Рішення

від 27.08.2020 по справі 911/1067/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1067/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу в судовому засіданні

За позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ"

про стягнення 121 273,18 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Суходольський С.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ" про стягнення 121 273,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору гарантії № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018 із змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін та доповнень № 2 від 22.10.2019 в частині здійснення грошових зобов`язань. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 107 851, 57 грн. основного боргу, 753,45 грн. збитків, 972,58 грн. 3 % річних, 6 936,24 грн. пені, 4 759,34 грн. 10% штрафу та 4 500,00 грн. винагороди.

Ухвалою суду від 04.05.2020 було відкрито провадження у справі № 911/1067/20 та призначено підготовче засідання на 04.06.2020, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

04.06.2020 відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із впровадження на всій території України карантинних заходів.

04.06.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконали, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 04.06.2020 судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 02.07.2020.

З метою повідомлення учасників судового процесу, 09.06.2020 судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення.

02.07.2020 в судовому засіданні представником позивача надано суду для долучення до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем суми боргу у розмірі 20 000,00 грн., на підтвердження чого долучено копію банківської виписки позивача.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 02.07.2020 судом було закрито провадження у справі № 911/1067/20 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а також вирішено здійснювати розгляд справи №911/187/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі № 911/1067/20 на 15.07.2020 о 16:20.

10.07.2020 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд зменшити позовні вимоги на суму, а також на суму основного боргу у розмірі 20 000,00 грн.

15.07.2020 представник відповідача втретє не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 15.07.2020 судом розглянуто подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та прийнято її в частині зменшення на суму 3 % річних, яка становить 972,58 грн. В частині зменшення на суму основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн., то заява залишена судом без задоволення, оскільки ухвалою суду від 02.07.2020 вже було закрито провадження в частині суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. і зараз ці позовні вимоги вже не розглядаються судом.

В судовому засіданні 15.07.2020 оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2020.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання судом було складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 15.07.2020.

Одночасно, судом встановлено, що під час складання вступної та резолютивної, а також, повного тексту ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2020 по справі №911/1067/19, судом було допущено описки по тексту описової та резолютивної частин, зокрема, судом помилково не зазначено наступне:

Ухвалою суду від 27.08.2020 судом було виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду Київської області від 02.07.2020 по справі №911/1067/20.

27.08.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача та всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2018 між ПАТ Айбокс банк , правонаступником якого є позивач(далі - гарант, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ" (далі - принципал, відповідач) було укладено договір про надання гарантії № 405-0118/ALU5.1t (договір). Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору, гарант в порядку та на умовах, які визначені цим договором, надає Державному управлінню справами (бенефіціару) гарантію, згідно умов якої гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов`язань щодо укладання з бенефіціаром договору. Гарантія є необхідною для участі принципала у конкурсних торгах, що оголошує бенефіціар, проведення яких заплановано на 09 лютого 2018 року. Гарантія видається на суму 100 000,00 грн. Гарантія видається на строк по 31 травня 2018 року включно.

Зобов`язання у Банка за гарантією виникали у разі ненадання переможцем у строк, визначений в аб. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі документів, які підтверджують відсутність підстав, визначених у ч. ч. 1, 2 ст. 17 цього Закону, у тому числі оригіналу або завіреної копії виданої уповноваженими органом довідки про відсутність заборгованості по обов`язком платежам до бюджету, яка дійсна на дату подання документів переможцем замовнику, що передбачена умовами тендеру.

У зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ" всупереч умов тендерної документації не надало оригіналу або завіреної копії довідки, виданої Державною фіскальною службою України, про відсутність заборгованості по обов`язковим платежам до бюджету, її пропозицію було відхилено, а Державне управління справами 22.03.2018 та 24.05.2018 звернулося до ПАТ Айбок Банк з вимогами виконати зобов`язання за банківською гарантією № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018 та сплатити бенефіціару платіж у сумі 100 000,00 грн. у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/176/19, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019, підтверджено факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією та стягнуто з ПАТ Айбок Банк на користь Державного управління справами 100 000,00 грн. боргу, 4 347,57 грн. інфляційних втрат, 1742,00 три відсотки річних та 1 762,00 судового збору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/176/19 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 910/176/19, якою залишене в силі рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/176/19, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 910/176/19 встановлено наступне.

Державним управлінням справами 17.01.2018 р. на веб-порталі уповноваженого з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів за кодом товару: ДК 021:2015-39120000-9 (столи та столики для облаштування Маріїнського палацу у місті Києві).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції.

За умовами тендерної документації Державного управління справами, забезпечення виконання зобов`язання, яке виникає у зв`язку з поданням тендерної пропозиції, здійснюється учасником торгів шляхом надання банківської гарантії. Розмір забезпечення тендерної пропозиції встановлено в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Ю Ей", як учасником торгів, завантажено в електронному вигляді у якості забезпечення тендерної пропозиції банківську гарантію № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018 р., за умовами якої Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (гарант) прийняло на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання здійснити позивачу (бенефіціару) платіж на суму 100000,00 грн, зокрема, у випадку ненадання переможцем у строк, визначений в абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", документів, які підтверджують відсутність підстав, визначених у ч. ч. 1, 2 ст. 17 цього закону. Строк дії зазначеної гарантії встановлено по 31.05.2018 р. включно.

Як убачається з протоколу засідання тендерного комітету Державного управління справами № 3 від 22.02.2018 р. щодо розгляду тендерної пропозиції, яка визначена за результатами оцінки найбільш економічно вигідною, переможцем процедури закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір Ю Ей".

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник відхиляє тендерну пропозицію у разі, якщо переможець не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього закону.

Проте, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, всупереч умов тендерної документації Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ" не надала документи, які б підтверджували відсутність підстав, визначених у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, оригіналу або завіреної копії довідки, виданої Державною фіскальною службою України, про відсутність заборгованості по обов`язкових платежах до бюджету, у зв`язку з чим пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Ю Ей" було відхилено (протокол засідання тендерного комітету Державного управління справами щодо відхилення тендерної пропозиції № 4 від 02.03.2018 р.).

У зв`язку з вищевикладеним, Державне управління справами 22.03.2018 р. пред`явило відповідачу вимогу № 02-01/19/0576 про сплату суми наданої гарантії.

Відповідно до умов банківської гарантії відповідач зобов`язався сплатити повну суму тендерного забезпечення у розмірі 100000,00 грн за першою письмовою вимогою позивача протягом п`яти банківських днів.

Частинами 1-3 статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/176/19 зазначено наступне.

Умовами наданої відповідачем гарантії передбачено, що в разі ненадання переможцем у строк, визначений в абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 Закону гарант зобов`язується протягом 5-ти банківських днів після отримання від бенефіціара вимоги в письмовій формі відповідно до законодавства України, виплатити бенефіціару суму вказану в цій гарантії.

Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані гаранту в письмовій формі та в такий час, щоб гарант мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність та всі зобов`язання гаранта втрачають силу без будь-яких наслідків для нього.

22 березня 2018 р. позивач направив відповідачу вимогу № 02-01/19/0576 про сплату суми гарантії у розмірі 100000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист № 0122001668364 від 23 березня 2018.

Враховуючи настання гарантійного випадку, Господарським судом міста Києва було вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Державного управління справами 10000 грн. боргу, 4347,57 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1742 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1762 грн. витрат по оплаті судового збору.

Наразі, судом встановлено, що позивачем виконано рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі № 910/176/19, що підтверджується платіжним дорученням № 5774923 від 22.10.2019 на суму 107 851,57 грн. (копія міститься у матеріалах справи).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше( ст. ст. 560, 651 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 568 ЦК України, зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію.

Як встановлено судом вище, гарантом(позивачем) було виконано зобов`язання за договором про надання гарантії від 02.02.2018, шляхом сплати 22.10.2019 бенефіціару 107 851,57 грн. (докази оплати містяться у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України визначено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п. п. 1. та 2 договору, у разі виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно до чинного законодавства України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією. Принципал зобов`язаний погасити свої грошові зобов`язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов`язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.

Умовами п. 3 договору визначено, що сторони мають право домовитися про інший порядок погашення зобов`язань принципала перед гарантом, який не суперечить чинному законодавства України, про що сторони укладають відповідний договір.

У зв`язку із зазначеним, 22.10.2019 позивачем та відповідачем було внесено зміни до договору про надання гарантії № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018, шляхом підписання договору про внесення змін та доповнень № 2 (далі - договір 2).

Відповідно до умов договору 2 сторони узгодили наступне. Сума зобов`язань принципала перед гарантом в розмірі 107 851,57 грн., що включає 100 000,00 грн. суму гарантії, 7 851,57 грн. судового збору, за банківською гарантією № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018 має бути сплачена принципалом в строк до 25.12.2019 за наступними реквізитами: Рахунок - НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - 21570492, отримувач - АТ Айбокс Банк . Принципал сплачує гаранту у розмірі 10 процентів річних, які нараховуються на суму фактично сплаченої гарантії гарантом бенефіціару за наданою гарантією в розмірі 100 000,00 гривень. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період із 1-ого по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місці і 365/366 днів у році. Нарахування процентів за місяць, у якому грошові кошти були фактично сплачені гарантом бенефіціару, починається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією. При цьому, такий день не враховується при нарахуванні процентів. Проценти нараховані за період виконання гарантом зобов`язань принципала до моменту повного погашення принципалом звортних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією, принципал зобов`язаний сплатити не пізніше 25.12.2019. У випадку не виконання принципалом зобов`язань у строки передбачені п. 1 та п. 3 цієї додаткової угоди, принципал сплачує на користь гаранта винагороду у розмірі 4 500,00 грн. за наступними реквізитами: UA113223020000000000037392002, код ЄДРПОУ - 21570492, отримувач - АТ Айбокс Банк . Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Цей договір про внесення змін та доповнень є невід`ємною частиною договору. Цей договір про внесення змін та доповнень вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 1 договору 2 сторони передбачили інший порядок здійснення розрахунку, а саме: сума зобов`язань принципала перед гарантом в розмірі 107 851,57 грн., що включає 100 000,00 грн. суму гарантії, 7 851,57 грн. судового збору, за банківською гарантією № 405-0118/ALU5.1t від 02.02.2018 має бути сплачена принципалом в строк до 25.12.2019.

З огляду на вищенаведене, господарський суд встановив, що такий строк здійснення оплати відповідачем позивачу є таким, що настав.

Під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 20 000,00 грн., у зв`язку з чим, господарським судом винесено ухвалу суду від 02.07.2020, якою закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, сума у розмірі 87 851,57 грн. на момент прийняття судом рішення залишається не погашеною відповідачем. Протилежного суду не доведено доказів оплати повної заборгованості до суду не надано.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 87 851,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3 договору, в разі несвоєчасного викоання грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню, розмір якої розраховується виходячі з ставки 0,1 % від суми гарантії за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач за прострочення строків сплати гарантії, керуючись п. 6.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 936,24 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання(з урахуванням змін, внесених договором № 2), порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 6 936,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено судом, відповідно до п. 2 -3 договору 2, принципал сплачує гаранту у розмірі 10 процентів річних, які нараховуються на суму фактично сплаченої гарантії гарантом бенефіціару за наданою гарантією в розмірі 100 000,00 гривень. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період із 1-ого по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місці і 365/366 днів у році. Нарахування процентів за місяць, у якому грошові кошти були фактично сплачені гарантом бенефіціару, починається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією. При цьому, такий день не враховується при нарахуванні процентів. Проценти нараховані за період виконання гарантом зобов`язань принципала до моменту повного погашення принципалом звортних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією, принципал зобов`язаний сплатити не пізніше 25.12.2019.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 10 % річних в сумі 4 759,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 753,45 грн.

При цьому, судом взято до уваги, що позивач, у позовній заяві, а також у заяві про зменшення позовних вимог, 10 % річних визначає, як штраф у розмірі 10 %. Разом із тим, при дослідженні розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що розмір штрафу позивачем було розраховано не як у розмірі 10 % від суми заборгованості за період з 23.10.2019 по 13.04.2020.

Одночасно, відповідно до ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Правова природа процентів передбачає їх стягнення за певний період, у зв`язку з чим, сума стягнутих процентів, незалежно від підстав їх стягнення, прямо пропорційна та залежить від тривалості періоду прострочення .

Враховуючи те, що позивачем визначено конкретний період, за який слід стягнути кошти, тому суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за період з 23.10.2019 по 13.04.2020 є характерним та повністю відповідає визначенню ст. 625 ЦК України.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 10% річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 10% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 764,41грн.

Щодо судового збору в частини закриття провадження щодо суми 20 000,00 грн. основного боргу, то суд зазначає наступне.

За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи відсутнє клопотання позивача, у господарського суду не має підстав для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в цій частині.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР Ю ЕЙ" (місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Окружна, 3; код ЄДРПОУ 38840348) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9а; код ЄДРПОУ 21570492) 87 851,57 грн. основного боргу, 753,45 грн. інфляційних втрат, 6 936,24 грн. нарахованої пені, 4 759,34 грн. 10 % річних, 4 500,00 грн. винагороди та 1 764,41 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко