Рішення

від 27.08.2020 по справі 913/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/98/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №33-980вих20 від 17.02.2020

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (місцезнаходження: вул.8 Березня, буд.2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі

позивача - Сєвєродонецької міської ради (місцезнаходження: бульвар Дружби Народів, буд.32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях" (місцезнаходження: вул. Чигоріна, буд.49, офіс 10, м. Київ, 01042)

відповідача 2 - Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" (місцезнаходження: вул. Богдана Ліщини, буд. 2н, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про визнання недійсними п.1.1 договору оренди нерухомого майна та повернення земельної ділянки

Секретар судового засідання Надольна М.І.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор Хряк О.О., службове посвідчення №053701 від 03.09.2019;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув.

В судовому засіданні 27.08.2020 судом, у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі позивача - Сєвєродонецької міської ради до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях", відповідача 2 - Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів", в якому просить:

- визнати недійсним п.1.1 договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Український шлях" повернути земельну ділянку комунальної форми власності площею 4500 кв.м, розташовану за адресою вул. Богдана Ліщини, 2н, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, постійному землекористувачу - Товариству з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Сєвєродонецькою місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного користування земельною ділянкою комунальної форми власності промислового призначення загальною площею 4500 кв.м, яка на праві постійного користування передана Відкритому акціонерному товариству "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" (в подальшому Товариство з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів".

01.11.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю Український шлях укладено договір оренди приміщень №16, що свідчить про приховане укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.02.2020, на підставі п.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву №33-980вих20 від 17.02.2020 керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та не додано доказів надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу - 1, а саме опис вкладення - Товариству з обмеженою відповідальністю "Український шлях".

Відповідно до ухвали суду від 24.02.2020 керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

11.03.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області надійшов лист №33-1504вих-20 від 06.03.2020, в якому керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області усунув недоліки позовної заяви, а саме - надав докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача - 1 (опис вкладення у цінний лист б/н від 02.03.2020) та платіжне доручення №276 від 05.03.2020 про сплату (доплату) судового збору в сумі 3568 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.03.2020 підтверджено підстави представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях" та Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій" з заявленими позовними вимогами. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.04.2020 о 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні 07.04.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 28.04.2020 об 11 год. 45 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 28.04.2020, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами), постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 19.05.2020 об 11 год. 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 19.05.2020, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами), постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 26.05.2020 о 14 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 26.05.2020, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України " Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 №392, постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 23.06.2020 о 14 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 23.06.2020, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України " Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 №392 (зі змінами), постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 07.07.2020 о 15 год. 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 07.07.2020, у зв`язку із запровадженням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України " Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 №392 (зі змінами), постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 04.08.2020 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 04.08.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2020 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідач -1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український шлях" відзивом на позовну заяву без номеру від 23.03.2020 та додатково поданими письмовими поясненнями без номеру від 21.04.2020 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до умов спірного договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018, визначено, що тверде покриття надається для розміщення виробництва асфальтобетону, передача об`єктів, що орендуються здійснюється за актом здачі - приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу в оренду.

Відповідач -1 зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №193 від 01.07.2009 "Про затвердження форми звітності №1-вул (річна) "Звіт про дорожньо - мостове господарство" та Інструкції щодо заповнення форми звітності №1-вул (річна) "Звіт про дорожньо - мостове господарство", прийнятими на виконання Закону України "Про благоустрій населених пунктів", під твердим покриттям розуміється - цементобетонне, асфальтобетонне покриття, чорне шосе і чорні гравійні дороги, біле шосе (щебеневе, шлакове, гравійне), бруківки, включаючи булижні.

Таким чином, на думку відповідача -1 поняття "земельна ділянка" та "тверде покриття" не є тотожними, а тому порядок правового регулювання оренди саме земельних ділянок на інші об`єкти цивільно - правових відносин не розповсюджується.

Відповідно до умов спірного договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 200 кв. м та тверде покриття загальною площею 4500 кв м, що на думку відповідача не може свідчити про удаваність правочину з метою приховання договору оренди земельної ділянки, оскільки використання вказаних об`єктів нерухомого майна без фізичного використання земельної ділянки, на якій вони знаходяться, неможливо.

Товариство з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" є постійним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5,2527 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Предмостова, буд. 3 ( вул. Богдана Ліщини, буд. 2н) на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №00616 від 12.09.2000 та є власником усього комплексу будівель та споруд, які розташовані на вказаній земельній ділянці. Товариство з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" є платником земельного податку на вищевказану земельну ділянку у відповідності до ст. 14.1.72 Податкового кодексу України, а тому, на думку відповідача, твердження про те, що використання земельної ділянки позбавляє власника отримувати дохід в розмірі орендної плати є необґрунтованим.

Відповідач -1 зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" тверде покриття як об`єкт нерухомого майна не підлягає обов`язковій державній реєстрації та відображенню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно. Крім того, відповідно до технічного паспорту на комплекс будівель та споруд за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 2н, який належить Товариству з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів", в складі комплексу будівель та споруд знаходяться такі складові об`єкти нерухомого майна як "замощення І", "склад готової продукції та "площадки відкритого зберігання матеріалів ІІІ" без визначення їх загальної площі.

Враховуючи викладене, відповідач -1 зазначає, що керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області не обґрунтовано та не доведено фактів незаконності спірного договору та не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Відповідач -2 - Товариство з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" відзивом на позовну заяву без номеру від 30.03.2020 та додатково поданими письмовими поясненнями без номеру від 30.04.2020 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі з аналогічних підстав, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях" у своєму відзиві на позовну заяву без номеру від 23.03.2020 та письмових поясненнях без номеру від 21.04.2020.

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури відповіддю на відзиви на позовну заяву №33-1936вих-20 від 03.04.2020 та письмовими поясненнями №33-2703вих-20 від 18.05.2020 зазначив про необґрунтованість викладених у відзивах тверджень відповідачів з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018, предметом оренди є, зокрема тверде покриття загальною площею 4500 кв.м.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення звітності №1 -вул (річна) "Звіт про дорожньо - мостове господарство" затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №193 від 01.07.2009 тверде покриття - це цементобетонне, асфальтобетонне покриття, чорне шосе і чорні гравійні дороги, біле шосе (щебенева, шлакове, гравійне), бруківки, включаючи булижні. Асфальтобетонне покриття використовується як складова, зокрема дорожнього покриття, тротуару тощо, та відсутня можливість передачі твердого покриття в оренду без передачі відповідної земельної ділянки в оренду, оскільки тверде покриття є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити; за таких обставин, виходячи з юридичної природи твердого покриття та виходячи з ознак нерухомого майна, воно є нерухомим майном нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою.

Крім того, прокуратурою зазначено, що спірне тверде покриття не перебуває у комунальній власності територіальної громади, відсутні докази того, що тверде покриття (об`єкт оренди) знаходиться у власності позивача, відсутні технічні документи на покриття, схема розміщення та відомості у реєстрі прав на нерухоме майно.

Також зазначено, що фактично власником земельної ділянки є Сєвєродонецька міська рада, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка від імені територіальної громади виконує повноваження власника комунального майна - земель віднесених до комунальної власності.

Передача в користування несформованої земельної ділянки тягне за собою її використання без правовстановлюючих документів та позбавляє власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, визначеної відповідно до договору на підставі нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

В той же час, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно у власності відповідача -2 відомості про тверде покриття для встановлення модульного виробництва асфальтобетону загальною площею 4500 кв.м, його схематичне розміщення, технічні характеристики, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 2н - відсутні, що свідчить про невідповідність зазначених в оспорюваному пункті договору відомостей щодо об`єкта оренди та за допомогою яких можливо було б ідентифікувати тверде покриття на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у відповідача -2.

В судове засідання 27.08.2020 прибув прокурор, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та відповідачі в судове засідання для розгляду справи по суті не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши прокурора , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Сєвєродонецької міської ради, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, зверненню прокурора з позовом до суду має передувати підтвердження суду підстав представництва інтересів держави в суді.

Судом встановлено, що прокурор, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що використання твердого покриття (земельної ділянки), відповідно до договору про оренду приміщень №16 від 01.11.2018, який укладено між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях", здійснюється із порушенням положень Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, шляхом укладенням удаваного правочину з метою приховання орендних відносин.

В обґрунтування підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, прокурор стверджує, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Сєвєродонецька міська рада, як власник земельної ділянки, яка, в свою чергу, не погоджувала передачу у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Український шлях" земельну ділянку площею 4500 кв.м. За твердженням прокурора Сєвєродонецькою міською радою захист законних інтересів держави щодо визнання спірного договору недійсним та повернення земельної ділянки не здійснювався, за захистом інтересів держави до суду Сєвєродонецька міська рада не зверталась, що підтверджується листом №465 без дати.

Вимога ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення Сєвєродонецької міської ради про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави із заявленим позовом виконана, що підтверджується листом №33-595вих.20 від 31.03.2020.

За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням прокурора, про наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

01.11.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях", як орендарем, було укладено договір оренди приміщень №16, відповідно до якого орендодавець передає а орендар бере в тимчасове користування наступні об`єкти нерухомого майна: тверде покриття для встановлення модульного виробництва асфальтобетону. Загальна площа твердого покриття 4500 кв.м. Адреса території, на якій розташоване тверде покриття, що орендується: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 2Н; нежитлове приміщення загальною площею 200 кв.м. Адреса будівлі, у якій знаходиться приміщення, що орендується: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини; 2Н, залізнична колія довжиною 250 м. Адреса території, на якій розташована залізнична колія, що орендується: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 2Н.

Тверде покриття та нежитлове приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення виробництва асфальтобетону (п.2. договору); передача об`єктів, що орендуються здійснюється за актом здачі - приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу в оренду (п.3.3. договору); термін оренди складає з моменту прийняття об`єктів, що орендуються за актом приймання з 09.11.2018 до 09.11.2021 (п.4.1. договору); розмір орендної плати складає 24675 грн за один місяць до 28.02.2019. Розмір орендної плати з 01.03.2019 до 09.11.2021 за один місяць складає 140600 грн і включає в себе ПДВ 23433 грн 33 коп., що становить еквівалент 5000 доларів США по курсу Національного Банку України, встановленого на дату підписання договору сторонами (п.5.1. договору); орендна плата сплачується наперед не пізніше 7 числа кожного місяця, починаючи з першого місяця (п.5.2. договору); після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю об`єкти, що орендуються, протягом двох тижнів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі (п.8.1. договору).

01.11.2018 сторони склали та підписали акт приймання - передачі приміщень по договору №16 від 01.11.2018, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкти, що орендуються по договору у стані придатному до експлуатації.

В матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ЛГ №006116 від 12.09.2000, виданий Відкритому акціонерному товариству "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів".

Сєвєродонецька міська рада листом №465 без дати повідомила керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, що у міській раді відсутня інформація щодо підстав як укладання між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях" договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018 так і відповідних умов договору.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним п.1.1 договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018, у зв`язку з наявністю у сторін договору наміру приховати укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Звертаючись з позовом до суду прокурор зазначає, що укладеним договором сторони фактично приховали укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (постанова Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 902/408/17).

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Оцінюючи спірну частину договору на предмет її удаваності, має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором оренди земельної ділянки; приховання правовідносин за договором оренди земельної ділянки договором про оренду приміщень. При чому для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що правочин є удаваним, але й наявність порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом якого звернувся до суду прокурор.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини 2 статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків. (п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. по справі №927/451/18).

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає а орендар бере в тимчасове користування наступні об`єкти нерухомого майна: тверде покриття для встановлення модульного виробництва асфальтобетону. Загальна площа твердого покриття 4500 кв.м.

Згідно з ч. 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності N 1-вул (річна) "Звіт про дорожньо-мостове господарство" від 01.07.2009 N 193, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження форми звітності N 1-вул (річна) "Звіт про дорожньо-мостове господарство" тверде покриття - це цементобетонне, асфальтобетонне покриття, чорне шосе і чорні гравійні дороги, біле шосе (щебеневе, шлакове, гравійне), бруківки, включаючи булижні.

Відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів об`єкти у сфері благоустрою населених пунктів: території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів , елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

Відповідно до ДБН Б.2.2.-5:2011 Благоустрій територій , 9.1 Покриття 9.1.1 Для благоустрою треба використовувати такі види покриття: тверді (капітальні) - монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю тощо; "м`які" (некапітальні) - такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в`яжучим; газонні - такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав`яного покрову; комбіновані - сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо). Покриття дитячих та спортивних майданчиків треба виконувати із природних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки тощо), газону.

Частиною 1 статті 181 ЦК України встановлено що, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ч.1, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Таким чином суд дійшов висновку, що тверде покриття не є нерухомим майном яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом об`єкту благоустрою.

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Відкритому акціонерному товариству Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій і матеріалів надано у постійне користування для розташування промбази 5,2527 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Відповідно до спірної умови договору, в оренду передається тверде покриття для встановлення модульного виробництва асфальтобетону. Загальна площа твердого покриття 4500 кв.м.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності, на території відповідача - 2, твердого покриття загальною площею 4500 м кв., відсутня технічна документація, схема розміщення, відомості щодо загальної площі.

Посилання відповідачів на те, що у складі комплексу відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено в складі комплексу будівель та споруд знаходяться такі складові об`єкти нерухомого майна як "замощення І", "склад готової продукції та "площадки відкритого зберігання матеріалів ІІІ" без визначення їх загальної площі , також не спростовує доводів прокурора.

Враховуючи вищевикладене та виходячи зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем спірного пункту правочину, суд дійшов висновку, що предметом договору є передача частини земельної ділянки, яка знаходиться у відповідача - 2 на праві постійного користування, відповідачу - 1, для використання її у своїй підприємницькій діяльності (встановлення модульного виробництва асфальтобетону), а тому сторонами фактично вчинено удаваний правочин.

Надаючи оцінку п. 1.1 договору про оренду приміщень №16 від 01.11.2018, дослідивши його правову природу, та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності твердого покриття у розмірі (площі) 4500 кв. м., суд дійшов висновку, що на підставі зазначеного пункту договору, фактично відбулась передача в оренду земельної ділянки .

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приписами статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч.8 ст. 93 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним п. 1.1 договору є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги прокурора про зобов`язання відповідача повернути постійному землекористувачу Товариству з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" орендовану земельну ділянку, суд зазначає, що враховуючи те, що судом задоволено первісну позовну вимоги про визнання недійсним п.1.1. договору, похідна вимога про повернення земельної ділянки є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п.1.1 договору оренди приміщень №16 від 01.11.2018, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український шлях".

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Український шлях" повернути земельну ділянку комунальної форми власності площею 4500 кв.м, розташовану за адресою вул. Богдана Ліщини, 2н, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, постійному землекористувачу - Товариству з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів".

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях" на користь Прокуратури Луганської області судовий збір у розмірі 3886 грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" на користь Прокуратури Луганської області судовий збір у розмірі 3886 грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Сєвєродонецька міська рада (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код юридичної особи 26204220)

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український шлях" (вул. Чигоріна, буд. 49, офіс 10, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код юридичної особи 41874219)

Відповідач 2: Товариство з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод будівельних конструкцій та матеріалів" (вул. Богдана Ліщини, буд. 2н, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код юридичної особи 01235828)

Органи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб:

1.Прокуратура Луганської області (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код юридичної особи 02909921)

2.Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області (вул. 8 Березня, м.Сєвєродонецьк, Луганська область)

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020.

Суддя С.В. Масловський