Ухвала

від 07.09.2020 по справі 917/844/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 917/844/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Давидівської сільської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020

та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019

у справі № 917/844/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар"

до Давидівської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гядт Агро";

2) Приватного підприємства "ЗемІнвест",

про зобов`язання підписати протокол, визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради та зобов`язати укласти договір оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 касаційну скаргу Давидівської сільської ради залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 5 ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України, надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, вказано на необхідність надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 11 526 грн. та зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги.

Зазначену ухвалу від 23.07.2020 Давидівська сільська рада отримала 29.07.2020 (адвокат Давидівської сільської ради Ступнік С.В. отримав 01.08.2020), що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником 11.08.2020 подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги (отримане Верховним Судом 31.08.2020) до якого додано дублікат квитанції від 11.08.2020 № 0.0.1797370279.1 про сплату судового збору у сумі 11 526 грн. Також у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження наразі є, зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Здійснивши перевірку поданого клопотання, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Щодо усунення недоліку в частині надання докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 11 526 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі № 910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18.

Разом з тим, як встановлено судом касаційної інстанції, скаржником до клопотання про усунення недоліків додано дублікат квитанції від 11.08.2020 № 0.0.1797370279.1 (код квитанції 2049-5936-9523-9239) про сплату 11 526 грн. судового збору з призначенням платежу дослівно: "101, 2305009092 ; 22030102; Судовий збір (Верховний Суд, 055) ОСОБА_1 ," в той час, як вірним призначенням платежу є номер справи та орган в межах якої подається відповідна скарга, за яку сплачується судовий збір та дата судового акта, що оскаржується.

Таким чином до клопотання про усунення недоліків касаційної скарги додано дублікат квитанції про сплату судового збору, який не містить обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим даний дублікат квитанції не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останнього не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Щодо усунення недоліку касаційної скарги в частинні зазначення передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) подання цієї скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Суд звертає увагу скаржника на те, що посилання в клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки скаржником не зазначено норму права, щодо якої відсутній висновок, та в чому полягає її неправильне застосування судом апеляційної інстанції.

Отже скаржником, в порушення вимог ухвали Верховного Суду від 23.07.2020, у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги не наведено правової норми/норм, єдину практику застосування якої/яких необхідно сформувати.

Інших підстав для відкриття касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/844/19, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги не зазначено.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч. 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що заявником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020, касаційна скарга Давидівської сільської ради вважається неподаною та підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Давидівської сільської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/844/19 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.