Ухвала

від 07.09.2020 по справі 120/4507/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

07 вересня 2020 р. Справа № 120/4507/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру становить 840,80 грн.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.

В той же час, у позовній заяві позивач зазначає, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно положеннями п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України , у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Відповідно до п. 13-1 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

В даному ж випадку, позивач зазначає, що оскаржувані ним дії відповідача охоплюються іншими діями адміністрації установи виконання покарань в розумінні п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Разом із тим, вважаю за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії) (ч. 3 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України).

В даному ж випадку, предметом оскарження в межах даного позову є бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яке не є установою виконання покарань в розумінні ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Таким чином, можна дійти висновку, що положення п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини, що виникли між позивачем та Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, адже останнє не є установою виконання покарань в розумінні ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України.

З огляду на викладене, положення п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже звернення до суду з даним позовом не пов`язане із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 КПК України.

Із наведеного слідує, що посилання позивача на відповідні положення як на доказ того, що він є звільненим від сплати судового збору, є необґрунтованими.

При цьому, підлягають врахуванню посилання позивача на відсутність у нього станом на дату звернення до суду коштів на особовому рахунку.

Разом із тим, долучена до позовної заяви довідка ДУ "Вінницька установа виконання покарань (1)" №5/7382 від 27.07.2020 про відсутність коштів на особовому рахунку, не може бути доказом відсутності у позивача таких коштів саме станом на дату звернення до суду - 31.08.2020.

Окрім того, посилання позивача на відсутність у нього коштів на особовому рахунку, в даному випадку не узгоджується із предметом оскарження в межах даної справи, який полягає у порушенні прав позивача на відправку рекомендованої кореспонденції за його власний рахунок.

Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 цього Кодексу.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за наступними реквізитами: одержувач: УК у м. Вінниці/отг м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 38054707, банк: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст. 169 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії , залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за наступними реквізитами: одержувач: УК у м. Вінниці/отг м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 38054707, банк: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

3. Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна