Рішення

від 26.08.2020 по справі 910/5079/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2020 Справа № 910/5079/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд

про стягнення 1 208 738,26 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сєргєєв Є.Г.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пері Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд про стягнення 1 208 738,26 грн, з яких 217 788, 16 грн основного боргу, 898 023, 00 грн відшкодування вартості неповернутого обладнання, 813, 92 грн інфляційних втрат, 2 221,35 грн 3% річних, 19 306,32 грн пені та 70 585, 51 грн подвійної орендної плати за користування обладнанням за час прострочення його повернення

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оперативної оренди обладнання №СО-19-001167 від 01.07.2019.

Ухвалою від 21.04.2020р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.05.2020р.

20.05.2020р. судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на навчанні в Національній школі суддів України.

Ухвалою від 25.05.2020р. призначено підготовче засідання на 17.06.2020р.

17.06.2020р. відкладено підготовче засідання на 08.07.2020р.

08.07.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2020р.

Представником позивача у судовому засіданні 26.08.2020р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2020р., як і в попередні судові засідання, не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 26.08.2020р.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 26.08.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Пері Україна (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд (орендар) було укладено договір №СО-19-0001167 оперативної оренди обладнання, за умовами п.1.1 якого орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в тому числі, окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі обладнання, асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. обладнання надається в оренду для використання орендарем на будівельному майданчику за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 12.

У п.2.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. вказано, що передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

Пунктом 2.6 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. визначено, що обладнання, яке передане в оренду, може бути куплене орендарем. Ціна купівлі за одиницю обладнання узгоджена сторонами та зазначена в додатку №2 до цього договору.

Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.3.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р.).

У п.3.2 договору вказано, що датою початку строку оренди вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноваженими представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання з оренди повноважними представниками сторін.

Згідно п.3.3 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар порушив умови оплати орендних платежів (п.4.2.4) цього договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що про розірвання договору (п.3.3) або припинення договору (ст.763 Цивільного кодексу України) сторона завчасно повідомляє іншу сторону, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня його розірвання.

У розділі 4 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. сторонами визначено розмір та порядок внесення орендної плати.

Зокрема, згідно п.4.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. розмір орендної плати (без податку на додану вартість) за одиницю обладнання за один календарний день визначається сторонами в додатках до цього договору.

Згідно п.4.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання. Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом з описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата.

У п.4.2.4 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. вказано, що орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

У п.5.2.8 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. передбачено обов`язок орендодавця повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше на припинення (розірвання) договору.

Згідно п.6.4 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. передача (повернення) обладнання оформлюється документально шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 7.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. визначено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати, відшкодування вартості неповернутого обладнання (пошкодженого), орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. орендар сплачує (відшкодовує) вартість обладнання у випадку неповернення у встановлений строк (п.п.3.3, 3.4, 5.2.8 цього договору) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем претензії та/або рахунку на оплату. Сума до відшкодування відповідає вартості обладнання, яке зазначене в акті прийому-передачі обладнання в оренду, або визначається за додатковою домовленістю сторін цього договору.

У додатку №1 до договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. сторонами затверджено специфікацію.

У додатку №2 до договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. контрагенти визначили вартість обладнання, яка передається в оренду.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Пері Україна було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд за актом №35627 від 01.07.2019р. приймання-передачі прийнято обладнання у строкове платне користування.

У відповідності до умов договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. сторонами було складено та підписано акти виконаних робіт за період з липня 2019р. по лютий 2020р.

За користування обладнанням у період з липня 2019р. по лютий 2020р. орендодавцем було нараховано орендну плату на загальну суму 277 788,16 грн., розмір якої було відображено в актах виконаних робіт.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, відповідачем розрахунків за користування обладнанням позивача, здійснено в повному обсязі не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Пері Україна в сумі 217 788,16 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом вказувалось, що у розділі 4 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. сторонами визначено розмір та порядок внесення орендної плати.

Зокрема, згідно п.4.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. розмір орендної плати (без податку на додану вартість) за одиницю обладнання за один календарний день визначається сторонами в додатках до цього договору.

Згідно п.4.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнання згідно актів прийому-передачі обладнання. Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом з описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата.

У п.4.2.4 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. вказано, що орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

За таких обставин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення орендної плати за липень 2019р. - лютий 2020р., настав.

Проте, як зазначалось, відповідачем розрахунків за користування обладнанням позивача, здійснено в повному обсязі не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Пері Україна в сумі 217 788,16 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному своїх обов`язків за договором №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. в частині сплати орендних платежів не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд в частині стягнення основного боргу в сумі 217 788,16 грн.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у ст.188 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У ч.1 ст.652 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Судом вказувалось, що договір №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.3.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р.).

У п.3.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. вказано, що датою початку строку оренди вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноваженими представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання з оренди повноважними представниками сторін.

Згідно п.3.3 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар порушив умови оплати орендних платежів (п.4.2.4) цього договору.

Наразі, суд зазначає, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже, умови договору стосовно права орендодавця відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку і вимагати повернення об`єкта оренди, у разі прострочення орендарем виконання грошових зобов`язань за договором в повному обсязі узгоджуються з принципом свободи договору та є результатом волевиявлення обох контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2020р. позивачем було скеровано на адресу відповідача повідомлення №107 від 13.02.2020р. про розірвання договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р., в якому визначено, що останнім днем оренди є 29.02.2020р., а також заявлено вимогу про повернення обладнання. На підтвердження вказаного повідомлення позивачем надано суду фіскальний чек від 18.02.2020р. Акціонерного товариства Укрпошта та опис вкладення у цінний лист.

Оцінюючи вказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна , суд дійшов висновку, що орендодавцем було правомірно реалізовано право на одностороннє розірвання договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. у зв`язку із порушенням орендарем своїх обов`язків з внесення орендної плати за період з липня 2019р. по лютий 2020р.

Судом вище, вказувалось, що у п.5.2.8 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. передбачено обов`язок орендодавця повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше для припинення (розірвання) договору.

Отже, виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з повернення обладнання орендодавцю у зв`язку припиненням договору внаслідок розірвання правочину в односторонньому порядку, строк виконання якого настав.

Статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на неповернення орендарем обладнання після припинення договору оренди, орендодавцем на підставі ст.785 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме за березень 2020р. на суму 70 585,51 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 813, 92 грн інфляційних втрат, 2 221,35 грн 3% річних, 19 306,32 грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом вище вказувалось, що пунктом 7.1 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. визначено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати, відшкодування вартості неповернутого обладнання (пошкодженого), орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем своїх обов`язків з внесення орендної плати за користування обладнанням у липні 2019р. - лютому 2020р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 813, 92 грн інфляційних втрат, 2 221,35 грн 3% річних, 19 306,32 грн пені.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що розрахунок пені та 3% річних містить помилки у визначенні початкових дат періодів прострочення.

Зокрема, позивачем не було враховано, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 19182,73 грн. та 3% річних в розмірі 2202,22 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципів повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд в частині стягнення відшкодування вартості неповернутого обладнання. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У п.5.2.8 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. передбачено обов`язок орендодавця повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше для припинення (розірвання) договору.

Відповідно до п.7.2 договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. орендар сплачує (відшкодовує) вартість обладнання у випадку неповернення у встановлений строк (п.п.3.3, 3.4, 5.2.8 цього договору) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем претензії та/або рахунку на оплату. Сума до відшкодування відповідає вартості обладнання, яке зазначене в акті прийому-передачі обладнання в оренду, або визначається за додатковою домовленістю сторін цього договору.

В акті приймання-передачі контрагентами було визначено, що ціна обладнання без податку на додану вартість складає 748 353,10 грн.

Одночасно, у додатку №2 до договору №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. сторони погодили ціну об`єкта оренди з урахуванням податку на додану вартість, яка загалом становить 898 023 грн.

Судом вище було встановлено, що договір №СО-19-0001167 від 01.07.2019р. припинив свою дію у зв`язку з розірванням в односторонньому порядку.

Судом також було встановлено, що 18.02.2020р. позивачем було скеровано на адресу відповідача повідомлення №107 від 13.02.2020р., в якому заявлено вимогу про повернення обладнання чи сплату його вартості.

Отже, у відповідача виник обов`язок з повернення обладнання орендодавцю у зв`язку припиненням договору внаслідок розірвання правочину в односторонньому порядку, строк виконання якого настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обладнання за актом приймання-передачі орендарем повернуто орендарю не було, його вартість орендарем орендодавцю не відшкодована.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків з повернення обладнання чи відшкодування його вартості позивачу надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд в частині стягнення відшкодування вартості неповернутого обладнання в розмірі 898 023 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро плюс буд (03150, місто Київ, вул.Предславинська, будинок 12, офіс 194, ЄДРПОУ 39903623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна (7400, Київська обл., місто Бровари, Об`їздна дорога, 60, ЄДРПОУ 31032954) заборгованість з орендних платежів в сумі 217 788,16 грн, суму відшкодування вартості неповернутого обладнання в розмірі 898 023 грн., інфляційні втрати в сумі 813,92 грн., 3% річних в розмірі 2202,22 грн., пеню в сумі 19 182,73 грн., плату за користування обладнанням після закінчення строку оренди в сумі 70 585,51 грн. та судовий збір в розмірі 18 128,93 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 07.09.2020р.

Суддя Спичак О.М.