Рішення

від 07.09.2020 по справі 500/1492/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1492/20

07 вересня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Моленя Ростислава Богдановича звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.02.2019 № Ф-5796-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 07.03.2003. 30.01.2019 припинив підприємницьку діяльність.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-5796-54, яку позивачу надіслано не було, ОСОБА_1 стверджує, що дізнався про неї лише із матеріалів виконавчого провадження ВП №59630184.

Позивач зазначає, що довідкою №07 від 05.06.2020, яка видана приватним підприємством Савраско (далі - ПП Савраско ), підтверджується, що він дійсно працює в ПП ОСОБА_2 заступником директора з 01.04.2009. Про це також свідчать наказ №03 від 01.04.2009 ПП ОСОБА_2 про прийняття на роботу ОСОБА_1 та відомості його трудової книжки НОМЕР_1 .

Крім того, позивач вказує, що доходів як фізична особа-підприємець не отримував, що слідує з податкової декларації про майновий стан і доходи від 31.01.2019.

З огляду на викладене, позивач наголошує, що з 01.04.2009 по сьогоднішній день працює на посаді заступника директора ПП Савраско і роботодавцем нараховується та сплачується за нього у встановленому порядку та розмірі єдиний соціального внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому вважає вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 07.02.2019 № Ф-5796-54 про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню. На підтвердження своїх доводів посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

Також позивач звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не дотримано строку обчислення боргу зі сплати єдиного внеску. Контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

10.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.29-32), у якому зазначено, що відповідно до інформації щодо позивача, яка міститься в інформаційній системі Податковий блок. Облік платників податків , а саме: розділ Реєстраційні дані , ОСОБА_1 17.03.2003 взятий на облік, як фізична особа-підприємець за кодом ВЕД основна 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Станом на 30.01.2019 позивач припинив підприємницьку діяльність, однак не знятий з обліку в органах ДПС (присвоєно 11 стан платника податків - припинено, але не знято з обліку).

З 01.01.2017 якщо особа не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від підприємницької діяльності, вона зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки платником не виконувалось жодних дій передбачених чинним законодавством, в тому числі подання звітності та нарахування єдиного внеску самостійно, то Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та на підставі інформаційної системи органів доходів і зборів було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019, що оскаржується.

При цьому відповідач у своєму відзиві зазначає, що Законом №2464-VI не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві. Така особа має обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальних підставах. Сплата єдиного внеску в такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, такий внесок сплачує роботодавець.

Крім того, відповідач звертає увагу, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилалась Головним управлінням ДФС у Тернопільській області Денисюку О.О. рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: вул. Коперника 3/39, м.Тернопіль, що відповідає адресі самостійно зазначеній позивачем у позовній заяві. Лист повернувся на адресу Головного управління ДФС у Тернопільській області з відміткою не вручено з причини закінчення терміну зберігання .

Таким чином, відповідач вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.52-53), а також в інформаційній системі Податковий блок. Облік платників податків розділ Реєстраційні дані (а.с.35-38), 07.03.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, 19.03.2003 взятий на облік як платник єдиного внеску, вид діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код ВЕД 46.49), 30.01.2019 - дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (стан платника податків 11 - припинено, але не знято з обліку).

За даними інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 проведено наступні нарахування по єдиному внеску:

- станом на 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн як фізичній особі-підприємцю за 2017 рік;

- станом на 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн як фізичній особі-підприємцю за І квартал 2018 року;

- станом на 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн як фізичній особі-підприємцю за II квартал 2018 року;

- станом на 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн як фізичній особі-підприємцю за III квартал 2018 року;

- станом на 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн як фізичній особі-підприємцю за IV квартал 2018 року;

З урахуванням наведеного, заборгованість позивача станом на 31.01.2019 становить 18276,72 грн (а.с.33).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5796-54 від 07.02.2019, згідно з якою за ОСОБА_1 рахується сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн (а.с.6). Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилалась Головним управлінням ДФС у Тернопільській області Денисюку О.О. рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: вул. Коперника 3/39, м.Тернопіль, 46001, однак поштове відправлення повернулось на адресу відправника з відміткою відділення поштового зв`язку про причину повернення за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.34).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-5796-54, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI. В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 3 часини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є також роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорам;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 - 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм Закону № 2464-VI свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Однак, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Даний правовий висновок про застосування норм Закону №2464-VI підтверджено Верховним Судом також у постановах від 27.07.2020 (справа № 1.380.2019.003039) та від 17.08.2020 (справа №120/1765/19-а).

Таким чином, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було нараховано позивачу як фізичній особі-підприємцю єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки на загальну суму 18276,72 грн, про що зазначено в оскаржуваній вимозі. Матеріалами справи підтверджено, що за 2017 рік сума боргу становить 8448,00 грн (704,00 грн х 12 місяців), за 2018 рік - 9828,72 грн (819,06 грн х 12 місяців).

Разом з тим, судом встановлено, що з 01.04.2009 по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах. Зокрема, з довідки №07 від 05.06.2020, виданої директором ПП Савраско , вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює заступником директора в ПП Савраско з 01.04.2009 (а.с.8). Про це також свідчить копія наказу №03 від 01.04.2009 про прийняття позивача на роботу (а.с.9). На підставі вказаного наказу №03 від 01.04.2009 у трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 внесено запис №17 про те, що він 01.04.2009 прийнятий на роботу в ПП ОСОБА_2 на посаду заступника директора по зовнішньо-економічній діяльності (а.с.10).

Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП Савраско , нарахування позивачу заробітної плати та сплата роботодавцем єдиного соціального внеску підтверджується довідками з місця роботи позивача, наданими представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2020.

Так, відповідно до довідки №09 від 28.08.2020 у 2017 році ПП Савраско нараховано ОСОБА_1 заробітну плату на загальну суму 37303,00 грн, із заробітної плати щомісячно нараховувався та сплачувався єдиний внесок, всього у 2017 році сплачено ЄСВ у розмірі 8206,66 грн (а.с.58).

Згідно з довідкою №10 від 28.08.2020 у 2018 році роботодавцем ПП Савраско нараховано позивачу заробітну плату на загальну суму 48230,33 грн, сплачено єдиного внеску за 2018 рік - 10718,52 грн (а.с.59).

Також ці обставини підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5). З вказаної довідки форми ОК-5 вбачається, що страхувальником (код ЄДРПОУ 31830616) у 2017-2018 роках нараховувалась застрахованій особі ОСОБА_1 заробітна плата (37303,00 грн за 2017 рік та 48720,53 грн за 2018 рік) та сплачувались страхові внески, про що свідчить відповідна позначка про сплату страхових внесків у довідці.

Таким чином, судом встановлено, що в період нарахування податковим органом позивачу єдиного соціального внеску відповідно до вимоги від 07.02.2019 № Ф-5796-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн (2017-2018 роки), позивач перебував у трудових відносинах, а ПП Савраско як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувало за нього єдиний соціальний внесок, розмір якого перевищує мінімальний страховий внесок, що підтверджується вищевказаними документами.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017- 2018 роках, отримання інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманим працівником.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем.

Оскаржувана вимога не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям щодо рішень суб`єктів владних повноважень, зокрема не відповідає критерію пропорційності , адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Враховуючи вищевикладене, вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.02.2019 № Ф-5796-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений відповідно до квитанції №0.0.1748469337.1 від 24.06.2020.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.02.2019 № Ф-5796-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43142763).

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020.

Суддя Чепенюк О.В.