Постанова

від 02.09.2020 по справі 285/945/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/945/20 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 12 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/945/20 за позовом ОСОБА_1 до Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. в м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю (магазин) в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що протягом 2018 року позивачем було самовільно перебудовано павільйон з реалізації харчових продуктів під нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_1 . На підставі рішення Чижівської сільської ради від 31.03.2017 року йому було передано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів), площею 0,0215 га, строком на 49 років. 16.01.2019 року виготовлено технічний паспорт на цю будівлю (магазин). Разом з тим, за результатами звернення до Управління ДАБІ у Житомирській області були надані роз`яснення щодо порядку прийняття в експлуатацію даного приміщення. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 набув право власності на спірне приміщення. Протягом 2018 року ним було перебудовано павільйон з реалізації харчових продуктів під нежитлову будівлю (магазин). На підставі рішення Чижівської сільської ради від 31.03.2017 позивачу було передано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів) площею 0,0215 га кадастровий номер 1824086800:04:005:0001 строком на 49 років. 31.03.2017 між відповідачем та позивачем укладено договір оренди землі, пунктом 15 якого передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів).

Вказує, що п. 17 даного договору, на який суд першої інстанції посилається у рішенні, стосується виключно нової забудови. Позивач в свою чергу такої нової забудови не здійснював, а лише перебудував придбаний у 2016 році павільйон, у відповідності до умов договору оренди землі, тобто умов договору оренди не порушив. Згідно висновку відділу містобудування, архітектури та будівництва Новоград-Волинської РДА спірна будівля відповідає містобудівним вимогам і може використовуватись за призначенням.

Крім того зазначає, що відповідач позовні вимоги визнав повністю, відтак вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Семенька В.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового розгляду до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Зазначене не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.04.2016 року позивач ОСОБА_1 придбав павільйон з реалізації харчових продуктів (одноповерхову тимчасову торгову точку з дерев`яного брусу, розміром 7,1 м х 4,85 м ), що розташований за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.20).

31.03.2017 року Чижівською сільською радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0215 га, під нежитловою будівлею магазин за адресою : АДРЕСА_1 строком на 49 років (а.с.15-19).

Договором оренди землі передбачені умови використання земельної ділянки. Так, відповідно до п.15 зазначеного договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів). Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п.16 договору). Пунктом 17 зазначеного договору передбачені умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки (а.с.16).

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю (магазин) за адресою : АДРЕСА_1 виготовленого станом на 16.01.2019 року, загальна площа її складає 49,4 м2 (а.с.7-11).

Характеристикою громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами підтверджується, що зазначена нежитлова будівля (магазин) споруджена у 2018 році, має бетонний фундамент, стіни з піноблоку, металеву покрівлю, підлогу з плитки (а.с.11).

Із висновку відділу містобудування, архітектури та будівництва Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 28.01.2020 року вбачається, що нежитлова будівля (магазин) по АДРЕСА_1 відповідає містобудівним вимогам відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд та може використовуватися за призначенням (а.с.13).

18.02.2020 року представник позивача звернувся до Управління ДАБІ у Житомирській області щодо прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого павільйону харчових продуктів під магазин за адресою по АДРЕСА_1 та отримав роз`яснення, відповідно до яких замовнику необхідно заповнити і подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації за встановленою формою. Зареєстрована декларація є підставою для оформлення права власності на самочинно збудований (реконструйований) об`єкт (а.с.22).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметом права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 1328цс15, а також постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 509/1784/17 (провадження № 61-2875св18).

ОСОБА_1 не отримував належного дозволу та належно затвердженого проекту будівництва, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що достатніх підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку немає.

Окрім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідно до пункту 17 Договору оренди землі, укладеного між сторонами справи 31.03.2017 року, на підставі якого позивачу була передана у користування земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1 забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач нової забудови не здійснював, а лише перебудував придбаний у 2016 році павільйон, у відповідності до умов договору оренди землі, тобто умов договору оренди не порушив не мають вирішального значення, оскільки встановлено, що таке будівництво здійснювалось без дозвільних документів. Окрім того, з матеріалів справи видно, що позивач придбав тимчасову дерев`яну споруду розміром 7,1 м х 4,85 м (площа - 32,3 ),а право власності просить визнати на капітальну споруду площею 49,3 кв.м.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що пунктом 15 договору оренди землі від 31.03.2017 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів) не спростовує змісту п.17 цього договору яким забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що матеріали справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивача до органу місцевого самоврядування з питанням про прийняття до експлуатації спірної будівлі, а також про відмову цього органу в його вирішенні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що орган місцевого самоврядування - Чижівська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області визнала позов не є підставою для його задоволення, оскільки визнання позову суперечить закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд залишає його без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.09.2020.

Головуючий Судді