФОП Калиті Л.Б. згаданих вище земельних ділянок, оскільки останні накладаються на дороги та проходи загального користування на території колишнього ВАТ Будівельно-монтажне підприємство побуту по вул.. Зеленій, 253 у м.Львові, в тому числі і на дороги та проходи до орендованої позивачем ділянки.

Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що звернення позивача пов`язане із захистом права на земельну ділянку від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, стосується перевірки законності актів Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що пов`язані з подальшим володінням та користуванням земельною ділянкою, а тому розгляд даної справи слід здійснювати в порядку господарського процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору, а отже відсутні правові підстави для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16, від 13.06.2018 у справі № 583/2715/16-ц.

Беручи до уваги вищевикладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що клопотання представника третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , а також заява третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни про закриття провадження у господарській справі не підлягають до задоволення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, представниками третьої особи-1 та третьої особи-2 подано спільне клопотання про роз`єднання позовних вимог у справі № 914/2302/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, в якому заявники просять на підставі ч. ч. 6, 7 ст. 173 ГПК України постановити ухвалу суду про роз`єднання позовних вимог ФОП Ящука О.О. до Львівської міської ради про про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 в самостійне провадження, а саме,

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 Про затвердження гр.Купінцю Б.І. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Дане клопотання обґрунтовується тим, що оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 затверджено проекти землеустрою щодо відведення двох різних земельних ділянок, які знаходяться в різних місцях, та надано ці дві земельні ділянки на АДРЕСА_1 в оренду двом різним орендарям, а саме громадянину Купінцю Б.І. та Фізичній особі-підприємцю Калиті Л.Б.

Заявники клопотання зазначають, що заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою їх виникнення, ні поданими доказами, не є основним та похідним одна від однієї, а тому не можуть бути об`єднані в одній позовній заяві згідно ст. 173 ГПК України.

Виходячи з норми ч.6 ст.173 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Згідно з ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 спрямовані на захист прав позивача як орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації.

Спір є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами господарського судочинства щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 та цивільного судочинства щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Необхідність залучення громадянина Купінця Б.І. та ФОП Калити Л.Б. в якості співвідповідачів по даній справі зумовлене впливом кінцевого рішення у даному спорі на їх права й обов`язки.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16 та від 16.05.2018 № 911/4111/16.

Зокрема, в постанові від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Проте відповідачем за вказаною вимогою позивач визначив тільки Львівську міську раду, хоча ФОП Калита Л.Б. і громадянин ОСОБА_1 мали б бути залучені як співвідповідачі у справі.

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до Львівської міської ради про протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, то такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами господарського судочинства щодо спору у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019. Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Тому наявні підстави для роз`єднання заявлених позовних вимог і виділення їх в самостійні провадження.

З огляду на викладене, ГПК України у редакції чинній на час розгляду даної справи судом, встановлює обмеження за суб`єктним критерієм, які унеможливлюють розгляд позову одночасно до фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни.

За змістом п.1 ст.175 ГПК України і п.1 ч.1 ст.231 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад учасників, спір заявлений позивачем до Фізичної особи ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою від 19.11.2019 суд вжив заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони Львівській міській раді укладати з громадянином Купінцем Б.І. договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;

- заборони Львівській міській раді укладати з Фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;

- заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на на АДРЕСА_1 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

В силу приписів пункту 9 статті 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, беручи до уваги той факт, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 закрито, враховуючи імперативні приписи п.9 ст.145 ГПК України, суд першої інстанції правмоірно скасував заходи забезпечення позову в частині заборони Львівській міській раді укладати з громадянином Купінцем Б.І. договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 та заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113).

Щодо заяви третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни про скасування заходів забезпечення позову (вх.№120/20 від 17.01.2020) судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В силу приписів ч.2 ст.136 ГПК України заходи забезпечення позову застосовуються, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Як з`ясовано судом в ході розгляду даної справи позивач - фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович є орендарем земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі від 28.04.2017 №С-4420.

Пунктом 26 зазначеного договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб згідно з висновком про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою управління архітектури від 23.05.2012 р. №2401-2вих-509.

Пунктом 6 названого висновку встановлені особливі умови: земельна ділянка площею 0,0490 га надається в обмежене користування для забезпечення доїзду.

Як зазначив позивач при поданні заяви про забезпечення позову, неможливим є входження згаданої вище спірної площі (0,0490 га для забезпечення доїзду) до складу земельних ділянок, на отримання в оренду яких згідно із відповідними проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок претендують ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець Калита Лілія Богданівна, адже тоді безумовно буде порушено право позивача на доїзд до наданої йому в оренду земельної ділянки, об`єктів нерухомості та можливість їх експлуатації.

Проте в ході розгляду справи позивачем так і не було надано суду належних та допустимих доказів, які б визначали місцезнаходження такої ділянки, її межі (затвердження меж), конфігурацію; свідчили б про факт існування такої ділянки у фізичному розумінні в натурі (кадастрові номери, кадастрові плани, тощо). У позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивачем не вказано, чи названа ділянка площею 0,0490 га накладається із двома земельними ділянками, на які претендують треті особи, чи хоча б з однією з них, та на яку площу.

Впродовж розгляду даної справи позивач не подав суду жодних доказів на підтвердження як того, що у генеральному плані міста відзначені землі загального чи спільного користування, які можуть увійти в оскаржені земельні ділянки, на які претендують треті особи; так і тієї обставини, що існує затверджений детальний план території який би містив інформацію про землі загального чи спільного користування, які можуть увійти в оскаржені земельні ділянки (відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Не подано позивачем суду також і доказів того, що існує рішення Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо впорядкування цієї території (ст.ст. 51, 53 Закону України Про землеустрій ).

Одним з мотивів необхідності застосування заходів забезпечення позову позивач (заявник) вказував те, що він не підписав акти узгодження меж, рішення узгоджувальної комісії оскаржив в судовому порядку, відтак існує спір про межі.

В той же час відповідно до ст.1 Закону України Про землеустрій межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

З наведеного можна зробити висновок, що спір про межі земельних ділянок - спір щодо фізичного розміщення ліній в натурі (меж земельної ділянки), як наприклад накладання одної земельної ділянки на іншу.

Вказані правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.03.2018 по справі № 681/103 9/15-ц.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що заявляючи вимогу про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, якою затверджено фізичній особі-підприємцю Калиті Лілії Богданівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлових будівель, позивачем впродовж розгляду справи не долучено до матеріалів справи договору оренди земельної ділянки, з якого б вбачалося, що позивач є суміжним землекористувачем із зазначеною вище земельною ділянкою, на яку претендує третя особа-2 згідно з оскаржуваною ухвалою відповідача. Представником третьої особи-2 долучено до матеріалів справи письмові докази, які засвідчують той факт, що будівля, яка знаходиться на земельній ділянці пл. 0,0268 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0066, була відчужена Ящуком О.О . покупцю - Фізичній особі ОСОБА_2 .

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

На основі вказаних норм законодавства Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 наводить правовий висновок, що відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо цієї особи, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розташовано, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вже зазначалось судом вище, ФОП Ящук О.О. вказує на необхідність захисту його прав орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації.

В ході розгляду справи представником позивача не надано суду належних обґрунтувань того, яким чином передача в оренду ФОП Калиті Л.Б. земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 , що не межує з орендованою позивачем земельною ділянкою, площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) по АДРЕСА_2 відповідно до договору оренди землі від 28.04.2017 року №С-4420, порушує права позивача як землекористувача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що існують правові підстави для скасування решти заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19.11.2019, а саме в частині заборони Львівській міській раді укладати з Фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на на вул..Зеленій, 253 у м.Львові на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, а також заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на на вул..Зеленій, 253 у м.Львові у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичні обставини у справі.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене пояснення, які надавалися учасниками справи, судовою колегією розглядалися в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 у справі №914/2302/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

Судовий збір за перегляд ухвали у даній справі в апеляційному порядку покладається на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича від 22.01.2020 (вх.ЗАГС № 01-05/576/20 від 11.02.2020) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 у справі №914/2302/19 залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено і підписано 07.09.2020.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.