Ухвала

від 01.09.2020 по справі 757/36975/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36975/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні виконувача обов`язки прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020000000000591 від 19.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні виконувач обов`язки прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 1315848780000 загальною площею 2874.4 кв. м., шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам користуватись та розпоряджатись вказаним майном, зокрема проводити будівельні роботи на вказаних об`єктах, а також заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо зазначених об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000591 від 19.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими посадовими особами Київської міської державної адміністрації у співучасті з посадовими особами ТОВ «Логістон» здійснюється незаконне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 14 травня 2008 року між Комунальним підприємством «Київпастранс», код ЄДПРОУ 38538270 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лавістон», код ЄДРПОУ 35199930 укладено інвестиційний договір № 4/11-і на проведення реконструкції лінійно-диспетчерської станції за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе (Бойчука Михайла), 44-А.

Об`єктом вказаного договору було визначено реконструкцію існуючої лінійної диспетчерської станції, площею 95 м. кв., по вул. Кіквідзе (Бойчука Михайла), 44-А, що перебуває на балансі КП «Київпастранс» та є власністю Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з добудовою готельно-офісного комплексу та паркінгу.

КП «Київпастранс» подано до Департаменту державної архітектурної будівельної інспекції у м. Києві для реєстрації Декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво лінійно-диспетчерської станції з офісним комплексом та паркінгом по вул. Кіквідзе, 44-а у Печерському районі м. Києва. Нове будівництво». Вказана декларація зареєстрована Департаментом ДАБІ у м. Києві 18.06.2015.

Відповідно до зазначеної декларації замовником будівництва виступає КП «Київпастранс», а земельна ділянка під будівництвом на праві постійного користування також належить КП «Київпастранс».

В подальшому, будівництво офісного комплексу та паркінгу ТОВ «Лавістон» здійснювалося з використання вказаної декларації на початок будівництва, з метою прикриття його незаконності.

Результатом виконання вказаного інвестиційного договору було визначено подальший поділ об`єкту інвестування на частину Замовника КП «Київпастранс реконструйована лінійно-диспетчерська станція, площею не менше 100,00 кв.м. та частину Інвестора ТОВ «Лавістон» приміщення об`єктів готельно-офісного комплексу та паркінгу.

Загальна орієнтовна площа лінійно-диспетчерської станції з приміщеннями готельно-офісного комплексу та паркінгу визначена інвестиційним договором у розмірі 830,00 кв.м.

В період з 2017 року до початку 2020 року на вищевказаних земельних ділянках, невстановленими особами, проводилось будівництво дев`яти поверхового офісного приміщення з використанням декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво лінійно-диспетчерської станції з офісним комплексом та паркінгом по вул. Кіквідзе, 44-а у Печерському районі м. Києва. Нове будівництво», зареєстрованої Департаментом ДАБІ у м. Києві 18.06.2015, відповідно до якої замовником будівництва виступає КП «Київпастранс», а земельна ділянка під буходівництвом на праві постійного користування також належить КП «Київпастранс».

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що КП «Київпастранс» будь-яких заходів щодо проведення будівництва за вказаною адресою не вживав та відношення до проведення будівництва за вказаною не має.

Крім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено факт внесення недостовірних даних до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

22.08.2020, органом досудового розслідуванням винесена постанова про визнання речовим доказом об`єкту нерухомого майна розташовано за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 1315848780000 загальною площею 2874.4 кв. м.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що об`єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 1315848780000 загальною площею 2874.4 кв. м. є речовим доказом, з метою забезпечення збереження вищевказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказане майно на строк проведення досудового розслідування та судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Що стосується виклику в судове засідання власника майна, то суд вважає можливим застосувати положення ч. 2 ст. 172 КПК України, згідно яких клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Заслухавши пояснення прокурора в обґрунтування доводів та вимог клопотання, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст. 170 у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ст. 170, ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Між тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих в розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б підтверджували незаконність діяльності ТОВ «Лавістон» та КП «Київпастранс» та їх причетність до обставин, які є предметом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, відомості відносно вказаних підприємств до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, жодних висновків компетентних органів про незаконність діяльності цих підприємств до клопотання не долучено.

Крім того, прокурором в судовому засіданні долучена копія постанови слідчого в ОВС ГМУ НП України ОСОБА_5 про визнання об`єкту нерухомого майна, на яке прокурор просить накласти арешт і яке є предметом судового розгляду речовим доказом у кримінальному провадженні, яка датована 22 вересня 2020 року, тобто датою, яка ще не настала, що свідчить про неналежність і недопустимість вказаного процесуального документу як доказу в обгрунтування позиції прокурора і унеможливлює оцінку слідчим суддею наслідків такого документу.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зважаючи на викладене, органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність накладення арешту на об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 1315848780000 загальною площею 2874.4 кв. м., в матеріалах клопотання взагалі відсутня постанова про визнання вказаного об`єкта нерухомості речовим доказом, на яку в своєму клопотанні посилається прокурор, а відтак слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 167, 170, 172,173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні виконувача обов`язки прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1