Рішення

від 07.09.2020 по справі 923/468/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Справа № 923/468/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Логістик", м. Черкаси, код ЄДРПОУ 41372145,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфтранссервіс", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39563381,

про стягнення збитків у розмірі 18430,00 грн.

Без виклику учасників провадження.

Обставини справи.

18 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проф-Логістик" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфтранссервіс" збитків, завданих неналежним виконанням договору перевезення вантажу у розмірі 18430,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи від 18.05.2020 справу розподілено судді - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 21 травня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/468/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем і відповідачем, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 58-59).

Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що сторони у справі належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 20.07.2020.

Приймаючи до уваги наведене, а також перебування судді у плановій відпустці, ухвалою суду від 10 липня 2020 року продовжено строк розгляду справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, на всій території України було встановлено карантин.

Слід зазначити, що строк дії карантину неодноразово продовжувався. Востаннє постановою Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 шляхом продовження встановленого вказаною постановою строку дії карантину до 31.07.2020.

Поряд з цим, пунктом 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18 червня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву чи звернення з клопотанням про продовження строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 18.09.2018 між ТОВ "Проф - Логістик" (надалі - Експедитор або Позивач) і ТОВ "Меблевий стандарт" (надалі - Замовник) був укладений договір транспортного експедирування №82 (надалі - Договір № 82).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору № 82 експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському та/або в міжнародному сполученні.

Згідно з п. 7.4 Договору № 82 при залученні третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за договором експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії, як з свої власні.

На виконання умов Договору № 82 Експедитором було організовано перевезення меблів за маршрутом м. Київ - м. Миколаїв, що підтверджується копією Товаро- транспортної накладної №Р726 від 04.02.2020.

Для виконання перевезення, 04.02.2020 між Позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Скіфтранссервіс" (надалі - Відповідач або Перевізник) був укладений Договір-заявка на послуги перевезення вантажу №04/02/2020 у відповідності до змісту якої Відповідач взяв на себе зобов`язання з перевезення вантажу в інтересах Замовника.

Пунктом 17 Договору-заявки на послуги з перевезення вантажу №04/02/2020 учасниками договору передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних накладних.

04 лютого 2020 року вантаж був прийнятий Відповідачем до перевезення, що підтверджується копією Товаро-транспортної накладної № Р726 від 04.02.2020.

За твердженнями позивача, при прийомі товару у пункті призначення (м. Миколаїв) встановлено, що у зв`язку з технічною несправністю транспортного засобу, вантажоодержувачем - ТОВ "Епіцентр К" виявлено пошкодження вантажу в кількості 13 упаковок меблевих виробів, вартістю 18430 грн.

На підтвердження факту пошкодження вантажу були складені акти про розбіжності №№132, 133, 134 від 05.02.2020.

Надалі, ТОВ "Меблевий стандарт" було направлено на адресу ТОВ "Проф - Логістик" претензію №2 від 28.02.2020 з вимогою відшкодувати вартість пошкодженого товару у розмірі 18430,00 грн.

На виконання вимог зазначеної вище претензії платіжними дорученнями №4607 від 18.03.2020 ТОВ "Проф - Логістик" відшкодувало вартість пошкодженого вантажу ТОВ "Меблевий стандарт" у розмірі 18430,00 грн.

Надалі, 05.03.2020 Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №2 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 18430,00 грн., завданими пошкодженням вантажу. Однак дана претензія залишена Відповідачем без відповіді та реагування.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором-заявкою, Позивачу завдано збитки, які мають бути відшкодовані Відповідачем. Оскільки Відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано позивачу завдані збитки, позивач звернувся до суду за захистом своїх право.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 статті 314 ГК України).

Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст. 909 ЦК України.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Пунктом 17 Договору-заявки на послуги з перевезення вантажу №04/20/2020 передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних накладних.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що вантаж було завантажено в автомобіль Відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, що підтверджується копією Товаро-транспортної накладної № Р726 від 04.02.2020.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, при прийомі з перевіркою вантажу в пункті призначення (м. Миколаїв), вантажоодержувачем - ТОВ Епіцентр К виявлено пошкодження вантажу в кількості 13 упаковок меблевих виробів, вартістю 18430,00 грн.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження доводів щодо виникнення збитків на заявлену суму з вини відповідача посилається на акти про розбіжності №№ 132,133,134 від 05.02.2020.

Так, за зазначеними актами виявлено пошкодження вантажу за наступними накладними :

- № 695 від 04.02.2020 на суму 3479,99 грн., зазначено мокра упаковка;

- № 700 від 04.02.2020 на суму 19821,58 грн., зазначено мокра упаковка;

- №701 від 04.02.2020 на суму 87846,94 грн, зазначено мокра упаковка.

Матеріали справи містять направлену власником товару Позивачу претензію з розрахунком суми претензії (а.с. 21-23).

Позивачем на підтвердження своєї позиції щодо стягнення з відповідача збитків в порядку регресу надано докази стосовно проведення оплати суми завданої шкоди власнику вантажу, у розмірі 18430,00 грн. (платіжне доручення № 4907 від 18.03.2020, а.с. 27).

Доказів сплати, надання заперечень або спростування заявленої до стягнення суми збитків у розмірі 18430 грн. Відповідачем суду не надано, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на те, що факт завдання збитків є доведеним, врахувавши те, що пунктом 17 Договору-заявки на послуги з перевезення вантажу №04/02/2020 передбачено, повну матеріальну відповідальність Відповідача за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а також те, що Відповідачем не доведено наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за не збереження вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 18430,00 грн., є обґрунтовані та правомірні.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф - Логістик" (надалі - замовник) та Адвокатським об`єднанням "ВІБ ЕНД КОМПАНІ" (надалі - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 17/2020, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати у належній якості та обсязі правову допомогу, вказану у цьому договорі, а замовник погоджується прийняти та оплатити виконані послуги.

Крім того, 19.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф - Логістик" і Адвокатським об`єднанням "ВІБ ЕНД КОМПАНІ" укладено додаткову угоду № 5 до зазначеного вище договору, за змістом якої сторонами доповнено пункт 3.1. договору наступним: "Вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги замовнику як позивачу у справі за позовом до ТОВ "Скіфтранссервіс" про стягнення шкоди, представництва його інтересів у суді, із вчиненням усіх процесуальних дій (прийняттям процесуальних рішень), у яких може виникнути необхідність, в межах розгляду справи судом першої інстанції, становить 5000,00 грн., що може бути розрахована як 1000,00 грн. за кожну годину роботи адвоката."

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано копію договору про надання правової допомоги № 17/2020 від 19.03.2020, Додаткової угоди № 5 до Договору від 19.03.2020, копію рахунку-фактури № 5 від 06.04.2020, Акту приймання - передачі наданих послуг № 16 від 07.04.2020 року, згідно якого позивачем прийнято послуги вартістю 5000,00 грн., платіжного доручення № 5037 від 06.04.2020 року на суму 5000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги на загальну суму 5000,00 грн. та ордер ЧК № 174008 на ім`я адвоката Бобра Д.О.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2020 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 17/2020 від 19.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 5037 на суму 5000,00 грн.

Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 73-80, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфтранссервіс" (код ЄДРПОУ 39563381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Логістик" (код ЄДРПОУ 41372145) суму збитків у розмірі 18430,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та 5000,00 грн. судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко