Постанова

від 02.09.2020 по справі 904/364/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/364/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Подобєда І.М.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Хандусенко І.О., ордер серія АР № 1015282 від 06.07.2020 р., адвокат;

від відповідача-1: Костюченко М.С., ордер серія АЕ №1034193 від 14.07.2020 р., адвокат;

від відповідача-2: Костюченко М.С., ордер серія АЕ №1034194 від 14.07.2020 р., адвокат;

від відповідача-3: Костюченко М.С., ордер серія АЕ №1034195 від 14.07.2020 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 , постановлену суддею Новіковою Р.Г., повний текст якої складений 30.06.2020, у справі №904/364/20

за позовом Божедарівської селищної ради, смт. Божедарівка Криничанського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: Фермерського господарства "Агропартнер-2000", с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Селянського (Фермерського) господарства "Смена", с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області

відповідача-3: фізичної особи ОСОБА_1 , с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Божедарівська селищна рада звернулась до Фермерського господарства "Агропартнер-2000", Селянського (Фермерського) господарства "Смена" та фізичної особи ОСОБА_1 з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ухилення відповідачів від сплати орендної плати в належному розмірі відповідно до рішення Божедарівської селищної ради "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік" №19-46/VІІ від 20.12.2018; наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №4-3778/15-19-сг від 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.03.2020.

На адресу суду 03.03.2020 надійшло клопотання відповідачів про закриття провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання відповідачі посилаються на те, що відповідач ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Таким чином, справа №904/364/20 має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Від позивача 30.04.2020 засобами електронного зв`язку надійшли пояснення, які містять електронний цифровий підпис представника Божедарівської селищної ради - адвоката Хандусенка І.О.

Як зазначає позивач, у наданих відповідачами документах вказано, що земельна ділянка загальною площею 47,5772га кадастровий номер 1222085000:01:001:7030 використовується саме ОСОБА_1 як фізичною особою, а інші відповідачі не використовують вказану земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем.

На думку позивача, ОСОБА_1 або фактично здійснює підприємницьку діяльність на вказаній земельній ділянці без створення юридичної особи (фермерського господарства) та реєстрації ФОП, або взагалі не обробляє земельну ділянку, а тому використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

У зв`язку з цим позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 закрито провадження у справі №904/364/20 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України з підстав непідвідомчості спору господарському суду.

Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про зобов`язання Криничанського відділення поліції Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення) та розпочати досудове розслідування.

Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області провести перевірку СФГ "Смена" щодо ухилення від сплати єдиного податку.

Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області провести перевірку ФГ "Агропартнер-2000" щодо заниження річного доходу ФГ "Агропартнер-2000".

Не погодившись із вказаною ухвалою, Божедарівська селищна рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, просить ухвалу господарського суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 388/1103/16-ц; від 13 березня 2018 року по справі № 348/992/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якої фізична особа отримує у власність або користування земельну ділянку для зайняття фермерським господарством, а після цього реєструє фермерське господарство. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 придбав у власність цілісний майновий комплекс ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" раніше за інші фермерські господарства, то саме до цього фермерського господарства перейшло право на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030.

З наведених норм законодавства, правових позицій Великої Палати Верховного Суду, положень статуту ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" вбачається, що права землекористувача переходять до фермерського господарства з моменту його державної реєстрації, тому саме воно повинно бути відповідачем у спорах про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Звертає увагу, що права землекористувача переходять до фермерського господарства з моменту його створення (державної реєстрації юридичної особи), тобто після того, як особа стала засновником фермерського господарства. В даній ситуації ОСОБА_1 став засновником шляхом викупу юридичної особи, тому права землекористувача перейшли до ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" з моменту придбання фермерського господарства.

На момент подання позову позивач не знав, яке фермерське господарство ОСОБА_1 купив раніше за інші, тому позивачем було залучено до участі у справі всі фермерські господарства, засновником яких є ОСОБА_1 .

В даній ситуації фізична особа ОСОБА_1 отримав землю в оренду, а потім став засновником ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" шляхом купівлі фермерського господарства, що не змінює суті правових відносин, які виникають між фізичною особою-засновником та фермерським господарством, пов`язаних із переходом права користування земельною ділянкою до фермерського господарства після того, як фізична особа-землекористувач став засновником фермерського господарства.

Вважає, що у даній справі суд першої інстанції встановив всі обставини, що свідчать про перехід права землекористування від фізичної особи до фермерських господарств, в яких він є засновником, однак не врахував суті правовідносин, пов`язаних із отриманням землі в оренду для ведення фермерського господарства; правових позицій ВП ВС; положень спірного договору та статуту ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000", в результаті чого неправильно застосував ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Зазначають, що апелянтом використано нерелевантне застосування позиції Верховного Суду, чим порушується принцип, встановлений у ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо використання правових позицій ВС у подібних правовідносинах.

Одним із відповідачів у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 .

Позивач не розрізняє різницю між власником (засновником) та членом фермерського господарства, оскільки ОСОБА_1 на даний час не є та ніколи не був членом ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" так, як є їх власником, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ.

Ухвалою Центрального апеляційного від 20.07.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, ОСОБА_2 , Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Божедарівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/364/20; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 02.09.2020.

01.09.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/364/20 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020, справу №904/364/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Антонік С.Г., та ухвалою суду від 02.09.2020 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

В судовому засіданні 02.09.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - орендар) та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) був укладений договір оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 (далі - договір), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 47,6641га з кадастровим номером 1222082000:01:001:7030 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради.

В подальшому, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-3778/15-19-сг від 18.11.2019 Божедарівській селищній об`єднаній територіальній громаді Криничанського району передано за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 119,0175га на території Божедарівської селищної об`єднаної територіальної громади Криничанського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Як пояснює позивач, з посиланням на акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність від 18.11.2019, при укладанні договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 було допущено технічну описку щодо кадастрового номеру земельної ділянки. Замість правильного кадастрового номеру 1222085000:01:001:7030 помилково зазначено 1222082000:01:001:7030. В публічній кадастровій карті України не існує кадастрового номеру ділянки 1222082000:01:001:7030.

Відповідачі цю обставину не заперечували.

Згідно з поясненнями сторін, ОСОБА_1 не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності на момент укладання договору оренди та не має на момент розгляду справи.

За результатом сформованого судом запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером картки платника податків ОСОБА_1 не було знайдено записів про державну реєстрацію фізичної особи в якості підприємця.

Відповідно до договору купівлі-продажу фермерського господарства від 05.11.2015, зареєстрованого на Правобережній товарній біржі, ОСОБА_3 (далі - продавець) передає у власність, а ОСОБА_1 (далі - покупець) приймає і оплачує Фермерське господарство "Агропартнер - 2000", що належить продавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу фермерського господарства від 05.11.2015 Фермерське господарство "Агропартнер - 2000" відчужується як цілісний майновий комплекс, включаючи майно та майнові права, набуті господарством на підставах, що не заборонені законом, зокрема, право довгострокової оренди на земельні ділянки, перелічені в договорі.

Покупець набуває фермерське господарство для цілей ведення фермерського господарства.

Згідно з договором купівлі-продажу фермерського господарства від 15.08.2017, зареєстрованого Правобережною товарною біржею, ОСОБА_4 (далі - продавець) передає у власність, а ОСОБА_1 (далі - покупець) приймає і оплачує селянське (фермерське) господарство "Смена", що належить продавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу фермерського господарства від 15.08.2017 Селянське (фермерське) господарство "Смена" відчужується як цілісний майновий комплекс, включаючи майно та майнові права, набуті господарством на підставах, що не заборонені законом, зокрема, право на використання земельної ділянки, зазначеної в договорі.

Покупець набуває фермерське господарство для цілей ведення фермерського господарства.

Звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, позивач посилався на:

- заміну у правовідносинах за договором оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 фізичної особи ОСОБА_1 на ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" і користування цими фермерськими господарствами спірною земельною ділянкою;

- ухилення відповідачів від сплати орендної плати в належному розмірі відповідно до рішення Божедарівської селищної ради "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік" №19-46/VІІ від 20.12.2018.

Обґрунтовуючи предметну юрисдикцію позивач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц. Але в тій справі фізична особа-орендар мала статус суб`єкта підприємницької діяльності. В даному випадку, за договором оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 орендарем є фізична особа ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця.

Відповідачі заперечували користування спірною земельною ділянкою ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" та наполягали на тому, що орендарем залишається ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.03.2020 відносно СФГ "Смена" та ФГ "Агропартнер-2000" право оренди саме спірної земельної ділянки не зареєстровано.

У податкових деклараціях з плати за землю ФГ "Агропартнер-2000" за 2017, 2018, 2019 роки та податковій декларації платника єдиного податку 4групи СФГ "Смена" за 2019 разом з додатком "Відомості про наявність земельних ділянок" не вказана земельна ділянка з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №36986/10/04-36-33-01-12 від 10.04.2020 у податкових звітностях СФГ "Смена", СФГ "Формос", ФГ "Агропартнер-2000" у 2015-2020 роках відсутня інформація щодо земельної ділянки площею 47,6641га з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030.

Тобто вказані господарства не сплачували орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, до матеріалів справи були долучені докази оплати фізичною особою ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою.

Закриваючи провадження у цій справі, з посиланням на п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд виходив з того, що позивачем не спростовано доводи відповідачів про те, що користувачем спірної земельної ділянки залишається фізична особа ОСОБА_1 .

З огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про непідвідомчість господарському суду спору про розірвання договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області.

Судом роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства .

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів послідовно здійснювалося законодавцем відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників, змісту правовідносин, щодо яких виник спір.

Вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу в чинній редакції).

У справі, що розглядається, одним із відповідачів у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За положеннями частини четвертої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі .

Разом з цим, громадянином ОСОБА_1 після укладення договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 47,6641га з кадастровим номером 1222082000:01:001:7030 для ведення фермерського господарства не було створено фермерське господарство , через що права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі ні до кого не перейшли, а залишилися у останнього.

Матеріали справи не містять доказів того, що ФГ "Агропартнер-2000" було користувачем спірної земельної ділянки, оскільки останнє було створено та зареєстровано як юридичну особу 28.08.2014 фізичною особою ОСОБА_3 , якою вказане фермерське господарство відчужено 05.11.2015 ОСОБА_1 як цілісний майновий комплекс, що підтверджується договором купівлі- продажу від 05.11.2015.

При цьому оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладено 13.02.2015, тобто за 9 місяців до набуття ОСОБА_1 прав ФГ "Агропартнер-2000".

Також, позивачем не доведено, що СФГ "Смена" було користувачем спірної ділянки, оскільки останнє створено та зареєстровано як юридичну особу 10.01.1994 фізичною особою ОСОБА_4 , яким вказане фермерське господарство відчужено 15.08.2017 ОСОБА_1 як цілісний майновий комплекс, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.08.2017.

При цьому оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладено 13.02.2015, тобто майже після 21 року з дня створення СФГ "Смена".

Таким чином, ОСОБА_1 не створював та не був засновником СФГ "Смена" та ФГ "Агропартнер-2000".

Отже, Позивач не довів належними та допустимими доказами користування спірною земельною ділянкою ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена". Не містить таких доказів і лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.6-3793/2-20 від 03.06.2020, та акт обстеження №1 від 03.06.2020, складений представниками виконкому Божедарівської селищної ради.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Позивачем не спростовано доводи відповідачів про те, що користувачем спірної земельної ділянки залишається фізична особа ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів констатує, що перехід прав й обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі законодавець пов`язує саме із створенням фермерського господарства та його державною реєстрацією , а не купівлею цілісного майнового комплексу у вигляді іншого фермерського господарства.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що створення особою фермерського господарства має такі ж правові наслідки у вигляді переходу від громадянина до фермерського господарства прав й обов`язків орендаря земельної ділянки, як і купівля вже створеного фермерського господарства.

Скаржник в апеляційній скарзі передчасно посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 388/1103/16-ц; від 13 березня 2018 року по справі № 348/992/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якої фізична особа отримує у власність або користування земельну ділянку для зайняття фермерським господарством, а після цього реєструє фермерське господарство, оскільки в даному випадку фізична особа не створила та не зареєструвала фермерське господарство.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" при створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

В той же час, позивач безпідставно ототожнює поняття "власник (засновник) фермерського господарства" та "член фермерського господарства".

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є саме членом ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена", а не їх власником.

Згідно із частиною першою статті 8-1 Закону № 161-XIV право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України № 973-IV "Про фермерське господарство" права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Оскільки спірна земельна ділянка не належить громадянину ОСОБА_1 на праві власності, а передана йому у тимчасове користування, то на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України № 973-IV ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" позбавлені можливості здійснювати щодо неї права володіння та користування, громадянин ОСОБА_1 не має права відчужувати її іншим особам, вносити до статутного капіталу.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, з огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов вірного висновку про непідвідомчість господарському суду спору про розірвання договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідачів, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача (заявника апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради, смт. Божедарівка Криничанського району Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/364/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/364/20 - залишити без змін.

Судові витрати Божедарівської селищної ради, смт. Божедарівка Криничанського району Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Подобєд