Рішення

від 07.09.2020 по справі 911/1731/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1731/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України", м. Київ,

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка", м. Боярка Київської області,

про стягнення 6 166,08 грн.

без виклику представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі по тексту АТ "НАК "Нафтогаз України"), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 26.05.2020 №14/4-3585-20 до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка" (далі по тексту ОСББ "Хрещатик міста Боярка") в якому просить суд стягнути з відповідача 6 166,08 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №2340/1318-ТЕ-17 від 20.10.2017 з яких: 5 065,74 грн. пені, 991,43 грн. 3% річних, 108,91 грн. інфляційних втрат, та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2017 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Хрещатик міста Боярка" укладено договір №2340/1318-ТЕ-17 постачання природного газу. На виконання умов договору, позивач у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 482 343,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 5 065,74 грн., 3% річних у сумі 991,43 грн. та 108,91 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2020 позовну заяву акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1731/20. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали та зобов`язано подати до суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору постачання природного газу №2340/1318-ТЕ-17 від 20.10.2017 у встановлений договором строк.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики та повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд направляв відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві, та відповідає зареєстрованому місцезнаходженню відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.06.2020.

Станом на 07.09.2020 поштове відправлення на адресу суду не повернуто.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 ст. 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Якщо ж юридична особа не отримує поштову кореспонденцію, яка надходить за адресою її фактичного місцезнаходження, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк розгляду справи по суті на строк дії запровадженого на території України карантину, та встановлено, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).

Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/1731/20 сплив 07.08.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Станом на 07.09.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про продовження строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

20.10.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Хрещатик міста Боярка" (споживач) укладено договір №2340/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 85,500 тис. куб. метрів (вісімдесят п`ять тисяч пятсот куб. метрів) у тому числі за місяцями (тис. куб. м.): жовтень 8000 тис. куб.м., листопад 15000 тис. куб.м., грудень 16500 тис. куб.м., IV кв. 2017 р., січень 2000 тис. куб.м., лютий 16000 тис. куб.м., березень 10000 тис. куб.м., I кв. 2018 р. (п. 2.1 договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.7 договору);

- споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема: підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8 договору);

- ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.) (п. 5.2 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1 договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (п. 8.2 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

11.01.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз" та ОСББ "Хрещатик міста Боярка" укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №2340/1718-ТЕ-17 від 20.10.2017, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни, зокрема в пункт 6.1 "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів/ розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором".

Крім того, у зазначеній додатковій угоді № 1 від 11.01.2018р. сторони виклали п.8.2 договору у наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 згідно договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником не суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256".

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 482 343,17 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.7, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 19 801,61 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 78 625,25 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 90 165,80 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 103 924,33 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 93 439,38 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 96 386,80 грн.,

Згідно умов договору №2340/1718-ТЕ-17 від 20.10.2017, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (п. 8.1, п. 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором №2340/1718-ТЕ-17 від 20.10.2017, а також подані позивачем банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач здійснив розрахунок:

за зобов`язаннями жовтня 2017 остаточно 30.11.2017 (останній день строку 27.11.2017, в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.11.2017 припадає на вихідний);

за зобов`язаннями листопада 2017 остаточно 24.01.2018 (останній день строку 25.12.2017);

за зобов`язаннями грудня 2017 остаточно 16.02.2018 (останній день строку 25.01.2018);

за зобов`язаннями січня 2018 остаточно 26.03.2018 (останній день строку 26.02.2018 в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.02.2018 припадає на вихідний);

за зобов`язаннями лютого 2018 остаточно 29.05.2018 (останній день строку 26.03.2018 в порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 25.03.2018 припадає на вихідний);

за зобов`язаннями березня 2018 остаточно 23.08.2018 (останній день строку 25.04.2018).

Відтак, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати:

за зобов`язаннями жовтня 2017 року: 8.81 грн. пені та 1,61 грн. 3% річних за період з 28.11.2017 до 29.11.2017;

за зобов`язаннями листопада 2017 року: 380,67 грн. пені та 72,91 грн. 3% річних за період з 26.12.2017 по 23.01.2018;

за зобов`язаннями грудня 2017 року: 382,37 грн. пені та 74,98 грн. 3% річних за період з 26.01.2018 по 15.02.2018;

за зобов`язаннями січня 2018 року: 648,95 грн. пені та 127,24 грн. 3% річних за період з 27.02.2018 по 25.03.2018;

за зобов`язаннями лютого 2018 року: 804,48 грн. пені, 157,74 грн. 3% річних за період з 27.03.2018 по 28.05.2018 та 108,91 грн. інфляційних втрат за період квітень 2018;

за зобов`язаннями березня 2018 року: 2 840,46 грн. пені та 556,95 грн. 3% річних за період з 26.04.2018 по 22.08.2018.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 визначено, що у разі невиконання споживачем умов договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Умовами договору №2340/1718-ТЕ-17 від 20.10.2017 та додатковою угодою №1 від 11.01.2018 передбачено інший розмір пені за порушення грошового зобов`язання, а саме 16,4% та 15,3% річних, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, відтак, позивачем вірно нараховано пеню виходячи із договірної ставки 16,4% та 15,3%.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Суд врахував умови абзацу другого пункту 8.2 Договору щодо нездійснення нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005 №20. Відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 "Про перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20".

Крім того, суд врахував умови п. 3 додаткової угоди №1, щодо нездійснення нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2002 №256. Відповідно до абз. 25 п. 8-1 Постанови КМУ від 04.03.2002 №256 "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок".

Суд дослідив призначення платежу проведених оплат та встановив, що за спірний період відповідач оплати в порядку Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та Постанови КМУ від 04.03.2002 №256 не здійснював.

Отже, здійснивши перевірку розрахунку пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 5 065,74 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 065,74 грн. пені слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГК України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних, становлять 991,43 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 108,91 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

Клопотання про зменшення штрафних санкцій судом відповідачем не подано.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю та ухвалює рішення про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка" 5 065,74 грн. пені, 991,43 грн. 3% річних, 108,91 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Хрещатик, буд. 88А, код ЄДРПОУ 37867222)

на користь акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

5 065,74 грн. (п`ять тисяч шістдесят п`ять гривень сімдесят чотири копійки) пені;

991,43 грн. (дев`ятсот дев`яносто одну гривню сорок три копійки) 3% річних;

108,91 грн. (сто вісім гривень дев`яносто одна копійка) інфляційних втрат;

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.09.2020.

Суддя О.В. Конюх