Рішення

від 07.09.2020 по справі 922/1602/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1602/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ до Приватного підприємства "Юнайтед Консалтінг", м. Харків про стягнення 128 189,47 грн без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Юнайтед Консалтінг" (відповідач) інфляційні втрати у розмірі 93 874,00 грн. та 3% річних в сумі 34 315,47 грн. від простроченої суми тіла кредиту за період з 21.04.2017 по 21.04.2020 по Кредитному договору №088/Р-08 від 29.07.2008. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлення відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 не отримав.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про призначене судове засідання. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 направлялась відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві: 61070, м.Харків, шосе Білгородське, буд. 2/1, яка співпадає з адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та у свідоцтві платника єдиного податку, та на фактичну адресу відповідача: м. Харків, вул.Єнакіївська, 10, копії яких були повернуті до суду з відміткою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину. Проте, враховуючи те, що матеріали справи містять докази та документи, необхідні для правильного вирішення спору, з метою незатягування судового процесу, та враховуючи права та інтереси сторін, суд дійшов висновку про розгляд даної справи з винесенням судового рішення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

29.07.2008 між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (Банк, позивач) та Приватним підприємством "Юнайтед Консалтінг" (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 088/Р-08 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 397000,00 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, які передбачені умовами Договору.

В свою чергу відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту, відсотків і винагороди в дату сплати відповідно до Графіка погашення кредиту, що зазначені в Додатку № 1 до Договору з урахуванням п.4.11 Договору (п. 2.2.3. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відповідач повинен був погашати кредит частинами протягом періоду з 25.08.2008 по 25.07.2011 включно. Таким чином, сторони обумовили, що кінцевим строком повернення кредиту є 25.07.2011.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору та приписів законодавства, відповідач не повернув позивачу 380 694,09 грн. тіла кредиту у встановлений Договором термін. У зв`язку з чим, з 26.07.2011 у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 380 694,09 грн., яка станом на момент звернення до суду не погашена, тобто правопорушення відповідача, яке полягає у невиконанні грошового зобов`язання, є триваючим.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 128 189,47 грн. заборгованості, яка складається з інфляційних втрат - 93 874,00 грн. та 3% річних - 34 315,47 грн. від простроченої суми тіла кредиту за період з 21.04.2017 по 21.04.2020.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України): господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

У відповідності до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно також до статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за умовами п. 1.2 Договору надав відповідачу кредит у розмірі 397 000,00 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, які передбачені умовами Договору.

В свою чергу відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору) (п. 2.2.3. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відповідач повинен був погашати кредит частинами протягом періоду з 25.08.2008 по 25.07.2011 включно. тобто кінцевим строком повернення кредиту є 25.07.2011.

Відповідач частково повернув позивачу кредит в сумі 16 305,91 грн. відповідно до виписки Банку (а.с. 18-20), таким чином 380 694,09 грн тіла кредиту у встановлений Договором термін відповідач в порушення умов Договору не повернув. У зв`язку з чим, з 26.07.2011 у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 380 694,09 грн., яка станом на момент звернення позивача з позовом до суду не погашена.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він набирає сили з моменту підписання і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даним Договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" не спростував, жодних доказів повернення відповідачем кредиту, сплати процентів за користування кредитом в сумі 380 694,09 грн. у строк, визначений Договором, не надав.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.04.2017 по 21.04.2020. Згідно з нарахуваннями позивача, сума інфляційних втрат становить 93 874,00 грн., сума 3 % річних становить 34 315,47 грн. Перевіривши надані позивачем нарахування, суд встановив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, розрахунок здійснено арифметично вірно.

Нарахування інфляційних втрат здійснено окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання за визначений період. При цьому, суд зазначає, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Аналогічного висновку дійшов касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 93 874,00 грн. та 3% річних в сумі 34 315,47 грн. від простроченої суми тіла кредиту за період з 21.04.2017 по 21.04.2020 за Кредитним договором №088/Р-08 від 29.07.2008 є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Юнайтед Консалтінг" (61070, м. Харків, Білгородське шосе, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 34471181) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) інфляційні втрати у розмірі 93 874.00 грн. та 3% річних у розмірі 34 315,47 грн. від простроченої суми тіла кредиту за період з 21.04.2017 по 21.04.2020 та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" вересня 2020 р.

Суддя Л.В. Шарко