Рішення

від 26.08.2020 по справі 915/191/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Справа № 915/191/20

м.Миколаїв

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім

Карпатські мінеральні води

(01011, м.Київ, вул. О.Копиленка, 3, кв. 7)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна 7

(54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 75А),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Краснюк О.Т. - директор з правового забезпечення,

від відповідача: Боштан К.В., за довіреністю, Скалов С.Ю., за довіреністю, Куліковська І.В. - директор.

СУТЬ СПОРУ : стягнення 58058,12 грн., -

19.02.2020р. до господарського суду надійшла позовна заява ТОВ ТД Карпатські мінеральні води до Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна 7 про стягнення 58058,12 грн., з яких 5548,98 грн. пені за прострочення оплати товару, 415,76 грн. - 3% річних, 8394,41 грн. - 365% річних та 43698,97 грн. штрафу, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем умов дистриб?юторського договору №3006/2017-1 від 30.06.2017р.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 58058,12 грн. за порушення останнім договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 20.02.2020р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2020р. було призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено було на 14.04.2020р.

23.03.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, зазначаючи про їх необґрунтованість та не відповідність вимогам добросовісності, справедливості та розумності, зазначає про явне завищення розміру покладених на відповідача штрафних санкцій та на те, що позивач, фактично не поніс збитків, оскільки усі сума за договором були сплачена відповідачем належним чином, на підставі викладеного, відповідач просить суд у позові відмовити.

01.04.2020р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає про обґрунтованість позовних вимог та підтримує їх у повному обсязі, посилаючись на те, що штрафні санкції були ним нараховані у повній відповідності до умов договору, який був підписаний відповідачем без заперечень та зауважень, а також у таке нарахування повністю узгоджується із приписами Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 14.04.2020р. у зв`язку із вжиттям карантинних заходів, з огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом №35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області, тому підготовче засідання було відкладено без визначення дати судового засідання.

Ухвалою суду від 25.05.2019р. підготовче засідання було призначено на 18.06.2020р.

15.06.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними документами.

18.06.2020р. від відповідача до суду надійшли заяви про виклик свідка та про залучення матеріалів до справи - акту звірки взаємних розрахунків.

Вказані заяви були розглянуті судом в судовому засіданні 18.06.2020р. та відповідною ухвалою відхилені у зв`язку з відсутністю у суду правових підстав для їх задоволення, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020р.

В судовому засіданні 18.08.2020р., у відповідності до вимог ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.08.2020р.

В судовому засіданні 26.08.2020р. представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, клопочуть перед судом про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкції з огляду на те, що період прострочення був невеликий, відповідачем уся сума за договором була сплачена та позивач не поніс збитків у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання.

За наслідками проведеного судового засідання 26.08.2020р., судом у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30 червня 2017 року за №3006/2017-1 між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карпатські мінеральні води , як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Афина 7 , як дистриб`ютором, був укладений дистриб`юторський договір, відповідно до умов якого на постійній основі зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність дистриб`ютора товар, найменування, асортимент та ціна якого визначається у відповідності узгодженого сторонами додатку №2 Специфікація/Прайс-лист , який є невід`ємною частиною даного договору, а дистриб`ютор приймати та сплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п.2.1, 2.2 договору).

Загальна кількість товару, який буде продаватись протягом строку дії цього договору, асортимент товару, сума (ціна) договору визначаються на підставі накладних на товар та/або товарно-транспортних накладних, які після підписання їх сторонами будуть складати невід`ємну частину договору (п.2.3 договору).

Згідно з умовами п.4.1 договору, передача та приймання товару здійснюється згідно з інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7, за накладними на товар уповноваженими представниками сторін. Виклик представника продавця у випадку виявлення невідповідності товару за якістю та/або кількістю є обов`язковим.

Розділом 6 договору його учасники узгодили порядок взаєморозрахунків, так, дистриб`ютор зобов`язався в період з 16 квітня по 15 жовтня включно сплатити повну вартість переданого йому продавцем товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару, та в період з 16 жовтня по 15 квітня включно сплатити повну вартість переданого йому продавцем товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки партії товару (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно з умовами п.12.2 договору, його учасники узгодили, що за порушення строку оплати, передбаченого п.п.6.1, 6.2, 3.6 даного договору, дистриб`ютор сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого але не оплаченого в установлений строк товару та/або тари, за кожен день порушення строку оплати. Пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання.

У випадку нарахування дистриб`ютором строку оплати за товар та/або тару більш ніж на 30 календарних днів, дистриб`ютор зобов`язується сплачувати продавцю штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п.12.4 договору).

Відповідно до умов п.12.5 договору, у випадку порушення дистриб`ютором строку сплати грошових зобов`язань, передбачених п.п.6.1, 6.2,3.6 договору, додатками, додатковими угодами до договору більш ніж на 30 календарних днів, дистриб`ютор на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу продавця зобов`язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 365% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору, позивач в період з 19.06.2019р. по 02.07.2019р. поставив відповідачу товар (мінеральні води, безалкогольні напої, снеки в асортименті) на загальну суму 172149,48 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №ТКУТ-04077 від 19.06.2019р., №ТКУТ-04079 від 19.06.2019р., №ТКУТ-04099 від 20.06.2019р., №ТКУТ-04719 від 26.06.2019р., №ТКУТ-04438 від 26.06.2019р., №ТКУТ-04738 від 02.07.2019р. (а.с.44-49).

Суд звертає увагу сторін, що і договір і видаткові накладні підписані сторонами без жодних заперечень та зауважень.

Відповідач на поставлений товар розрахувався несвоєчасно, допустивши прострочення строків оплати, передбачених п.п.6.1, 6.2 договору, а саме: вартість товару по накладній №ТКУТ-04077 від 19.06.2019р. в сумі 64751,76 грн. фактично була сплачена 09.08.2019р. (граничний строк оплати 03.07.2019р., прострочення строку оплати 36 к.д.); вартість товару по накладній №ТКУТ-04079 від 19.06.2019р. в сумі 24766,56 грн. фактично була сплачена частково 09.08.2019р. у розмірі 15248,24 грн. та частково 12.08.2019р. у розмірі 9518,32 грн. (граничний строк оплати 03.07.2019р., прострочення строку оплати 36 к.д. на суму 24766,56 грн., та 3 к.д. на суму 9518,32 грн. відповідно); вартість товару по накладній №ТКУТ-04099 від 20.06.2019р. в сумі 26914,32 грн. фактично була сплачена 12.08.2019р. (граничний строк оплати 04.07.2019р., прострочення строку оплати 38 к.д.); вартість товару по накладній ТКУТ №04719 від 26.06.2019р. в сумі 5322,24 грн. фактично була сплачена 12.08.2019р. (граничний строк оплати 10.07.2019р., прострочення строку оплати 32 к.д.); вартість товару по накладній ТКУТ №04438 від 26.06.2019р. в сумі 23908,32 грн. була фактично сплачена 12.08.2019р. (граничний строк оплати 10.07.2019р., прострочення строку оплати 32 к.д.); вартість товару по накладній ТКУТ №04738 від 02.07.2019р. в сумі 26486,28 грн. фактично була сплачена 12.08.2019р. (граничний строк оплати 16.07.2019р., прострочення строку оплати 26 к.д.).

Позивач на підставі умов п. 12.2 договору нарахував на просить суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 5548,98 грн. згідно з наданим розрахунком по кожній накладній (а.с.6).

Суд, перевіривши наданих розрахунок, встановив, що він виконаний арифметично вірно, позовні вимоги обґрунтовані, нараховані у відповідності до умов договору, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми пені позивач, на підставі умов п. 12.4 договору, на рахував на просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 30% від суми заборгованості, по якій було допущено прострочення оплати понад 30 календарних днів, у загальній сумі 43698,97 грн. (по видатковій накладній ТКУТ-04077 штраф на суму 19425,53 грн., по видатковій накладній ТКУТ-04079 штраф в сумі 7429,97 грн., по видатковій накладній ТКУТ-04099 штраф на суму 8074,3 грн., по видатковій накладній ТКУТ-04719 штраф на суму 1596,97 грн., по видатковій накладній ТКУТ-04438 штраф на суму 7172,5 грн.).

Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (а.с. 9). Отже, нарахування штрафу в сумі 43698,97 грн. є обґрунтованим та підставним.

Також позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п.12.5 договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення оплати вартості товару на спірними накладними у загальній сумі 415,76 грн. та 365% річних за прострочення оплати товару за спірними накладними більш ніж на 30 календарних днів за розрахунком з 31 календарного дня прострочення у загальній сумі 8394,41 грн.

Розрахунки відсотків річних здійснені позивачем арифметично вірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Період нарахування визначено правильно. Детальні розрахунки відсотків річних наявні в матеріалах справи (а.с.7-8). Отже, таке нарахування в сумі 415,76 грн. та 8394,41 грн. є обґрунтованим та підставним.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкції та відсотків річних після того, як між сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків при закінченні дії договору, в яких зазначено про відсутність заборгованості, оскільки право позивача нарахувати штрафні санкції та відсотки річних передбачені чинним законодавством України, умовами дистриб`юторського договору та не залежать від підписання акту звірки взаємних розрахунків та фактичної відсутності основної заборгованості за договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відсотків річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що умовами дистриб`юторського договору №3006/2017-1 від 30.07.2017р. його учасники передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, а також умовами п. 12.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу і встановили її в розмірі 365% річних від простроченої суми за порушення строку сплати відповідачем грошових зобов`язань, передбачених п.6.1, п.6.2, п.3.6 договору більш ніж на 30 календарних днів.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, господарський суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 12.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у постанові ВП ВС від 18.03.2020р. по справі № 902/417/18 (12-79гс19).

Виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням повного фактичного розрахунку відповідача з позивачем за товар, отриманий за дистриб`юторським договором №3006/2017-1 від 30.06.2017р., незначного періоду затримки, який не носив систематичного характеру, проведенням повних розрахунків відповідачем фактично впродовж одного місяця після отримання товару, з огляду на непропорційність заявлених сум пені, штрафу та відсотків річних (58058,12 грн.) загальній сумі поставленого товару за спірними накладними (172149,48 грн.), що складає майже третину від суми поставленого за спірними накладними та фактично оплаченого товару, господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення заявлених до стягнення сум штрафу та 365% річних на 50%, що складає, відповідно, 21849,33 грн. штрафу та 4197,2 грн. відсотків річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна 7 (54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 75А, код ЄДРПОУ 40168857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карпатські мінеральні води (01011, м.Київ, вул. О.Копиленка, 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 35633685) 5548,98 грн. пені, 415,76 грн. - 3% річних, 4197,2 грн. - 365% річних, 21849,33 грн. штрафу та 2102,0 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко