Рішення

від 02.09.2020 по справі 924/842/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"02" вересня 2020 р. Справа № 924/842/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Аювін" с. Тернівщина Полтавського району Полтавської області

до Приватного підприємства "Пакт" м. Кам`янець-Подільський

про стягнення 37821грн. 86коп., з яких 35210грн. 89коп. попередньої оплати, 2054грн. 93коп. пені, 556грн. 04коп. вартості переплаченого товару

Представники учасників справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Аювін" с. Тернівщина Полтавського району Полтавської області до Приватного підприємства "Пакт" м. Кам`янець-Подільський про стягнення 37821грн. 86коп., з яких 35210грн. 89коп. попередньої оплати, 2054грн. 93коп. пені, 556грн. 04коп. вартості переплаченого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача внаслідок неналежного виконання умов Договору про поставку товару №8 від 03.06.2019р. існує заборгованість перед позивачем щодо повернення коштів за оплачений позивачем товар у сумі 35210грн. 89коп., а також 556грн. 04коп. вартості переплаченого товару. Також за непостачання відповідачем продукції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2054грн. 93коп., нарахованої відповідно до п. 7.2 Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2020р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

17.07.2020р. на електронну адресу суду від позивача найдійшла заява (вх.№05-22/6017/20), в якій уточнив прохальну частину позовної заяви та просив стягнути з відповідача на користь позивача 37821грн. 86коп., з яких 35210грн. 89коп. сума попередньої оплати, 2054грн. 93коп. пені, нарахованої на вартість непоставленої продукції та 556грн. 04коп. сума переплаченого товару.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/842/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:30 год. 17.08.2020р.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00год. 02.09.2020р., у зв`язку із неявкою представників учасників справи. Явку представників учасників справи в судове засідання визначено на їх розсуд.

02.09.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/7398/20), в якому позовні вимоги підтримує, зазначає, що станом на 01.09.2020р. заборгованість відповідача не погашена, а також просить суд проводити судове засідання без участі його представника.

Судом встановлено, що ухвали суду від 20.07.2020р. та від 17.08.2020р., які надсилались відповідачу, за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримані, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

03.06.2019р. між ПП "Пакт" (Продавець) та ТзОВ "Група "Аювін" (Покупець) було укладено Договір №8 про поставку товару.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця продукцію, а Покупець - прийняти і оплатити її на умовах цього Договору. Продукцією за цим Договором є кабельно-провідникова продукція.

Згідно з п.3.1 Договору, Продавець приймає на себе зобов`язання здійснити поставку продукції партіями у кількості, асортименті й у терміни, погоджені Сторонами та визначені в замовлені.

При відвантаженні продукції Продавець зобов`язаний додати до оригіналу товарно-транспортного документа наступні товаросупроводжуючі документи: видаткова накладна (оригінал) (п.3.2 Договору).

Датою постачання продукції і переходу права власності є момент одержання продукції і підписання Сторонами видаткової накладної на продукцію (п.3.3 Договору).

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору встановлено, що ціни договірні. Ціни вказуються в видаткових накладних на кожну партію продукції. Загальна сума цього Договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим Договором.

Оплата продукції здійснюється Покупцем на підставі виставленого Продавцем рахунку, не пізніше 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання рахунку, переказом на розрахунковий рахунок Продавця.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору, Продавець зобов`язується відвантажити замовлену продукцію в термін, передбачений п. 3.1 Договору.

Покупець зобов`язується оплатити та прийняти продукцію зазначену в розділі 1.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі непостачання Продавцем продукції в терміни, погоджені Сторонами, Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення постачання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення.

Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31грудня 2019року.

В разі, якщо за Тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце під час дії договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору від 03.06.2019р.

На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату, а саме №32 від 05.02.2020р. на суму 15603грн. 62коп. та №37 від 13.02.2020р. на суму 71210грн. 89коп., які знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем перераховано відповідачу кошти згідно платіжних доручень №2281 від 14.02.2020р. на суму 15603грн. 62коп., №2304 від 26.02.2020р. на суму 35210грн. 89коп., №2305 від 26.02.2020р. на суму 400грн. 00коп. (можливий толеранс при поставці товару). Всього перераховано коштів на суму 51214грн.51коп.

Згідно видаткової накладної №63 від 05.03.2020р. відповідач поставив позивачу товар на суму 15447грн. 58коп.

Видаткова накладна отримана зі сторони позивача - директором та скріплена відтиском печатки.

Доказів в підтвердження поставки товару на суму 35766,93грн. матеріали справи не містять, про їх існування сторонами не зазначено.

Листом від 31.03.2020р. за №31 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про строки поставки товару.

У відповіді від 08.04.2020р. на лист, відповідач гарантував позивачу відправку товару після закінчення встановленого карантину.

Листом від 21.05.2020р. за №30 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути кошти у сумі 35210грн. 89коп. перераховані відповідачу згідно рахунка №37 від 13.02.2020р.

16.06.2020р. позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову претензію №16/06/20-1 з проханням повернути кошти. Надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №3600701119124 від 16.02.2020р., які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач претензію отримав 24.06.2020р., про що свідчить Трекінг поштових відправлень, проте вона залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім цього, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист за №30/06 від 30.06.2020р. з проханням повернути переплачену позивачем суму 556грн. 04коп. Вказаний лист також залишено відповідачем без належного реагування.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснив поставку товару, позивач просить суд стягнути 35210грн. 89коп. попередньої оплати та 556грн. 04коп. вартості переплаченого товару в примусовому порядку.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2054грн. 93коп. пені, нарахованої на вартість непоставленої продукції.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2019р. між сторонами укладено Договір №8 про поставку товару, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця продукцію, а Покупець - прийняти і оплатити її на умовах цього Договору.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору, позивачем перераховано відповідачу кошти за поставку товару згідно платіжних доручень №2281 від 14.02.2020р. на суму 15603грн. 62коп. (призначення платежу - по рахунку №32 від 05.02.2020р.), №2304 від 26.02.2020р. на суму 35210грн. 89коп. (призначення платежу - згідно рахунку №37 від 13.02.2020р.), №2305 від 26.02.2020р. на суму 400грн. 00коп. (призначення платежу - згідно рахунку №37 від 13.02.2020р.)

У рахунках №32 від 05.02.2020р. та №37 від 13.02.2020р. зазначена підстава - договір №8 від 03.06.2019р.

Згідно видаткової накладної №63 від 05.03.2020р. (підстава - договір №8 від 03.06.2019р.) відповідач поставив позивачу товар на суму 15447грн. 58коп.

Доказів в підтвердження поставки товару на суму 35766,93грн. матеріали справи не містять, про їх існування сторонами не зазначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 21.05.2020р. за №30 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути кошти у сумі 35210грн. 89коп. перераховані відповідачу.

16.06.2020р. позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову претензію №16/06/20-1 з проханням повернути кошти. Надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №3600701119124 від 16.02.2020р., які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач претензію отримав 24.06.2020р., про що свідчить Трекінг поштових відправлень. проте вона залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов`язок щодо повернення коштів позивачу за непоставлений товар у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на невиконання відповідачем умов Договору поставки №8 від 03.06.2019р. в частині передачі усього оплаченого товару у власність у визначений строк, відсутність в матеріалах справи доказів повернення позивачу 35766,93грн. попередньої оплати за договором, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 35766,93грн. вартості оплаченого але не переданого товару правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2054грн. 93коп. пені, нарахованої за несвоєчасну поставку товару за період з 05.-04.2020р. по 09.07.2020р. судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі непостачання Продавцем продукції в терміни, погоджені Сторонами , Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення постачання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення.

Як судом вбачається, умовами Договору від 03.06.2019р. сторонами не погоджені терміни поставки товару. До матеріалів справи позивачем не подано доказів в підтвердження погодження сторонами строку поставки товару по договору у окремому документі - замовленні, заявці на поставку товару, тощо.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави встановити точну дату початку нарахування пені, та відповідно перевірити, чи дотримано встановлених ч.6 ст.232 ГК строків нарахування пені, з огляду на що позовні вимоги в цій суд задоволенні не підлягають через їх недоведеність.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім витрат по сплаті судового збору, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 6595грн. 60коп., з яких 2432грн. 40коп. - аналіз Договору та первинної бухгалтерської документації, консультація та роз`яснення положень законодавства; 1621грн. 60коп. - складання претензії про стягнення заборгованості та складання заяви про повернення надлишково сплачених коштів; 2541грн. 60коп. - складання позовної заяви.

До заяви долучено копії Актів здачі-приймання послуг №№1, 2, від 12.06.2020р., №3 від 09.07.2020р., рахунків на оплату № 8 від 12.06.2020р. на суму 2432грн. 40коп., №9 від 30.06.2020р. на суму 1621грн. 60коп., №10 від 09.07.2020р. на суму 2541грн. 60коп., копію Договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №4 від 08.06.2020р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП№3712 від 08.06.2018р. та посвідчення адвоката №1359 від 08.06.2018р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом враховується таке.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, ч.3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з заяви про стягнення коштів на правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача 6595грн. 60коп., з яких 2432грн. 40коп. - аналіз Договору та первинної бухгалтерської документації, консультація та роз`яснення положень законодавства; 1621грн. 60коп. - складання претензії про стягнення заборгованості та складання заяви про повернення надлишково сплачених коштів; 2541грн. 60коп. - складання позовної заяви.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №4 від 08.06.2020р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП№3712 від 08.06.2018р. та посвідчення адвоката №1359 від 08.06.2018р., копії Актів здачі-приймання послуг №№1, 2, від 12.06.2020р., №3 від 09.07.2020р., рахунків на оплату № 8 від 12.06.2020р. на суму 2432грн. 40коп., №9 від 30.06.2020р. на суму 1621грн. 60коп., №10 від 09.07.2020р. на суму 2541грн. 60коп.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Правові позиції Верховного Суду щодо співмірності судових витрат із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності викладені у постановах №909/371/18 від 25.06.2019р., №916/2102/17від 20.05.2019р.

Зважаючи на критерії пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що заявлені ТзОВ "Група "Аювін" до відшкодування витрати у сумі 6595грн. 60коп. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, вартістю затраченого часу на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на що, справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Аювін" на професійну правничу допомогу на 70% від заявленого розміру, тому відшкодуванню підлягають витрати на оплату правничої допомоги у сумі 1978,68грн.

У решті заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4616грн. 92коп. належить відмовити.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про те, що адвокатом була надана правова допомога, за яку підприємство зобов`язалось сплатити кошти у строк до 30.09.2020р.

При розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу судом також враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу) (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Аювін" с. Тернівщина Полтавського району Полтавської області до Приватного підприємства "Пакт" м. Кам`янець-Подільський про стягнення 37821грн. 86коп., з яких 35210грн. 89коп. попередньої оплати, 556грн. 04коп. вартості переплаченого товару, 2054грн. 93коп. пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Пакт" (м. Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, 43, код ЄДРПОУ 21332137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Аювін" (с. Тернівщина, вул. Молодіжна, 63 Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 39160192) 35210грн. 89коп. (тридцять п`ять тисяч двісті десять гривень 89 копійок) попередньої оплати, 556грн. 04коп. (п`ятсот п`ятдесят шість гривень 04 копійки) вартості переплаченого товару, 1987грн. 86коп. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім гривень 86 копійок) витрат по оплаті судового збору, 1978,68грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім гривень 68 копійок) витрат на оплату правничої допомоги.

Видати наказ.

В частині позовних вимог про стягнення 2054грн. 93коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.09.2020р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники:

1-до справи,

2-позивачу ТзОВ "Група "Аювін" (38721, Полтавська область, Полтавський район, с. Тернівщина, вул. Молодіжна, 63);

3-відповідачу ПП "Пакт" (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, пр-т Грушевського, 43);

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.