Рішення

від 01.09.2020 по справі 441/2189/19

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2189/19 2/441/273/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Гавриляк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи - ОСОБА_2 , Городоцька районна державна адміністрація у Львівській області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним та скасування Державного акту та державної реєстрації права власності, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи - ОСОБА_2 , Городоцька районна державна адміністрація у Львівській області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним та скасування Державного акту серії І-ЛВ № 085724 на право приватної власності на землю, виданий 29.12.2002 Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1.1428 га, яка складається із земельних ділянок, площею 0.6498 га, 0.4035 га, 0.0894 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області та скасування державної реєстрації вищенаведених земельних ділянок, визнання права на земельну частку (пай) площею 1,19 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 згідно Сертифікату серії ЛВ 0092436, виданого 16.06.2000 р. та зареєстрованого за № 6049, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю, на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , виданий Городоцькою райдержадміністрацією 29.12.2002 р., тобто після його смерті. Просила позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій з покликанням на відсутність інших спадкоємців позов підтримала, просила про розгляд справи у її відсутність та про задоволення позову (а.с. 76).

Представник Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області в судове засідання не з`явився, подав суду лист, в якому проти задловолення позову не заперечив та просив про розгляд справи без участі представника сільської ради (а.с. 72).

Представники Городоцької районної державної адміністрації Львівської області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 , які належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили (а.с. 41, 43, 51, 52).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008р.№7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За положеннями ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 р., прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про нотаріат на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Дана позиція викладена також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Із копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , вбачається, що позивачка ОСОБА_1 - дочка ОСОБА_3 (а.с. 8).

Як вбачається із позовної заяви, копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадковим майном не розпорядився (а.с. 6).

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.1428 га, яка знаходиться на території Керницької сільської ради та належала йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085724, виданого 29.12.2002 р. на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 721 від 02.12.2002 р. (а.с. 16).

На день смерті ОСОБА_3 з ним по АДРЕСА_1 проживала та була зареєстрована, в тому числі, дружина - ОСОБА_4 , що вбачається із довідки, виданої сільським головою Керницької сільської ради № 1369 від 08.08.2019 р., яка шляхом в управління спадковим майном, спадщину після його смерті прийняла, однак, правовстановлюючих документів на своє ім`я не оформила. (а.с. 17).

Із копій Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що за заявою позивачки вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, а також 25.03.2017 року внесено записи про власника земельної ділянки до Державного реєстру прав власності (а.с. 19-24, 27-28).

З копії Книги реєстрації сертифікатів по Керницькій сільській раді народних депутатів вбачається, що ОСОБА_2 надано право на земельну частку (пай), розміром 1,19 умовних кадастрових гектари у землі, яка перебуває на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, а відтак вказане право входить в склад спадщини після його смерті. (а.с. 73-76).

Із позовної заяви, Постанови приватного нотаріуса Городоцького державного нотаріального округу Львівської області Павлишин Х.М. від 22.11.2019 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видно, що позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки Державний акт на на право приватної власності на неї виданий після смерті спадкодавця (а.с. 9).

Державний акт серії І-ЛВ № 085724 від 29.12.2002 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1056 (а.с. 16 зворот).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085724 на ім`я ОСОБА_3 від 29.12.2002 р. виданий після його смерті, а отже, в порушення вимог закону, суд визнає недійсним Державний акт та скасовує його державну реєстрацію в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 1056.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що обставин, які б вказували, що ОСОБА_3 при житті набув, або володів правом на земельну частку (пай) неправомірно, в суді не встановлено, після його смерті позивачка фактично прийняла спадщину, брат позивачки - ОСОБА_2 до суду не з`явився, із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався, а отже, є підстави до визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) згідно вищезазначеного сертифікату, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 13, 211, 258, 259, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085724, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 721 від 02.12.2002 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 1056 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, відповідно: площею 0,6498 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:17:000:0033; площею 0,4035 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:11:000:0194; площею 0,0894 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4620983900:12:000:0127.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючою та зареєстрованою по АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) площею 1,19 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату ЛВ № 0092436, виданого 16.06.2000 року, зареєстрованого за № 6049, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.