Рішення

від 07.09.2020 по справі 922/1709/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1709/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Червонослобідське-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" про стягнення 10335,79 грн, без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Червонослобідське-2" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (відповідач) безпідставно набуті кошти у зв`язку з помилковим їх перерахуванням в сумі 10000,00 грн.; інфляційні втрати в сумі 48,94 грн.; 3% річних в сумі 286,85 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та зазначає, що вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу у зв`язку з їх помилковим перерахуванням відповідачу та на відсутність між сторонами договірних відносин.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву ПП "Червонослобідське-2" до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/1709/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61001, місто Харків, проспект Гагаріна, 1.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2020 була повернута до суду з довідкою пошти про повернення з посиланням на відсутність адресату за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі, як того вимагають приписи ст.ст. 120, 242 ГПК України, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Клопотання від сторін в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням приписів ст. 251-252 ГПК України, відповідачеві було встановлено строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Відповідачем будь-яких доказів або заяв по суті спору до матеріалів справи станом на момент прийняття рішення не надано.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину. Проте, враховуючи те, що матеріали справи містять докази та документи, необхідні для правильного вирішення спору, з метою незатягування судового процесу, та враховуючи права та інтереси сторін, суд дійшов висновку про розгляд даної справи з винесенням судового рішення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

гідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП Червонослобідське-2 перераховано на поточний рахунок ТОВ Техноген-групп грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №1095 від 23.04.2019 р, з призначенням платежу оплата за послуги, рах. №984 від 22.04.2019 (а.с. 11).

Як вказує позивач, зазначені кошти були перераховані відповідачу помилково, договірні відносини між сторонами відсутні, у зв`язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №33 від 23.03.2020 про повернення грошових коштів у сумі 10 000,00 грн., перерахованих на підставі платіжного доручення №1095 від 23.04.2019 у 7-денний термін (а.с.12, 13).

Проте, вищевказаний лист-вимога відповідачем отриманий не був: Відправлення не вручене під час доставки: інші причини , що підтверджується інформацією, отриманою із офіційного сайту AT Укрпошта станом на 04.04.2020. Таким чином вимога позивача не була виконана та грошові кошти не були повернуті ПП Червонослобідське-2 .

Тобто станом на час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених майнових прав, неповерненими відповідачем залишились безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., які за твердженнями позивача підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України. Крім того, у зв`язку з безпідставним користуванням довгий час грошовими коштами, позивач просить суд стягнути з відповідача також 3 % річних в сумі 286,85 грн та інфляційні втрати в сумі 48,94 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

За змістом частини першої статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до пунктів 1.23., 1.24. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій чи майновій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 10 000,000 грн зі свого рахунку на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 1095 від 23.04.2019.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як стверджує позивач, вказані грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн були перераховані на рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами на момент перерахування коштів були відсутні будь-які договірні правовідносини.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов`язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними та достовірними доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Вищевстановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов`язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем - ТОВ "Техноген-Групп".

Крім того, посилаючись на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 286,85 грн 3% річних та 48,94 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.04.2019 (наступний день після отримання відповідачем коштів) по 07.04.2020.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних господарський суд враховує, що за положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Крім того відповідно до частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат суд приходить до висновку, що такі нарахування здійснено безпідставно, оскільки початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання у визначений позивачем період для нарахування вищезазначених сум не настав.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, листом-вимогою № 33 від 23.03.2020 позивач просив відповідача у 7-ми денний строк повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Даний лист 31.03.2020 не був вручений відповідачу за офіційною інформацією на сайті Укрпошти (а.с. №14), та повернувся на адресу позивача 02.05.2020.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів, яке набуло статусу грошового, виникає з моменту пред`явлення вимоги, а також позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 щодо неотримання відповідачем кореспонденції за адресою його місцезнаходження, судом визначено, що відповідач повинен був повернути грошові кошти у строк до 07.04.2020 включно (31.03.2020 + 7 днів).

Таким чином, в межах вказаного позивачем періоду з 24.04.2019 по 07.04.2020 стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним.

З огляду на вищевикладені факти встановлені судом та підтверджені матеріалами справи, суд визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення безпідставного перерахованих відповідачу грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вимоги про стягнення з відповідача 286,85 грн. 3% річних та 48,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.04.2019 по 07.04.2020 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з неповернням відповідачем безпідставно збережених коштів у добровільному порядку, що доведено позивачем, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений та заявлений позивачем до стягнення, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (61001, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 1, код ЄДРПОУ 37659809) на користь Приватного підприємства "Червонослобідське-2" (42145, Сумська область, Недригайлівський район, село Червона Слобода, вул. Духанівка, будинок 35, код ЄДРПОУ 34337683) безпідставно набуті кошти у розмірі 10 000,00 грн. та 2102,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" вересня 2020 р.

Суддя Л.В. Шарко