Рішення

від 01.09.2020 по справі 190/712/20

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/712/20

Провадження №2/190/394/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. П`ятихатки

Дніпропетровської області

П`ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Москалець А.В.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до Троїцької сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

В обгрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після смерті останньої залишилася спадщина на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,380 га, кадастровий номер 1224586500:02:001:0009, що знаходиться на території Троїцької сільської ради П`ятихатського району. Він є єдиним спадкоємцем. На час смерті матері проживав окремо на значній відстані від її останнього місця проживання. На час її смерті він не знав про те, що мати отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №039592 від 03.12.2004 року та що вона отримала в приватну власність земельну ділянку. Також йому не було відомо, що мати за життя склала на його ім`я заповіт. У вересні 2014 року приїхавши до будинку матері, випадково зустрів ОСОБА_4 , який повідомив, що після смерті матері залишився пай, яким останній користується та у нього є примірник заповіту складеного ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 23.09.2014 року звернувшись до державного нотаріуса П`ятихатської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак йому було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Просить визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та визначити йому додатковий строк терміном в 3 місяці для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач та представник позивача позов підтримали, позивач пояснив, що в період смерті матері знаходився на території Російської Федерації та не знав про смерть матері, про смерть матері дізнався в 2014 році коли повернувся до України, орендатор ОСОБА_4 передав йому документи на земельну ділянку та заповіт. Ніяких доказів в частині перебування на території Російської Федерації в період з 2012р. по 2014р. не має.

Троїцька сільська рада про розгляд справи повідомлені належним чином, свого представника до суду не направили, направили до суду листа з проханням розглянути справу у відсутність їх представника.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що згідно договору оренди земельної ділянки орендує земельну ділянку померлої ОСОБА_3 , по смерті останньої йому зателефонувала дружина позивача та повідомила про смерть ОСОБА_3 і необхідність підготовки могили для поховання та поминального обіду. Ним були підготовлені могила для поховання, та після поховання, він в присутності голови сільської ради взяв для зберігання з будинку померлої документи на вказану земельну ділянку, які восени 2013р. передав ОСОБА_1 по його приїзду в село.

Свідок ОСОБА_5 , дружина позивача, пояснила, що в 1992 році уклала шлюб з позивачем, в період 2012 - 2014р. не проживала однією сім`єю з позивачем. Позивач знаходився на території Російської Федерації. Мати позивача приїхала в 2012р. до м. Дніпропетровськ де на той час проживала свідок, для обстеження в лікарні де і померла. Вона доставила тіло померлої за місцем її проживання, та ОСОБА_4 за її проханням допоміг їй в похованні та проведені поминального обіду. Чоловік повернувся з Російської Федерації восени 2014р. та вони стали проживати разом і вона повідомила його про смерть матері.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_3 . (а.с.7,59)

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ. (а.с.8,57)

Згідно копії заповіту від 06.12.2007 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельний пай № НОМЕР_1 площею 9,380 га. Розташований на території Троїцької сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належний їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №039592. (а.с.9,55)

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №38442481 від 23.09.2014 року, П`ятихатською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу за №56564755 щодо майна померлої ОСОБА_3 (а.с.10, 62)

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.09.2014 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. (а.с.11,63)

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №039592 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 9,380 га розташована на території Троїцької сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224587500:02:001:0009. (а.с.12)

Згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної Служби України від 10.08.2020р. інформація про перетин кордону ОСОБА_1 в період з 2012р. по 2014р. відсутня. Інформація про перетин кордону громадянами України зберігається протягом 5 років. (а.с.66)

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно ч. 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, та наведені ним обставини не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Позивачем не доведено наявність причин, з яких він не мав можливості направити нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштою, перешкод для подання заяви не було, згідно свідчень свідка ОСОБА_4 дружина позивача звернулася до свідка з метою організації похорон померлої тобто була повідомлена про смерть спадкодавця, ніяких доказів в частині того, що позивач та його дружина не проживали однією сім`єю позивачем не надано як і доказів того, що останній перебував на території Російської Федерації в період з 20212р. по 2014р., в той же час свідок ОСОБА_4 передав позивачу документи на земельну ділянку восени 2013р.. а не восени 2014р., та позивач не скористався правом на прийняття спадщини не через відсутність інформації про смерть спадкодавця, а відповідно до свого волевиявлення, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Свідчення свідка ОСОБА_5 щодо перебування позивача в період з 2012р. по 2014р. на території Російської Федерації та не обізнаності останнього про смерть спадкодавця суд не приймає до уваги, оскільки остання є зацікавленою особою по справі, та її свідчення не підтверджені іншими доказами.

Викладені обставини кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду у справі №198/476/16-ц від 18.01.2018 року.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизначеного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Викладені обставини кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду у справі 592/9052/17-ц від 06.06.2018 року.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №565/1145/17 не може братися судом до уваги, оскільки стосується іншої черги спадкоємців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 та є спадкоємцем першої черги за законом.

Однак позивач не довів, що не знав про відкриття спадщини після смерті матері.

Крім цього незважаючи на необізнаність про існування заповіту, про що заявляє позивач, він протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини не вчинив жодних дій для прийняття спадщини за законом, як спадкоємець першої черги.

Викладені обставини кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду у справу №131/192/19 року від 01.07.2020 року.

Дізнавшись восени 2013 року про існування заповіту складеного матір`ю на його ім`я, позивач звернувся до П`ятихатської державної нотаріальної контори із заявою про вчинення нотаріальних дій лише у вересні 2014р., та йому було відмовлено. У той час до суду позивач звертається із заявою про визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, лише у червні 2020 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено об`єктивні, непереробні та істотні труднощі, для прийняття спадщини після смерті матері у встановленні законом строки та позивач не навів поважність причини довготривалого звернення до суду з вказаною заявою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Керуючись ст.ст.12, 80, 81,141, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Троїцької сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя