Постанова

від 27.08.2020 по справі 910/10621/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 910/10621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Баранова М. С. (самопредставництво),

відповідача - Волкодав І. Ю. (адвоката),

прокурора - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Хрипун О. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Мікл"

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства "Мікл" (далі - ПП "Мікл") про повернення земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку площею 0,175 га, розташовану на просп. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 (суддя Привалова А. І.) позовні вимоги прокурора задоволено повністю. Зобов`язано ПП "Мікл" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,175 га, розташовану на просп. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва, впритул до земельної ділянки, яка передана КП "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629, та привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика, паркану, будівель і споруд.

2.2. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка, самовільно використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, а відтак підлягає поверненню власнику землі - позивачу із приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд. Посилаючись на те, що в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з позовом до суду.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі №910/10621/18 скасовано. Позовну заяву прокурора про повернення спірної земельної ділянки залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Київська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача. Установивши на підставі акта обстеження земельної ділянки № 18-0688-08 від 14.05.2018, що земельна ділянка, згідно з даними міського земельного кадастру (площа 0,3 га) обліковується за Комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-сервіс" (далі - КП "Автопарк-сервіс") Святошинського району, суд апеляційної інстанції наголосив, що в даному випадку позов прокурора по суті подано в інтересах КП "Автопарк-сервіс" Святошинського району, що прямо суперечить нормам чинного законодавства. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, заступник прокурора м. Києва звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 залишити в силі.

3.2. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначав про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статей 126, 189 Земельного кодексу України, статей 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування". Прокурор стверджував, що обґрунтовував у позовній заяві підстави для представництва, однак судом не була надана належна оцінка доводам прокурора, зокрема щодо зволікання міської ради, яка є власником спірної земельної ділянки, вчасно та самостійно звернутися до суду із позовом та вжити заходи на захист територіальної громади міста. Скаржник посилався на обізнаність місцевої ради та вважав, що, на його думку, ним доведено обставини нездійснення позивачем тривалий час захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, прокурор зазначав, що комунальне підприємство не є законним користувачем чи власником спірної земельної ділянки, спірна земельна ділянка перебуває у власності Київської міської ради.

3.3. У відзивах на касаційну скаргу ПП "Мікл" просило залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 - без змін. Зазначало, що прокурор не надав доказів того, що Київська міська рада не здійснює захист своїх інтересів або здійснює їх неналежним чином, тому прокурор не мав законних підстав для звернення з цим позовом.

4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені згідно із Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/10621/18 із здійсненням перегляду зазначеного судового рішення у відкритому судовому засіданні 04.07.2019.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 зупинено провадження у справі № 910/10621/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Великою палатою Верховного Суду 26.06.2019 ухвалено постанову у справі № 587/430/16-ц, яка була оприлюднена 30.09.2019.

4.4. На підставі розпорядження Верховного Суду від 25.07.2019 № 29.3-02/1515 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/10621/18.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.07.2019 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Волковицька Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 поновлено провадження у справі № 910/10621/18 за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, відмовлено у задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення провадження у справі № 910/10621/18, зупинено провадження у справі № 910/10621/18 за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.) поновлено провадження у справі № 910/10621/18 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження та призначено її розгляд на 31.10.2019.

4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 зупинено провадження у справі № 910/10621/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

4.7. 12.08.2020 від заступника Генерального прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/10621/18.

4.8. На підставі розпорядження Верховного Суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1646 у зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н. О. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/10621/18.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєв В. А.

4.9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєва В. А.) поновлено провадження у справі № 910/10621/18 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження та призначено її розгляд на 27.08.2020.

4.10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), з огляду на зупинення провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути цю справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

4.11. Судами встановлено, що 14.05.2018 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, статей 187, 189 Земельного кодексу України, головним спеціалістом Більовським І. В. було проведено обстеження спірної земельної ділянки, розташованої за адресою просп. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва, код ділянки: 75:316:090, за результатами якого складений акт обстеження земельної ділянки № 18-0688-08 від 14.05.2018 про виявлене порушення пункту б) статті 211 Земельного кодексу України - самовільне зайняття земельної ділянки.

4.12 . Відповідно до акта обстеження земельної ділянки № 18-0688-08 від 14.05.2018 встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка (кадастровий номер: 75:316:090) площею 0,3157 га на просп. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП "Автопарк-сервіс" Святошинського району. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення про передачу зазначеної земельної ділянки в користування (власність) Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі відсутня. Земельна ділянка площею 0,1250 га на підставі рішення Київської міської ради від 02.07.2015 № 667/1531 (зі змінами) закріплена за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс") як паркувальний майданчик за адресою: просп. Академіка Корольова, 1 на 50 машиномісць.

4.13. Між КП "Київтранспарксервіс" та ПП "Мікл" укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2017; ДНП-2017-12/115, відповідно до кого відповідачу надано в експлуатацію 45 місць для платного паркування транспортних засобів та 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування.

4.14. Під час обстеження земельної ділянки за зазначеною адресою встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,3 га використовується відповідачем для паркування транспортних засобів. Земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною. На земельній ділянці розташовано споруду для охорони.

4.15. Судами на підставі Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 23.04.2018 - Реєстр земельних ділянок, черговий план установлено, що за відповідачем не зареєстрована жодна земельна ділянка на пр. Академіка Корольова у Святошинському районі м. Києва.

4.16. Спір у даній справі виник у зв`язку з використання відповідачем без відповідних правовстановлюючих документів земельної ділянки орієнтовною площею 0,175 га на просп. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

5.2. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.3. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.4. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.5. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.6. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.7. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

5.8. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

5.9. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

5.10. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

5.11. Верховний Суд в цьому випадку погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, який був підтриманий апеляційним господарським судом, про недоведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

5.12. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

5.13. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

5.14. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.15. У цій справі прокурор звертався саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказуючи на те, що захист законних інтересів держави Київська міська рада не здійснює, хоча до її компетенції належать повноваження захисту інтересів держави відносно стягнення заборгованості з орендної плати та повернення комунального майна. На підтвердження своїх доводів прокурор надав лист Київської місцевої прокуратури № 8 від 07.08.2018 № 43-4857вих-18 до Київської міської ради, в якому прокурор повідомив міську раду про те, що місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПП "Мікл" про повернення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції установив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Київська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду із відповідним позовом до відповідача. Не встановлено і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Київською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та непідтвердження підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Як вже зазначалося, позовна заява від 08.08.2018 у цій справі була одержана судом 09.08.2018, а лист-повідомлення № 43-4857вих-18 до Київської міської ради датований 07.08.2018.

Водночас помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), оскільки відповідно до пункту 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позов прокурора по суті подано в інтересах КП "Автопарк-Сервіс" Святошинського району, оскільки з акта обстеження земельної ділянки № 18-0688-08 від 14.05.2018 убачається, що земельна ділянка згідно з даними міського земельного кадастру (площа 0,3 га) обліковується за КП "Автопарк-Сервіс" Святошинського району.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

5.17. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є помилковими. У разі, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Проте неправильна кваліфікація господарським судом правовідносин відповідно до положень статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не призвела до неправильного ухвалення судового рішення у цій справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції в цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

7.4. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для скасування оскарженого судового рішення у справі відсутні .

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/10621/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак