Рішення

від 07.09.2020 по справі 130/1551/20

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/686/2020

130/1551/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Даніловської А.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської загальноосвітньої школи I -III ступенів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: відділ освіти Гніванської міської ради про стягнення винагороди за сумлінну працю,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2020 позивач звернулась в суд з цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошову винагороду за сумлінну працю пропорційно до відпрацьованого часу в 2019 році в сумі 4694,93 грн. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стислий виклад позиції позивача.

З 12.11.1970 року позивач працювала на посаді вчителя української мови в Могилівській загальноосвітній школи I -III ступенів, звідки була звільнена за згодою сторін відповідно до наказу № 64-к від 30.08.2019. Засновником даного навчального закладу є Гніванська міська рада.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України та Законів України вона мала право отримати при звільненні винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків за 2016-2017 навчальні роки в розмірі, визначеному кошторисом закладу пропорційно відпрацьованому часу, виходячи з посадового окладу (ставки заробітної плати).

Відповідач проігнорувавши вимоги закону при звільненні не нарахував та не виплатив їй вищевказану винагороду, а у відповідь на її письмову заяву їй було відмовлено у виплаті винагороди за сумлінну працю з підстав не зазначення в заяві та наказі про звільнення про виплату вказаної винагороди, у зв`язку з чим позивач була змушена звернутись до суду з вищевказаним позовом, адже має право на 8/12 щорічної винагороди за сумлінну працю.

18.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що невиплата їй винагороди за сумлінну працю стало наслідком тривалого конфлікту, який виник внаслідок протиправних дій начальника відділу освіти Гніванської міської ради, яка до призначення працювала директором Могиілвської загальноосвітньої школи, що підтверджується рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28.12.2007, яке набрало законної сили. Також її сумлінна робота неодноразово відзначалась керівництвом відділу освіти, про що свідчать грамоти.

Стислий виклад заперечень відповідача.

10.08.2020 до суду надійшов відзив відповідача, за підписом в.о. директора школи А. Снігур, відповідно до яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з підстав того, що протягом 2019 року за виконання службових обов`язків як вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 ніяких досягнень не було, нікого з учнів нею не було підготовлено до районної чи обласної олімпіади. Напротиивагу чому під час державної підсумкової атестації (ЗНО) за 2018-2019 рік учні 11 класу показали нижчі результати ніж річне оцінювання знань з української мови. Також за результатами перевірки протягом 2016-2017 навчального року було виявлено ряд недоліків у роботі ОСОБА_1 , а саме: відсутність впровадження ІКТ у навчально-виховний процес та сучасних методів навчання загалом, несвоєчасна перевірка зошитів та виставлення оцінок у журнал кожного місяця. За результатами перевірки стану виховної роботи за перший семестр 2018 - 2019 навчального року зроблено висновок щодо потреби оновлення змісту виховного процесу класним керівником 11 класу ОСОБА_1 , а починаючи з 2013 року остання відмовляється від проходження чергових атестацій, аргументуючи це тим, що не збирається надалі працювати у школі.

Представник третьої особи Гніванської міської ради надав до суду заяву, відповідно до якої просив відмовити в задоволенні позову. Пояснень від третьої особи не надходило.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

21.07.2020 ухвалою судді відкрито провадження у даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

10.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву позивача.

18.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.

З огляду на вищезазначене суд на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 12.11.1970 року працювала на посаді вчителя в Могилівській загальноосвітній школі. Відповідно до останнього запису звільнена 30.08.2019 з займаної посади вчителя української мови і літератури за угодою сторін (а.с.7,7 зворот).

Згідно копії листа відділу освіти Гніванської міської ради, адресованого ОСОБА_1 , у відповідь на її письмову заяву від 27.12.2019 щодо нарахування винагороди за сумлінну працю повідомлено про відсутність підстав для виплати винагороди за сумлінну працю (а.с.8)

Як вбачається з копії довідки про доходи загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 30.08.2019 становить 83000,80 грн., середньомісячний заробіток за даний період складає 362,45 грн. (а.с.9).

Відповідно до копії актів комісії у складі голови профспілки Козінської Р.В., заступника директора ОСОБА_2 та учителів світової літератури та початкових класів учитель української мови та літератури ОСОБА_1 відмовлялась від чергової атестації у 2013 - 2014 н.р., пояснюючи тим, що у наступному році не планує надалі працювати та відмовилась підписати наказ Про атестацію педагогічних працівників у 2013 -2014 н.р. через відмову від чергової атестації. Вищевказані акти ОСОБА_1 не підписані (а.с.23-24).

Згідно копій наказів Могилівської загальноосвітньої школи I-II-III ступенів від 23.12.2016 № 188 Про підсумки перевірки стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з української мови та літератури у 2016-2017 н.р. учителем ОСОБА_1 не виставлено оцінки за зошит в жовтні в 6, 9 та 10 класах. Результат навчальних досягнень згідно таблиці учителя ОСОБА_1 складає у процентному відношенні 55 % якості. Наказано серед іншого вчителю української мови та літератури ОСОБА_1 впроваджувати в навчально-виховний процес ІКТ, сучасні методи навчання; вчасно перевіряти зошити та виставляти оцінки в журнал кожного місяця. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена, що стверджується її власноручним підписом у ньому (а.с.25-30).

Наказом № 79 від 22.06.2018 Про результати навчальних досягнень учнів за 2017-2018 н.р. учні 11 класу під час державної підсумкової атестації (ЗНО) показали нижчі результати ніж річне оцінювання знань з української мови та математики (учителі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). Підпис ОСОБА_4 про ознайомлення з наказом відсутній (а.с.31-33).

Наказами № 73, 167, 61 Могилівської загальноосвітньої школи учителю української мови та літератури ОСОБА_1 вказано на недоліки в роботі, зокрема: нижчі результати річного оцінювання, оновлення виховного процесу, пониження рівня навчальних досягнень з української мови. У першому наказі, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення відсутній (а.с.34-42).

Відповідно до копії заяви учителя української мови та літератури ОСОБА_1 від 30.08.2019, адресованої директору Могилівської ЗОШ I-III ступенів остання просила звільнити її з роботи з 30.08.2019 у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.43).

Наказом № 64-к Могилівської ЗОШ I-III ступенів ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури з 30.08.2019 звільнено за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.44).

Як вбачається з копії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28.12.2007 зобов`язано Могилівську середню загальноосвітню школу I-III ступенів Жмеринського району Вінницької області встановити з 28 грудня 2007 року ОСОБА_1 педагогічне навантаження в обсязі 18 навчальних годин протягом навчального тижня з української мови та літератури. Зобов`язано відділ освіти Жмеринської районної державної адміністрації здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 заробітної плати із розрахунку тижневого педагогічного навантаження в обсязі 18 годин за період з 01.09.2006 по 28.12.2007. Дане рішення апеляційним судом Вінницької області залишено без змін (а.с.53-56).

Згідно галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, сторони Угоди рекомендують керівникам закладів та установ освіти і науки виплачувати винагороду за сумлінну працю при звільненні педагогічних працівників серед навчального року з урахуванням часу фактичної роботи (п.8.3.1 Угоди) (а.с.63-67), що також визначено Угодою між Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та комітетом Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки на 2017-2020 роки (а.с.68-70). Розмір даної винагороди затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №898 (а.с.71).

Як вбачається із копій грамот відділом освіти Гніванської міської ради та відділом освіти Жмеринської районної державної адміністрації в 2017 та 2019 роках учителя української мови та літератури Могилівської ЗОШ ОСОБА_1 неодноразово нагороджено грамотами за багаторічну віддану творчу працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління (а.с.72-74).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

В судовому засіданні, відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , котра неодноразово була нагороджена грамотами за високий професіоналізм і віддану працю з 1970 року працювала на посаді учителя Могилівської ЗОШ та 30.08.2019 була звільнена з роботи за згодою сторін. У відповідь на її письмове звернення щодо виплати винагороди за сумлінну працю, право на яку захищено Конституцією України, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю зазначення нарахування у заяві та наказі про звільнення.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо неякісного виконання позивачем своїх посадових обов`язків, адже навіть при виявлених в її роботі недоліках, ОСОБА_1 була неодноразово нагороджена почесними грамотами за багаторічну віддану творчу працю.

Мотиви суду. Норми права застосовані судом.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці , структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати-виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Конституцією України статтею 43 кожному громадянинові гарантується право на одержання винагороди за працю.

Положення статті 116 КЗпП України регламентують обов`язковість проведення при звільненні із працівником усіх виплат, що йому належать, а не лише сум, які відносяться до заробітної плати.

Згідно зі ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч.1ст.94 КЗпП України та ч.1ст.1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до ч.3 ст.94 КЗпП України, питання державного та договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - оплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст. 12 Закону України Про оплату праці , зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у ст.94 КЗпП України і ч.1ст.1 Закону України Про оплату праці , та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України Про освіту , держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Умови оплати щорічної винагороди педагогічним працівникам регулюються Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000.

Відповідно до пунктів 2-5 цього Порядку, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за наказом вищестоящої організації. Щорічна грошова винагорода керівникам навчальних закладів чи методичних установ, які працюють на умовах контракту, надається незалежно від умов, визначених у контракті.

Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Отже, державою гарантується надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі не більш одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу, порядок виплати якої регулюється відповідним положенням, яке затверджується керівником навчального закладу.

Згідно Угоди між Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та комітетом Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки на 2017-2020 роки, сторони Угоди рекомендують керівникам закладів освіти і науки забезпечити надання відповідно до ст.57 Закону України "Про освіту" виплачувати винагороду за сумлінну працю при звільненні педагогічних працівників серед навчального року з урахуванням часу фактичної роботи.

Як вбачається з листа відділу освіти Гніванської міської ради та не заперечується представником відповідача, ОСОБА_1 при звільненні була виплачена лише заробітна плата за відпрацьований час. У виплаті грошової винагороди за сумлінну працю за 8 місяців 2018 року позивачу було відмовлено.

Пунктом 8.3.1 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, передбачено забезпечення надання відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту , зокрема, виплачувати винагороду за сумлінну працю при звільненні педагогічних працівників серед навчального року з урахуванням часу фактичної роботи.

Таким чином, оскільки відповідачем в день звільнення позивача не було здійснено повного розрахунку відповідно до норм чинного законодавства, а саме не було виплачено щорічну грошову винагороди за сумлінну працю, тому з огляду на викладене вище суд констатує, що право позивача на отримання грошової винагороди, передбаченої ст. 57 Закону України Про освіту , виплата якої гарантується ст. 43 Конституції України, було порушено і підлягає судовому захисту.

Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наданий позивачем розрахунок розміру винагороди за сумлінну працю пропорційно відпрацьованого часу остання визначила в розмірі 4694,93 ( 7042,40 грн. (розмір ставки заробітної плати позивача)/12 (загальна кількість місяців в 2017 році) х 8 (кількість повних відпрацьованих позивачкою місяців у відповідача) = 4694,93 грн.) суд приймає до уваги та вважає належним доказом, підтверджуючим наявність заборгованості у відповідача перед позивачем щодо виплати щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, передбаченої ст. 57 Закону України Про освіту . В свою чергу, представником відповідача даний розрахунок не спростований.

Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, приходить висновку, що позивач при звільненні мала право на отримання, передбаченої Законом щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3-13, 141, 76-83, 89, 259, 263-265, 430 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Могилівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Гніванської міської ради на користь ОСОБА_1 грошову винагороду за сумлінну працю пропорційно до відпрацьованого часу в 2019 році в сумі 4694 (чотири тисячі шістсот дев`яності чотири) грн. 93 коп. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Могилівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Гніванської міської ради на користь держави суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), Могилівська загальноосвітня школа I- III ступенів Гніванської міської ради (код ЄДРПОУ 24898253, місцезнаходження: с. Могилівка Жмеринського району Вінницької області, площа Перемоги), відділ освіти Гніванської міської ради (код ЄДРПОУ 42447808, місцезнаходження: м. Гнівань Вінницької області, вул. Соборна, 56).

Суддя: А.М. Заярний