Ухвала

від 27.08.2020 по справі 752/25037/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25037/19

Провадження № 2/752/3497/20

У Х В А Л А

іменем України

27 серпня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Хоменко В.С.

за участю секретаря - Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання поруки припиненою, -

в с т а н о в и в:

у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до АТ Державний експортно-імпортний банк України про визнання поруки припиненою.

Свої вимоги мотивував тим, що 20.01.2017р. між ОСОБА_1 та ПАТ Державний експортно-імпортний банк України було укладено договір поруки № 52517Р1, відповідно до якого, поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне виконання ПП Крупний основного зобов`язання, що виникло з кредитним договором № 52517К1 від 20.01.2017р., укладеного між ПП Крупний та ПАТ Державний експортно-імпортний банк України .

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, поручитель солідарно відповідає за своєчасність виконання основного зобов`язання.

Так, банк знав про порушення боржником зобов`язань, проте подав позов тільки у вересні 2019 року, тобто після спливу 6 місяців з моменту настання строку для погашення чергового платежу.

Ухвалою від 05.12.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 209).

13.02.2020 р. від представника відповідача - Мельничук А.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що виходячи зі змісту підстав та предмета позову, визначених в позовній заяві ОСОБА_1 до банку про визнання поруки за договором поруки №52517Р1 від 20.01.2017 припиненою, вважає, що такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ПП Крупний є юридичною особою, ідентифікаційний код 37677846, суб`єктом господарювання та суб`єктом підприємницької діяльності.

20.01.2017 між банком та приватним підприємством Крупний , ідентифікаційний код 37677846 , укладено кредитний договір №52517К1.

20.01.2017 між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_1 укладено договір поруки №52517Р1 , відповідно до якого поручитель, зокрема

взяв на себе зобов`язання солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником кредитного договору від 20.01.2017 №52517К1 в повному обсязі.

10.11.2017 між банком та позичальником укладено додаткову угоду №52517К1-01 до кредитного договору №52517К1 від 20.01.2017.

10.11.2017 між банком, позичальником та поручителем укладено додаткову угоду №52517Р1-01 до договору поруки від 20.01.2017 №52517Р1 в зв`язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору від 10.11.2017.

30.03.2018 між банком та боржником укладено додаткову угоду №52517К1-2 до кредитного договору №52517К1 від 20.01.2017, відповідно до якої кредитний договір викладено в новій редакції.

30.03.2018 між банком, позичальником та поручителем укладено додаткову угоду №52517Р1-2 до договору поруки від 20.01.2017 №52517Р1 в зв`язку з укладенням додаткової угоди №52517К1-2 від 30.03.2018 до кредитного договору.

Отже, зобов`язання щодо сплати основного боргу, процентів, комісій, пені та штрафних санкцій за кредитним договором з боку позичальника та позивача належним чином не виконуються, та, в зв`язку з неналежним виконанням позичальником та позивачем умов кредитного договору, у Господарському суді Житомирської області знаходиться на розгляді справа №906/1161/19 за позовом банку до позичальника та ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором на загальну суму 2 841 347,60 грн.

Враховуючи зазначене, спори у справах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (в цьому випадку - кредитний договір №52517К1 від 20.01.2017, укладений між Банком та приватним підприємством Крупний ), незалежно суб`єктного складу сторін правочинів, укладених на забезпечення виконання такого основного зобов`язання, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності.

Від представника відповідача - Мельничук А.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Так з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ПП Крупний є юридичною особою, ідентифікаційний код 37677846, суб`єктом господарювання та суб`єктом підприємницької діяльності.

20.01.2017 між банком та приватним підприємством Крупний , ідентифікаційний код 37677846 , укладено кредитний договір №52517К1.

20.01.2017 між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_1 укладено договір поруки №52517Р1 , відповідно до якого поручитель, зокрема

взяв на себе зобов`язання солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником кредитного договору від 20.01.2017 №52517К1 в повному обсязі.

10.11.2017 між банком та позичальником укладено додаткову угоду №52517К1-01 до кредитного договору №52517К1 від 20.01.2017.

10.11.2017 між банком, позичальником та поручителем укладено додаткову угоду №52517Р1-01 до договору поруки від 20.01.2017 №52517Р1 в зв`язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору від 10.11.2017.

30.03.2018 між банком та боржником укладено додаткову угоду №52517К1-2 до кредитного договору №52517К1 від 20.01.2017, відповідно до якої кредитний договір викладено в новій редакції.

30.03.2018 між банком, позичальником та поручителем укладено додаткову угоду №52517Р1-2 до договору поруки від 20.01.2017 №52517Р1 в зв`язку з укладенням додаткової угоди №52517К1-2 від 30.03.2018 до кредитного договору.

Зобов`язання щодо сплати основного боргу, процентів, комісій, пені та штрафних санкцій за кредитним договором з боку позичальника та позивача належним чином не виконуються, та, в зв`язку з неналежним виконанням позичальником та позивачем умов кредитного договору, у Господарському суді Житомирської області знаходиться на розгляді справа №906/1161/19 за позовом банку до позичальника та ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором на загальну суму 2 841 347,60 грн.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Тому можливим є пред`явлення позову до кількох відповідачів стосовно стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та з кількох поручителів, якщо останні не є солідарними боржниками між собою.

Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відтак, у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вищевказана правова позиція викладена в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-УІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених на забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного Кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц), та від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження по даній позовній заяві, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 255 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання поруки припиненою - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.ст.353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко