Рішення

від 07.09.2020 по справі 328/1339/20

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1339/20

07.09.2020

2/328/530/20

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу № 328/1339/20 (провадження 2/328/530/20), в порядку позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

02 липня 2020 року до Токмацького районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років помер його дідусь, ОСОБА_2 , про що Токмацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 24.01.2017 зроблено відповідний актовий запис № 40 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 03.02.2015 склав заповіт, відповідно до якого, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він заповідав позивачу, своєму онукові, ОСОБА_1 .

Даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 03 лютого 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 10.

В січні поточного року позивач звернувся до Токмакмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Але 01 лютого 2020 за № 53/02-31 отримав постанову Токмацької районної державної нотаріальної контори Запорізької області про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Дана відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 не подана заява у встановлений строк про прийняття спадщини.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 19 березня 2020 у справі № 328/283/20 позовна заява ОСОБА_1 про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, задоволена повністю, визначено додатковий строк в два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Скориставшись наданим правом 15 травня 2020 позивач звернувся до державного нотаріуса Токмацької державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ОСОБА_2 .

Натомість, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 травня 2020 № 206/02-31 в якій зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом нотаріусом не може бути видано з причин відсутності у спадкоємця правовстановлюючих документів на вказане майно.

ОСОБА_1 є спадкоємцем житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_2 .

Згідно довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 643 визначено, що за даними книги погосподарського обліку будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 .

Крім цього, в довідці виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 641 зазначено, що власником вказаного будинку є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відображено в рішенні виконкому Остриківської сільської ради від 06.08.1997 № 40.

Згідно Витягу з книги по господарського обліку № 07 Остриківської сільської ради (2015-2020 роки) даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 з особовим рахунком об`єкта погосподарського обліку 0708023, має наступну технічну характеристику: рік побудови - 1950 р.; загальна площа будинку: 40,0 кв. м.; житлова площа будинку: 27,0 кв. м.; кілько вість житлових кімнат: 2.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 642 зазначено, що за будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належав ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку орієнтовною площею до 0,25 га.

Інші будь-які правовстановлюючі документи відносно спадкового майна в позивача відсутні. За життя дідусь не оформив правовстановлюючі документи.

Оформити спадщину через нотаріальну контору та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 не має можливості, так як в нього відсутні правовстановлюючі документи, тому він змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 06 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач, ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Від його представника адвоката Маляр Н.В. надійшла заява, в якій просить справу розглянути за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.п. 48).

Представник відповідача, Остриківської сільської ради, в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника, позовні вимоги визнає (а.п. 47).

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позову не порушує його чи інших осіб інтересів, не суперечить вимогам закону і тому приймається судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років помер дідусь позивача, ОСОБА_2 , про що Токмацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 24.01.2017 зроблено відповідний актовий запис № 40 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.п. 8).

За життя ОСОБА_2 03.02.2015 склав заповіт, відповідно до якого, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він заповідав позивачу своєму онукові, ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 03 лютого 2015 та зареєстровано в реєстрі за № 10 (а.п. 9).

Вказаний заповіт є чинним, не скасований, не змінений, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), яка наявна в матеріалах спадкової справи та копія якої міститься в матеріалах даної справи.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно.

До складу спадщини увійшло, в тому числі право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 який належав померлому.

В довідці виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 641 зазначено, що власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення виконкому Остриківської сільської ради від 06.08.1997 № 40 (а.п. 10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 642 зазначено, що за будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належав ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку орієнтовною площею до 0,25 га. Підстава - рішення виконкому № 57 від 15.09.1995 року. Земельна ділянка не приватизована (а.п. 11).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 643 зазначено, що за даними книги погосподарського обліку будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - 21.01.2017). Вказаний будинок побудований в 1950 році. Загальна площа будинку - 40,0 кв. м., із неї житлова площа 27,0 кв. м., кількість житлових кімнат - 2, матеріал стін - глина, обкладена цеглою, матеріал покрівлі - шифер, опалення - пічне. Підстава - книга по господарського обліку № 07, ст.. 147, номер об`єкта по господарського обліку 0708023 (а.п. 12).

Згідно Витягу з книги по господарського обліку № 07 Остриківської сільської ради (2015-2020 роки) даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 з особовим рахунком об`єкта погосподарського обліку 0708023, має наступну технічну характеристику: рік побудови - 1950 р.; загальна площа будинку: 40,0 кв. м.; житлова площа будинку: 27,0 кв. м.; кільковість житлових кімнат: 2 (а.п. 13).

Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом.

Відповідно до рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 березня 2020 року, у справі № 328/283/20 (номер провадження 2/328/285/20), яке набрало законної сили 21 квітня 2020року, позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.п. 15-16).

ОСОБА_3 на спадщину не претендує, відмовився від прийняття спадщини за законом згідно ст. 1241 ЦК України після смерті свого батька ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах спадкової справи та надана до суду (а.п. 31).

15 травня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Токмацької державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ОСОБА_2 , але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на належне померлому майно, що підтверджується відповідною постановою (а.п. 14).

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування за законом та набуття права власності на спірне нерухоме майно, за захистом якого ОСОБА_1 змушений звернутись до суду, оскільки в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по-різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв`язку із цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася, на час побудови спірного будинку.

В довідці виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 641 зазначено, що власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення виконкому Остриківської сільської ради від 06.08.1997 № 40 (а.п. 10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 642 зазначено, що за будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належав ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку орієнтовною площею до 0,25 га. Підстава - рішення виконкому № 57 від 15.09.1995 року. Земельна ділянка не приватизована (а.п. 11).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 643 зазначено, що за даними книги погосподарського обліку будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - 21.01.2017). Вказаний будинок побудований в 1950 році. Загальна площа будинку - 40,0 кв. м., із неї житлова площа 27,0 кв. м., кількість житлових кімнат - 2, матеріал стін - глина, обкладена цеглою, матеріал покрівлі - шифер, опалення - пічне. Підстава - книга по господарського обліку № 07, ст.. 147, номер об`єкта по господарського обліку 0708023 (а.п. 12).

Згідно Витягу з книги по господарського обліку № 07 Остриківської сільської ради (2015-2020 роки) даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 з особовим рахунком об`єкта погосподарського обліку 0708023, має наступну технічну характеристику: рік побудови - 1950 р.; загальна площа будинку: 40,0 кв. м.; житлова площа будинку: 27,0 кв. м.; кільковість житлових кімнат: 2 (а.п. 13).

Погосподарський облік - це вид первинного обліку, передбачений для систематизації відомостей про окремих громадян і домогосподарства, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами в сільських населених пунктах, які розташовані на їхній території, за єдиними на всій території України формами первинної облікової документації, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31.07.1981 №4 Про судову практику з вирішення спорів, пов`язаних з правом власності на житловий будинок , на який послався п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 14.05.1976 №2 Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню законодавства про право особистої власності на житловий будинок , роз`яснений момент виникнення права власності на житловий будинок, що пов`язується з реєстрацією будинку у виконкомі місцевої Ради.

При зверненні до суду щодо захисту права на оформлення спадщини через відсутність правовстановлюючого документа для підтвердження того, існувало чи було відсутнє право спадкодавця на спірну нерухомість, обов`язковим є з`ясування, коли, на якій підставі виникло і як змінювалося це право.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР від 18.07.1963 року № 1540-VI, Законом Української РСР Про власність від 07.02.1991 № 697-ХІІ, Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарську книгу, спадкодавець, ОСОБА_3 своє право власності не зареєстрував.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Витягу з книги погосподарського обліку № 07 Остриківської сільської ради (2015-2020 роки) даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 з особовим рахунком об`єкта погосподарського обліку 0708023, має наступну технічну характеристику: рік побудови - 1950 р.; загальна площа будинку: 40,0 кв. м.; житлова площа будинку: 27,0 кв. м.; кілько вість житлових кімнат: 2 (а.п. 13).

Згідно довідки Остриківської сільської ради від 19.05.2020 № 641 слідує, що на підставі на підставі рішення виконкому Остриківської сільської ради від 06.08.1997 № 40 будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.п. 10).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно зі ст.ст.100, 101 ЦК УРСР громадяни мали право мати в особистій власності один жилий будинок.

Відповідно до статті 11 Закону №697-ХП суб`єктами права індивідуальної власності в Українській РСР є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов`язки щодо належного їм на території Української РСР майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами Української РСР.

Статтею 12 Закону №697-ХП було визначено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 №103 Про порядок державного обліку житлового фонду державному обліку підлягають житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях включаються до складу житлового фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації. Не враховуються у складі житлового фонду дачі дачно-будівельних кооперативів, літні садові будиночки членів садівницьких товариств, інші будівлі й приміщення, призначені для сезонного або тимчасового проживання, незалежно від тривалості проживання в них громадян.

Абзацом 2 пункту 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року визначено, що не підлягали реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

За змістом зазначених норм права виникнення права власності на житлові будинки, розташовані в сільській місцевості, не підлягало реєстрації, а тому не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №07 Остриківської сільської ради ради (2015-2020 роки) даний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 з особовим рахунком об`єкта погосподарського обліку 0708023, має наступну технічну характеристику: рік побудови - 1950 р.; загальна площа будинку: 40,0 кв. м.; житлова площа будинку: 27,0 кв. м.; кілько вість житлових кімнат: 2.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №222995344 від 07.09.2020 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 право приватної власності не зареєстроване, що свідчить про те, що ОСОБА_3 був єдиним власником спірного будинку, але належним чином його не зареєстрував.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 60939006 від 15.07.2020 року на ім`я ОСОБА_2 13.05.2020 року Токмацькою районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 65820970 (а.п. 41).

Вище наведені обставини належним чином підтверджені позивачем, підтверджують, що спірний будинок обліковувався у сільській раді, спадкодавець був внесений у списки власників житлових будинків.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, зокрема, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок тощо.

Права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.98 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, вважаються такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Спірний житловий будинок існує, що підтверджується технічним паспортом на будинок (а.п. 17-19), вартість вказаного нерухомого майна становить 74 734,00 грн., що підтверджується відповідним висновком від 11 червня 2020 року (а.п. 20).

Будівництво житлового будинку, який є об`єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства, тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР. Відповідні відомості внесені до Погосподарської книги, що є особливою формою статистичного обліку.

Проте спадкоємець не може оформити належне право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону.

Спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті мав право власності на житловий будинок, проте належним чином не зареєстрував його, відповідно до вимог цивільного законодавства, яке змінювалось.

Спірний житловий будинок є об`єктом права власності, а тому наявні правові підстави для визнання за спадкоємцем права власності на цей будинок у порядку спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Статтями 1216-1218 ЦК визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Главою 25 ЦК передбачені підстави для припинення права власності. До зазначених підстав не належить припинення права власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Згідно зі статтею 392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не отримав правовстановлюючий документ на спірний житловий будинок.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом свідчить про те, що право власності не визнається іншою особою, а тому є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний будинок, яке перейшло до неї в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 81, 82, 89, 197, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Остриківська сільська рада, ЄДРПОУ 04353451, місцезнаходження: 71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Остриківська, буд. 78А.

Дата складання повного судового рішення 07 вересня 2020 року.

Суддя: