Рішення

від 07.09.2020 по справі 914/1184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2020 Справа №914/1184/20

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-М , м. Тернопіль до відповідача:Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни, м. Львів про:стягнення 45500,00 грн. боргу Суддя - Крупник Р.В.

Представники сторін не викликалися

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ Реал-М до ФОП Ковалик Галини Романівни про стягнення 45500,00 грн. боргу.

Ухвалою від 25.05.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

На адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду з додатками (вх. №20464/20 від 24.06.2020р.), заяви про закриття провадження в частині позовних вимог з додатками (вх. №21737/20 від 13.07.2020р. та вх. №22460/20 від 23.07.2020р.). Крім цього, 04.09.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшла довідка про розмір боргу відповідача.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтований тим, що на підставі договорів заявок про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00107 від 28.02.2020р. та №КТ20-00115 від 05.03.2020р. позивачем здійснено перевезення вантажу на загальну суму 55700,00 грн. За умовами п. 2 договорів-заявок відповідач зобов`язувався оплатити надані послуги перевезення протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів. Як стверджує позивач, оригінали документів за договором-заявкою №КТ20-00107 одержані відповідачем (експедитором) 19.03.2020р., а за договором-заявкою №КТ20-00115 - 21.03.2020р. Оскільки відповідач оплатив здійснене позивачем перевезення лише частково, перерахувавши всього 10200,00 грн., ТОВ Реал-М звернулося з цим позовом до суду. Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 2102,00 грн. судового збору та 5400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

28.02.2020р. між ТОВ Реал-М (експедитором) та ФОП Ковалик Г.Р. (перевізник) укладено Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00107, згідно якої позивач зобов`язувався надати транспортно-експедиційні послуги відповідачеві за маршрутом м. Бохня/Польща - м. Біла Церква/Україна, а відповідач оплатити вартість перевезення в розмірі 27200,00 грн., протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали документів для підписання за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00107 від 28.02.2020р., були надіслані відповідачеві 16.03.2020р. та одержані останнім 19.03.2020р.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00107 від 28.02.2020р. позивачем долучено міжнародну товарно-транспортну накладну та Акт надання послуг №84 від 06.03.2020р. на суму 27200,00 грн.

05.03.2020р. між ТОВ Реал-М (експедитором) та ФОП Ковалик Г.Р. (перевізник) укладено Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115, згідно якої позивач зобов`язувався надати транспортно-експедиційні послуги відповідачеві за маршрутом м. Мінськ Мазовецький - м. Київ (2 точки), а відповідач оплатити вартість перевезення в розмірі 28500,00 грн., протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали документів для підписання за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115 від 05.03.2020р., були надіслані відповідачеві 19.03.2020р. та одержані останнім 21.03.2020р.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115 від 05.03.2020р. позивачем долучено міжнародну товарно-транспортну накладну та Акт надання послуг №91 від 12.03.2020р. на суму 28500,00 грн. (підписаний лише зі сторони позивача).

Судом встановлено, що незважаючи на одержання відповідачем 21.03.2020р. Акту надання послуг №91 від 12.03.2020р. за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115 від 05.03.2020р., такий зі сторони перевізника підписаний і повернутий експедитору не був.

З наявних матеріалів справи судом також встановлено, що надані позивачем транспортно-експедиційні послуги за укладеними договорами-заявками (на загальну суму 55700,00 грн.), оплачені відповідачем частково наступним чином:

- 24.04.2020р. - перераховано 5200,00 грн.;

- 06.05.2020р. - перераховано 5000,00 грн.;

- 25.05.2020р. - перераховано 7000,00 грн.;

- 01.07.2020р. - перераховано 10000,00 грн.;

- 14.07.2020р. - перераховано 20000,00 грн.;

- 17.07.2020р. - перераховано 3500,00 грн.

Таким чином, неоплаченим залишається Акт надання послуг №91 від 12.03.2020р. за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115 від 05.03.2020р. на суму 5000,00 грн., докази сплати яких у матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що Акт надання послуг №84 від 06.03.2020р. одержаний відповідачем 19.03.2020р., Акт надання послуг №91 від 12.03.2020р. одержаний відповідачем 21.03.2020р., після закінчення 10 банківських днів після їх одержання, у відповідача виник обов`язок оплатити надані експедитором послуги.

З огляду на те, що у строк встановлений Договорами-заявками відповідачем не було в повному обсязі оплачено надані позивачем послуги, відповідач вважається таким, що прострочив.

Разом з тим, як встановлено судом з наявних матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено ряд оплат на виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами-заявками, на загальну суму 40500,00 грн.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведе, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 40500,00 грн., боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Натомість заборгованість в розмірі 5000,00 грн. за Актом надання послуг №91 від 12.03.2020р. за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00115 від 05.03.2020р., підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи наведене, після набрання рішенням у справі законної сили, позивач вправі звернутися до суду з письмовим клопотання про повернення йому з Державного бюджету України 1870,99 грн. сплаченого судового збору. Натомість решта судового збору - 231,01 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (положення ч. 1 ст. 56 ГПК України).

Згідно ч. 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження факту надання позивачеві професійної правничої допомоги адвокатом Лозою В.М. та понесення позивачем витрат на оплату професійної правничої допомогу у справі, до позовної заяви долучено наступні докази: договір про правову допомогу від 07.05.2020р., акт приймання-передачі наданих послуг від 13.05.2020р., квитанцію до прибуткового касового ордера №02-05 від 13.05.2020р. на суму 5400,00 грн., довіреність від 07.05.2020р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008р.

Приписами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд прийшов до висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Лозою В.М. у справі та оплати позивачем таких витрат на суму 5400,00 грн. підтверджується документально.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що заперечення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі, від відповідача до суду не надходили, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5400,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-М (46008, м. Тернопіль, вул. Гайова, буд. 45; код ЄДРПОУ 30937992) 5000,00 грн. боргу, 231,01 грн. судового збору та 5400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з ФОП Ковалик Галини Романівни на користь ТОВ Реал-М 40500,00 грн. боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення ухвалено 07.09.2020р. в нарадчій кімнаті.

Суддя Р.В. Крупник