Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/7997/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/7997/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ" (02192, м.Київ, Дніпровський район, ВУЛИЦЯ МИРОПІЛЬСЬКА, будинок 19; ідентифікаційний код 38907585)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м.Київ, Печерський район, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33; ідентифікаційний код 32650231)

про стягнення заборгованості в розмірі 252 904,29 грн,

Без виклику представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості в розмірі 252 904,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору переведення боргу та договору поставки.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7997/20 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 16.06.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте поштовий конверт, адресований відповідачу був повернутий до суду.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 16.06.2020 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Одночасно, судом зазначається, що згідно глави 5 ГПК України суд не зобов`язаний збирати докази самостійно, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на виконання такого завдання господарського судочинства, як змагальність сторін.

Крім того, Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, із в подальшому внесеними в неї змінами, у відповідності до прийнятих Кабінетом Міністрів Постанов, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., було установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

02.04.2020 набули чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Беручи до уваги вказане, строк на усунення недоліків заяви, передбачений приписами статті 174 ГПК України, був продовжений на строк введення карантину.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.

Керуючись вказаними вище нормами процесуального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право подати відзив до 06.08.2020 включно. Станом на 07.08.2020 від жодних документів відповідачем до суду подано не було. За таких обставин, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОКФУТ уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг Договір поставки №180216-01/1п від 18.02.2016 року (надалі - Договір поставки).

Також, 18.02.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОКФУТ уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг Договір про надання послуг №180216-01/2п від 18.02.2016 року (надалі - Договір про надання послуг).

Відповідно до Договору про надання послуг ТОВ ПАККО Холдинг взяло на себе зобов`язання по наданню послуг з створення умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації Продукції кінцевим споживачам в Торгівельних закладах (п.1.2 Договору про надання послуг). Під терміном Продукція Сторони домовились розуміти товари, які закуповуються Виконавцем у відповідності до Договору поставки №180216-01/1 п від 18.02.2016 року (п.1.1 Договору про надання послуг).

На виконання умов Договору поставки Позивач здійснював поставку товару ТОВ ПАККО Холдинг , а той в свою чергу надавав послуги з створення умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації Продукції кінцевим споживачам.

25 грудня 2018 року між ТОВ ПАККО Холдинг (Покупець) та ТОВ ГІППО (Новий покупець, надалі - Відповідач) та за участі Позивача (Постачальник) було укладено Договір про заміну сторони у зобов`язаннях у Договорі поставки №180216-01/1п від 18.02.2016 року (надалі - Договір про заміну сторони в Договорі поставки).

Також, 25 грудня 2018 року між ТОВ ПАККО Холдинг (Виконавець) та ТОВ ГІППО (Новий виконавець) та за участі Позивача (Замовник) було укладено Договір про заміну сторони у зобов`язаннях у Договорі про надання послуг №180216-01/2п від 18.02.2016 року (надалі - Договір про заміну сторони в Договорі про надання послуг).

Таким чином, за Договором поставки замінено покупця та за Договором про надання послуг замінено виконавця з ТОВ ПАККО ХОЛДИНГ на ТОВ ГІППО . До Відповідача перейшли всі права та обов`язки за Договором поставки та за Договором про надання послуг.

14 травня 2019 року між ТОВ ПАККО Холдинг (Первісний боржник) та ТОВ ГІППО (Новий боржник) та за участі Позивача (Кредитора) було укладено Договір про переведення боргу №140519-02/4г (надалі-Договір про переведення боргу).

Згідно Договору про переведення боргу, ним регулюються відносини, пов`язані із зміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору поставки №180216-01/1п від 18.02.2016р., укладеного між ТОВ ПАККО Холдинг та ТОВ ОКФУТ (п.1 Договору про переведення боргу).

Відповідно до пунктів 2 та 3 Договору про переведення боргу, Первісний боржник переводить на Нового боржника грошове зобов`язання, що виникло на підставі Основного договору, у розмірі 401 790 грн. 12 коп. (чотириста одна тисяча сімсот дев`яносто гривень дванадцять копійок), а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання, погасити заборгованість Первісного боржника перед Кредитором, шляхом перерахування грошового боргу, який він на себе прийняв згідно даного Договору, на рахунок Кредитора № НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" м. Києва, МФО 351005, повністю, після реалізації товарних залишків. Розрахунки за Договором здійснюються в грошовій формі. Грошові зобов`язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Кредитора. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного 2 боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідач сплатив заборгованість частково, що підтверджується банківською випискою та Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 31.03.2020 роках а саме: 14.06.2019 року на суму 30000,00 грн.; 18.06.2019 року на суму 30000,00 грн.; 27.06.2019 року на суму 30000,00 грн.; 01.07.2019 року на суму 30000,00 грн.; 04.07.2019 року на суму 30000,00 грн.; 29.07.2019 року на суму 11790,12 грн.; 10.12.2019 року на суму 10000,00 грн., а всього 171 790,12 грн. (сто сімдесят одна тисяча сімсот дев`яносто гривень) 12 копійок, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 401790,12 грн. - 271 790,12 грн. = 230 000 (двісті тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Так, на виконання Договору поставки та на підставі видаткової накладної №246 від 19 лютого 2019 року Позивач поставив Відповідачу (Новому покупцю) товар на суму 140793 грн. (сто сорок тисяч сімсот дев`яносто три гривні), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р246 від 19 лютого 2019 року.

Також, на підставі видаткової накладної №941 від 03 жовтня 2019 року Позивач поставив Відповідачу (Новому покупцю) товар на суму 60624 грн. (шістдесят тисяч шістсот двадцять чотири гривні), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 941 від 03 жовтня 2019 року.

Відповідач за поставлений товар сплатив частково коштами, частково було проведено взаємозалік, що підтверджується банківською випискою та Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 31.03.2020 роках а саме:

Дата Підстава Сума, грн.

27.03.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 370 від 27.03.2019 7122,31 грн,

10.04.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 464 від 10.04.2019 6953,31 грн,

02.05.2019 Оплата згідно банківської виписки 10926,02 грн,

14.05.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 741 від 14.05.2019 3485,31 грн,

27.09.2019 Оплата згідно банківської виписки 80000,00 грн,

10.10.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 2712 від 10 10.2019 28949,12 грн,

20.11.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 3197 від 20.11.2019 16502,70 грн,

09.12.2019 Оплата згідно банківської виписки 20000,00 грн,

13.12.2019 Корегування боргу (взаємозалік) № 3481 від 13.12.2019 1485,24 грн,

16.01.2020 Корегування боргу (взаємозалік) № 108 від 16.01.2020 2833,67 грн,

12.02.2020 Корегування боргу (взаємозалік) № 489 від 12 02.2020 255,03 грн.

Всього: 178512,71 грн.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить (140793,00 грн. +60624,00 грн.) - 178512,71 грн. = 22904,29 (двадцять дві тисячі дев`ятсот чотири) гривні 29 копійок.

За результатами Акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 31.03.2020 роках між Товариством з обмеженою відповідальністю ГІППО та Товариством з обмеженою відповідальністю ОКФУТ , заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 230000 грн. (за Договором про переведення боргу) +22904,29 (за Договором поставки) = 252 904 грн. 29 коп. (двісті п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот чотири гривні двадцять дев`ять копійок).

15.08.2019 року Позивач направив претензію на адресу Відповідача, з вимогою сплатити вартість поставленої продукції та заборгованість за Договором про переведення боргу, проте, Відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що Відповідач станом на дату подання позовної заяви не сплатив вартість поставленого товару та не сплатив заборгованість за Договором про переведення боргу, Позивач, вважає, що такою бездіяльністю Відповідач порушив його права, а тому, змушений звернутися до суду з позовною заявою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем, на адресу Відповідача, 15.08.2019 року було направлено вимогу сплатити вартість поставленої продукції та заборгованість за Договором про переведення боргу, яку той отримав 20.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0314604578650, однак наявну суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, 5 кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись викладеним вище, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОКФУТ підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОКФУТ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості в розмірі 252 904,29 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м.Київ, Печерський район, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ" (02192, м.Київ, Дніпровський район, ВУЛИЦЯ МИРОПІЛЬСЬКА, будинок 19; ідентифікаційний код 38907585) 252 904,29 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот чотири гривні 29 копійок) заборгованості та 3 793,56 грн (три тисячі сімсот дев`яносто три гривні 56 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ