Рішення

від 07.09.2020 по справі 927/604/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/604/20

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ , проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033, код ЄДРПОУ 30149246

до відповідача: Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Новгород-Сіверськрайагролісгосп , вул. Залінійна, буд. 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 31188244

про стягнення 103 389,58 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Товариство з обмеженою відповідальністю ТТТ звернулося з позовом до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Новгород-Сіверськрайагролісгосп про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений товар -устаткування та обладнання, на суму 103 389,58 грн, у тому числі 99 838,80 грн основного боргу, 1 607,65 грн інфляційних втрат та 1 943,13 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення умов досягнутих між сторонами домовленостей відповідач не оплатив вартість поставлених йому позивачем по видаткових накладних та наданих по актах виконаних робіт (надання послуг) послуг з поставки устаткування та обладнання, у зв`язку з чим за період прострочення платежу відповідачеві нараховано три проценти річних та інфляційні збитки на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, заперечень тощо.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 09.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400048607278 від 07.07.2020.

У встановлений ухвалою суду від 07.07.2020 строк відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

З 30.10.2018 по 12.12.2019 року ТОВ ТТТ постачало Новгород-Сіверському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Новгород-Сіверськрайагролісгосп устаткування та обладнання, що підтверджується видатковим накладними.

30.10.2018 Позивачем на підставі замовлення відвантажено товар відповідно до Видаткової накладної №РН-1507 від 30.10.2018. Також відповідно до видаткових накладних №РН-1549 від 05.11.2018, №РН-1547 від 05.11.2018р., №РН-1604 від 13.11.2018, №РН-1685 від 22.11.2018, №РН-1687 від 22.11.2018, №РН-1875 від 20.12.2018, №РН-0089 від 29.01.2019, №РН-0142 від 07.02.2019, №РН-0375 від 27.03.2019, № РН-0135 від 07.02.2019, №РН-0306 від 14.03.2019, №РН-0376 від 27.03.2019, №РН-0460 від 11.04.2019, №РН-0641 від 17.05.2019, 3рн-0708 від 28.05.2019, №РН-1027 від 11.07.2019, №РН-1100 від 23.07.2019, №РН-1160 від 31.07.2019, № РН-1308 від 23.08.2019, №РН-1373 від 05.09.2019, №РН-1862 від 12.12.2019.

Окрім того, Позивач надавав Відповідачу послуги з ремонту з використанням власних запасних частин та матеріалів, що підтверджується Актом № РН-0137 від 07.02.2019, Актом №РН-0138 від 07.02.2019, Актом №РН-від 07.02.2019, Актом №РН-0136 від 07.02.2019, Актом № РН-0221 від 26.02.2019, Актом №РН-0139 від 07.02.2019, Актом №ОУ-0044 від 07.02.2019, Актом №ОУ-0045 від 07.02.2019, Актом №ОУ-0046 від 07.02.2019.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 Господарського кодексу України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом підписання між ними видаткових накладних, що не суперечить вимогам статті 181 Господарського кодексу України.

Також, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб, а дії сторін щодо підписання актів здачі-прийняття робіт засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків, що також не суперечить вимогам статті 181 Господарського кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Щодо договору поставки товару суд встановив наступне.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 05.06.1995 за №168/70 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар та надані послуги. Строк виконання відповідних грошових зобов`язань визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Поставка товару була здійснена позивачем відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями видаткових накладних.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Перелік обов`язкових реквізитів, визначених законом, кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Щодо договору про надання послуг слід зазначити наступне.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору про надання послуг (спрощеного), позивачем було надано відповідачеві послуги що підтверджується актами прийняття робіт підписаними представниками з боку Позивача та Відповідача

Вищевказані акти містять назву послуги та ціну, а також інформацію про відсутність претензій у сторін одна до одної щодо наданої послуги.

Таким чином, Позивачем за період з 30.10.2018 по 12.12.2019 року поставлено товару та надано послуг на загальну суму 261 242,22 грн.

Відповідач за отриманий товар та послуги розрахувався частково, сплативши 146 403,42 грн, що підтверджується виписками по банківському рахунку Позивача за період з 13.11.2018 по 11.12.2019.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків на 31.01.2020 (а.с.115) заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 114 838,80 грн.

04.12.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в черговий раз підтвердив, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відповідач частково погасив існуючу заборгованість 24.02.2020 та 07.05.2020 перерахувавши позивачу 10 000,00 грн та 5000,00 грн відповідно в результаті чого загальна сума заборгованості відповідача перед Позивачем за отримані послуги та товар склала 99 838,80 грн.

05.06.2020 Позивач направив Відповідачу претензію № 120 від 05.06.2020 (поштове відправлення № 1403703393498), з вимогою погасити існуючу заборгованість протягом 5 календарних днів з дати отримання претензії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ТТТ . Відповідач отримав вказану претензію 11.06.2020, натомість грошові кошти не перерахував.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано доказів подання відповіді на претензію позивача, а позивачем зазначено, що дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Станом на час розгляду справи сума заборгованості не сплачена, обставин які б підтверджували неприйняття Відповідачем товару, послуг, належного здійснення оплати отриманих товарів та послуг матеріали справи не містять.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 174.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Факт наявності боргу у Відповідача перед в сумі 99 838,80 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати поставленого товару, у відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 99 838,80 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надані розрахунки втрат внаслідок інфляційних процесів та 3 % річних. За вказаними розрахунками Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1943,13 грн 3% річних за період з 30.11.2019 по 03.07.2020 та 1607,65 грн інфляційних втрат за період листопад 2019 року по квітень 2020 року.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку Позивачем не враховано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ТТТ та Новгород-Сіверським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством Новгород-Сіверськрайагролісгосп

підписано та скріплено печатками сторін акт реструктуризації боргу яким сторонами погоджено погашення 114 838,80 грн заборгованості Відповідачем за наступним графіком 28 709,70 грн до 29.02.2020, 28 709,70 грн до 31.03.2020, 28 709,70 грн до 30.04.2020, 28 709,70 грн до 31.05.2020.

Підписанням акта реструктуризації боргу сторони фактично погодили новий порядок здійснення розрахунків.

Таким чином, враховуючи встановлені за погодженням сторін строки розрахунків та здійснені Відповідачем оплати (24.02.2020 на суму 10 000,00грн та 07.05.2020 на суму 5000,00 грн) позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача втрат внаслідок інфляційних процесів та 3 % річних підлягають задоволенню частково на суму 676,23 грн 3% річних та 1028,83грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2020 по 03.07.2020.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)

Всупереч наведеним нормам відповідачем не подано доказів оплати отриманого товару, заперечень контррозрахунку заявленої до стягнення суми або документів підтверджуючих оплату отриманого товару тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99 838,80 грн боргу, 676,23 грн 3% річних та 1028,83грн інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог 2064,47 грн судового збору підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Новгород-Сіверськрайагролісгосп (вул. Залінійна, буд. 47, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 31188244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ (проспект Миру, 139, м. Чернігів, 14033, код ЄДРПОУ 30149246) 99 838,80 грн боргу, 676,23 грн 3% річних, 1028,83грн інфляційних втрат та 2064,47 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2020 року

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/