Рішення

від 07.09.2020 по справі 120/3016/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2020 р. Справа № 120/3016/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) з адміністративним позовом до Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (далі - сільська рада, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності , оформленої листом від 26.06.2020 р. №44 при розгляді заяви від 25.05.2020 р. (зареєстрованої сільською радою 29.05.2020 р. за вх.№43) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ), що розташована на теориторії Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області площею 0,9859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП "Нива";

- зобов`язання повторно розглянути заяву від 25.05.2020 р. (зареєстрованої сільською радою 29.05.2020 р. за вх.№43) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) , що розташована на теориторії Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області площею 0,9859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП "Нива" та прийняти мотивоване рішення рішення, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в травні 2020 року звернулась до Лозівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж, за наслідком розгляду якої отримала лист щодо звернення за роз`ясненням у відділ Держгеокадастру у Хмільницькому районі, оскільки це не є компетенцією відповідача.

Не погоджуюючись із такою бездіяльністю позивач звернулась до суду .

Ухвалою суду від 07.07.2020 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

28.07.2020 р. від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що позивач реалізувала своє право на встановлення меж, відповідно, виносити повторно питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не було підстав.

30.07.2020 р. надійшла відповідь на відзив в якій зазначено , що за наслідком поданої позивачем заяви мало бути прийнято мотивоване рішення чого здійснено не було, відтак, така бездіяльність є протиправною.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

25.05.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до сільського голови Лозівської сільської ради із заявою в якій, просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована на теориторії Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області площею 0,9859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) .

За наслідком розгляду вказаного звернення, Лозівська сільрада листом за вих.№44 від 26.06.2020 р. рекомендувала звернутись за роз`ясненням у відділ Держгеокадастру у Хмільницькому районі, оскільки це не є її компетенцією. Не погоджуючись з такою бездіяльністю, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Так, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу , наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях суб`єктом владних повноважень питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду заяви позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Лозівською сільською радою не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку технічної документації .

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем, всупереч вищевказаного, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, зокрема щодо відмови чи надання дозволу на розробку технічної документації, а тому, така бездіяльність є протиправною.

В свою чергу, позивач просить визнати протиправною бездіяльність оформлену листом, однак в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки така (бездіяльність) не може оформлюватись листом, так як є пасивною поведінкою, тобто не предбачає вчинення дій.

При цьому, оформлення листа це вчинення відповідної дії.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ,, необхідно зазначити, що згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті заяви позивача датованої 25.05.2020 р.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно заяву ОСОБА_1 датовану 25.05.2020 р.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840, 80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 560, 54 грн. (2/3 задоволених вимог) за рахунок Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області .

Що стосується питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02.07.2020 року, акт приймання - передачі наданих послуг згідно вказаного договору від 02.07.2020 року, що містить перелік (опис) наданих послуг, а також квитанцію від 02.07.20 р., що підтверджує оплату у розмірі 500 грн. за надані послуги.

Як видно з матеріалів справи, 02.07.2020 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання представляти клієнта у підготовці документів, збору доказів, звернення до адміністративного суду з позовом до Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція від від 02.07.20 р., за якою позивач сплатив гонорар у розмірі 500 грн., на виконання умов договору від 02.07.2020 року.

Як видно із акта виконаних робіт, позивачеві надано такі юридичні послуги, як консультація та роз`яснення щодо правових питань та написання позовної заяви на загальну суму 500 грн.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню частково пропорційно задоволених вимог в сумі 333, 34 грн. (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 датованої 25.05. 2020 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) , що розташована на теориторії Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області площею 0,9859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП "Нива".

Зобов`язати Лозівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 датовану 25.05. 2020 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) , що розташована на теориторії Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області площею 0,9859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП "Нива" та прийняти мотивоване рішення, яким вирішити питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 560, 54 (п`ятсот шістдесят гривень 54 копійки) судового збору та 333, 34 (триста тридцять три гривні 34 копійки) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (вул.Молодіжна,15а, с.Лозова, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 04331702).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ).

Відповідач : Лозівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області (вул.Молодіжна,15а, с.Лозова, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 04331702).

Повний текст рішення сформовано : 07.09.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна