Рішення

від 07.09.2020 по справі 911/1555/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1555/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Алтеко

01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, буд. 37-А, код ЄДРПОУ 42663928

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екселлент

08464, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, буд. 50, оф. 21, код ЄДРПОУ 42382112

про стягнення заборгованості

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1563/20 від 27.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Алтеко до Товариства з обмеженою відповідальністю Екселлент про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1555/20 у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 230401 від 23.04.2019.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю ТК АЛТЕКО

Між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 230401 від 23.04.2019, відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач - прийняти та оплатити цей товар.

На виконання умов договору, відповідачу поставлено товар всього на суму 3390597,75 грн., проте, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 655770,50 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСЕЛЛЕНТ

Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів сплати або контр - розрахунку суми заборгованості суду не надав, про розгляд справи щодо нього у господарському суді судом направлена ухвала Господарського суду Київської області на його належну адресу: 08464, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, буд. 50, оф. 21, що встановлена судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень на позов і доказів.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 230401 від 23.04.2019, згідно з яким позивач зобов`язується передати відповідачу у власність нафтопродукти, а відповідач - прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладених у договорі.

Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% за товар, в сумі, відображеній в рахунках фактури, наданих позивачем протягом 3 календарних днів.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, він набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного здійснення розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 3390597,75 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), які, зважаючи на те, що містять підписи уповноважених представників обох сторін, що скріплені також відбитками їх печаток та являються первинними бухгалтерськими документами для такої господарської операції як поставка товару, приймаються судом як належні докази на підтвердження факту поставки товару, що у них заначений, в обсягах та вартості, що вказані у накладних.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 655770,50 грн., доказів протилежного матеріали справи не містять.

13.05.2020 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплати грошових коштів, проте, жодної відповіді до матеріалів справи не надано.

З огляду на те, що відповідач, у визначений пунктом 3.2 Договору строк, за поставлений товар не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та направленою на адресу відповідача претензією та не спростовано іншими доказами, що надані суду, і того, що долученими до матеріалів справи видатковими та товарно-транспортними накладними підтверджується настання умов для оплати товару, суд дійшов висновку про те, що строк виконання спірних грошових зобов`язань відповідачем настав, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за Договором, у розмірі, що вказаний позивачем - 655770,50 грн., відтак, наявні підстави для повного задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 655770,50 грн.

Відносно заявлених до стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на те, що матеріали справи не містять їх остаточного обгрунтованого розрахунку, остаточної суми, що має бути оцінена судом за вищевказаними вимогами Господарського процесуального кодексу України та доказів фактичної оплати, попередній розрахунок судових витрат, що наданий позивачем, у частині витрат на правничу допомогу, не співпадає з актом прийому-передачі виконаних адвокатом робіт, що скадений станом на час подання позову, ані у частині переліку робіт, ані у частині їх вартості, до того ж, у нього включені витрати з участі адвоката у судових засіданнях, які у справі не проводились, з огляду на її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. № 1563/20 від 27.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Алтеко до Товариства з обмеженою відповідальністю Екселлент про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екселлент (08464, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, буд. 50, оф. 21, код ЄДРПОУ 42382112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Алтеко (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, буд. 37-А, код ЄДРПОУ 42663928) 655770,50 грн. (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят гривень п`ятдесят копійок) основного боргу, 9836,57 грн. (дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень п`ятдесят сім копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.09.2020.

Суддя С.О. Саванчук