Ухвала

від 02.09.2020 по справі 476/437/20

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/437/20

Провадження № 2-з/476/3/2020

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

02.09.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача про забезпечення позову у межах цивільної справи за позовом фермерського господарства "Багата Нива" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , головного спеціаліста, державного реєстратора відділу центру надання адміністративних послуг Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області Лісковець Катерини Олександрівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

10.07.2020 року ФГ "Багата Нива" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , головного спеціаліста, державного реєстратора відділу центру надання адміністративних послуг Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області Лісковець К.О. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

31.08.2020 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі, у якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії направлені на створення перешкод ФГ "Багата Нива" у користуванні земельною ділянкою площею 9,89 га, яка розташована в межах території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

В обгрунтування своєї заяви посилається на те, що 01.11.2010 року між ФГ "Багата Нива" та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років. Протягом 10 років господарство відкрито та добросовісно користувалося вищевказаною земельною ділянкою. Навесні 2020 року, після засіву позивачем даної земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 самовільно, без будь-яких правових підстав, перекультивував вказану земельну ділянку, знищивши посіви соняшнику, обґрунтовуючи свої дії тим, що він є належним орендарем земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 23.12.2019 року.

З огляду на викладене, представник позивача вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову, посилаючись на положення ст.ст. 149,152,153 ЦПК України.

Так, відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд вбачає за можливе розглянути дану заяву без повідомлення учасників справи за наявними доказами.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

10.07.2020 року ФГ "Багата Нива" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , головного спеціаліста, державного реєстратора відділу центру надання адміністративних послуг Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області Лісковець К.О. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

31.08.2020 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі, у якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії направлені на створення перешкод ФГ "Багата Нива" у користуванні земельною ділянкою площею 9,89 га, яка розташована в межах території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

В обгрунтування своєї заяви посилається на те, що 01.11.2010 року між ФГ "Багата Нива" та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років. Протягом 10 років господарство відкрито та добросовісно користувалося вищевказаною земельною ділянкою. Навесні 2020 року, після засіву позивачем даної земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 самовільно, без будь-яких правових підстав, перекультивував вказану земельну ділянку, знищивши посіви соняшнику, обґрунтовуючи свої дії тим, що він є належним орендарем земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 23.12.2019 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зазначено, що суди при вирішенні питання про забезпечення позову мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, заборонити вчиняти певні дії.

Із викладеного слідує, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами факту оброблення земельної ділянки площею 7,99 га та знищення належних їм посів озимого ячменю саме відповідачем. Вказане свідчить про ненадання позивачем відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову через недоведеність викладених у заяві обставин.

Сама ж заява про забезпечення позову не містить посилання на безсумнівні та вагомі мотиви, які б свідчили на реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неможливість та недоцільність забезпечення позову у зазначений представником позивача спосіб, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 153, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у межах цивільної справи за позовом фермерського господарства "Багата Нива" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , головного спеціаліста, державного реєстратора відділу центру надання адміністративних послуг Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області Лісковець Катерини Олександрівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова