Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/6516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/6516/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/6516/20

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЛОВЧІЙ"

про розірвання договору та стягнення 23 352,10 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЛОВЧІЙ" розірвання договору та стягнення 23 352,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №Д 251-331/3-20 від 03.02.2020 щодо поставки товару, у зв`язку із чим позивачем просить суд розірвати вказаний договір поставки та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в сумі 20 500,02 грн, штраф - 2 050,00 грн та пеню в сумі 802,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

03.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 04.09.2020 від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.02.2020 між позивачем (за договором - Покупець) та відповідачем (за договором - Постачальник) укладено договір поставки №Д 251-331/3-20 (далі - Договір), за яким відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця кокс (надалі - Товар) (код 09110000-3 Тверде паливо відповідно до ДК 021:2015), а Покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись Покупцю зазначається у Специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною Договору. Поставка кожної партії Товару здійснюється за заявками Покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість Товару.

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю партію Товару у повному обсязі на підставі заявки Покупця, протягом 14 календарних днів з моменту здійснення Покупцем передплати відповідно до п. 8.2.1 даного Договору, але в будь-якому разі не раніше отримання від Покупця повідомлення про готовність прийняти Товар. Постачальник має право на дострокову поставку Товару за погодженням з Покупцем.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку кожної партії Товару в терміни, встановлені цим Договором.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що датою поставки товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю, відповідно до накладної на відпуск Товару (видаткової накладної).

Відповідно до п. 8.2.1 Договору оплата Товару здійснюється, в тому числі, на умовах попередньої оплати в розмірі 50% від суми заявленої партії Товару на підставі рахунку Постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від Покупця.

За приписами п.10.2. Договору у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором, Покупець має право на стягнення з Покупця пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання Продавцем своїх зобов`язань.

В разі затримки Постачальником поставки Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець має право на стягнення з Постачальника штрафу у розмірі 5% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (п.14.1. Договору).

04 лютого 2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено заявку №331/0224/1 щодо поставки зазначеної в Специфікації №1 від 03.02.2020 партії товару, а саме: коксу КД-2 фр. 25-80 в кількості 5 т на загальну суму 41 000,04 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

На виконання п. 8.2. Договору позивачем на рахунок відповідача було здійснено передплату у розмірі 50% від заявленої партії товару, яка склала 20 500 грн. 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1666 від 04.02.2020 .

Разом з тим, вказану партію товару у визначені п.3.1. Договору строки відповідач не поставив, що свідчить про невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань та грубе порушення умов Договору.

В свою чергу, Позивач згідно листа №331/03-09 від 17.02.2020 звернувся до Відповідача з вимогою надати інформацію щодо строків поставки, обумовленої умовами Договору партії товару.

Вказаний лист відповідачем залишений без відповіді.

Позивач листом №331/0325 від 19.02.2020 звернувся до відповідача з вимогою повернути попередньо сплачені за умовами Договору кошти у сумі 20 500,02 грн.

Вказаний лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було поставлено оплачений товар в обумовлені строки та не було повернуто суму передоплати, позивач звернутися з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором, а відповідачем доказів поставки оплаченого товару суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов`язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога щодо попередньої оплати підлягає задоволенню в 20 500,02 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати на користь позивача.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача , штраф - 2 050,00 грн та пеню в сумі 802,08 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Так, судом встановлено, що попередня оплата була здійснена 04.02.2020, а відповідач мав поставити товар протягом 14 календарних днів з моменту здійснення покупцем передплати.

Отже відповідач мав здійснити поставку товару до 18.02.2020 включно, отже перши днем прострочення 19.02.2020.

За перерахунком суду з урахуванням викладеного розмір пені становить 789,76 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Також, позивач просить суд розірвати договір постачання поставки №Д 251-331/3-20 від 03.02.2020, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по поставці продукції у встановлені строки.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Встановлено судом, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (п. 14.1. Договору).

Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки продукції в строки, визначені договором, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору.

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов`язання по поставці товару у встановлені строки, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору поставки №Д 251-331/3-20 від 03.02.2020.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Водночас, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача в частині повернення суми попередньої плати саме стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки №Д 251-331/3-20 від 03.02.2020, укладений між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЛОВЧИЙ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЛОВЧІЙ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139; ідентифікаційний код 40878716) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (12110, Житомирська обл., смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 39391950) попередню оплату в сумі 20 500 грн 02 коп., пеню в сумі 789 грн 76 коп., штраф в сумі 2 050,00 грн коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 202 грн 89 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.09.2020.

Суддя А.І. Привалов