Рішення

від 02.09.2020 по справі 923/446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року Справа № 923/446/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто", м.Миколаїв

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Будмеханізація", м.Херсон

про стягнення 41088 грн. 35 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Сапсай О.Ю., юрисконсульт (паспорт МР 325413, виданий Високопільським РВ УМВС України в Херсонській області 11.08.2010р.), довіреність від 23.06.2020р.

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто", м.Миколаїв звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "БК "Будмеханізація", м.Херсон із позовом про стягнення 41088 грн. 35 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про перевезення та надання послуг механізмами від 03.01.2018р. в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 27.05.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено перше засідання по справі на 23.06.2020 року, встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 23.06.2020р. розгляд справи відкладено на 09.07.2020р.

В судовому засіданні 09.07.2020р. оголошено перерву до 16.07.2020р., оскільки представником відповідача повідомлено про часткову оплату боргу та скерування позивачу пропозиції про укладення мирової угоди.

Ухвалою суду від 16.07.2020р. розгляд справи відкладено на 02.09.2020р. та зобов`язано позивача підтвердити факт зарахування часткової оплати заборгованості.

Листом від 04.08.2020р. позивач підтвердив часткову оплату заборгованості в сумі 5000,00 грн., проти укладення мирової угоди заперечує, просить розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника.

В судове засідання з`явилася представник відповідача; надала для залучення до матеріалів справи платіжне доручення №5659 від 31.08.2020р. про сплату заборгованості в сумі 5000,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги визнає, за виключенням частково сплаченої заборгованості в загальній сумі 10000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.09.2020р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Як встановлено господарським судом та слідує з матеріалів справи, 03.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Будмеханізація" (Замовник) укладено договір про перевезення та надання послуг механізмами.

Згідно розділу 1 Договору, предметом цього договору є встановлення порядку взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні здійснення перевезень і роботі землерийних та вантажопідйомних механізмів.

Замовник зобов`язується надавати заявку для перевезень та/або роботи землерийних та вантажопідйомних механізмів.

Виконавець зобов`язаний виконувати перевезення та/або надавати послуги землерийними та вантажопідйомними механізмами згідно заявок Замовника, а Замовник має забезпечити приймання та відпуск згідно ТТН або рапорту, створити умови для роботи землерийних та вантажопідйомних механізмів, а також визначити відповідального за документообіг між підприємствами.

В розділі 5 сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків та визначили, що ціна перевезень і роботи землерийних та вантажопідйомних механізмів визначається за ставками (розцінками), погодженими сторонами при замовленні послуг.

Виконавець пред`являє Замовнику для оплати рахунок з попередньої вартості робіт (послуг), яка до планової дати подання транспорту і механізмів оплачується Замовником.

По завершенню робіт Замовник оплачує Виконавцю вартість фактично наданих послуг (з урахуванням оплати, здійсненої відповідно до п.5.2 договору), вартість перебазування будівельних механізмів протягом 5 банківських днів з моменту прийняття актів здачі-приймання наданих послуг Замовником на підставі рахунків Виконавця.

На виконання умов укладеного між сторонами договору 20.04.2018р. та 29.03.2018р. позивачем було надано автотранспортні послуги відповідачу, що підтверджено рапортами про роботу автотранспорту.

30.03.2018р. між сторонами підписано Акт №ОУ-0000130 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 8400,00 грн.

23.04.2018р. між сторонами підписано Акт №ОУ-0000169 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 30300,00 грн.

Акти містять застереження, що сторони претензій одна до одної не мають, підписані представниками обох сторін.

30.03.2018р. позивачем виставлено рахунок №СФ-0000185 на суму 8400,00 грн., а 23.04.2018р. - рахунок №СФ-0000243 на суму 30300,00 грн.

Однак, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 38700,00 грн., що не заперечується останнім.

Несплата означеної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами частини 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

18.10.2019р. за вихідним №33 позивач скерував відповідачеві претензію з вимогою погасити наявну заборгованість. Проте остання залишена без належного реагування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 38700,00 грн. Означена сума була заявлена позивачем ТОВ "Миколаївбудавто" до стягнення.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем було перераховано позивачу частину боргу в сумі 10000,00 грн., що підтверджено належним чином завіреними копіями платіжних доручень №5479 від 12.06.2020р. та №5659 від 31.08.2020р.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 10000,00 грн,. провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже залишок несплаченої основної заборгованості складає 28700,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Таким чином, вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 28700,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати заборгованості, позивач просить стягнути з останнього 2388,35 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок 3% річних та зазначає, що останній здійснено арифметично вірно, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору та приписів чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2388,35 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах.

За приписами ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 74 ГПК України, докази подаються саме сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1590,42 грн.

Решта судових витрат в сумі 255,80 грн. (у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог) підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету після подання останнім відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.236-242 Господарського процесуального кодексу України суд -

в и р і ш и в:

1. Провадження у справі № 923/446/20 в частині стягнення 10000,00 грн. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Будмеханізація" (код ЄДРПОУ 21274492, 73000, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. офіс 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" (код ЄДРПОУ 33133066, р/р НОМЕР_1 АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805, Інд. Податковий № 331330614051 Свідоцтво № 200085362) - 28700 (двадцять вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 35 коп. 3% річних, 1590 (одну тисячу п`ятсот дев`яності) грн. 42 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.09.2020р.

Суддя М.Б. Сулімовська