Постанова

від 03.09.2020 по справі 904/871/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Дніпро Справа № 904/871/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мілєва І.В.) від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20

за позовом Божедарівської селищної ради, Дніпропетровська область, смт. Божедарівка

до відповідача-1: Фермерського господарства "Агропартнер-2000", Дніпропетровська область, с. Гуляйполе

відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Смена", Дніпропетровська область, с. Гуляйполе

відповідача-3: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, с. Гуляйполе

відповідача-4: Селянського (фермерського) господарства "Формос", Дніпропетровська область, с. Гуляйполе

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20:

- усне клопотання Фермерського господарства "Агропартнер-2000", Селянського (фермерського) господарства "Смена" та ОСОБА_1 про залишення без розгляду клопотання про зупинення розгляду справи - задоволено;

- клопотання Фермерського господарства "Агропартнер-2000", Селянського (фермерського) господарства "Смена" та ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи - залишено без розгляду;

- клопотання Фермерського господарства "Агропартнер-2000", Селянського (фермерського) господарства "Смена" та ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - задоволено;

- закрито провадження у справі № 904/871/20 за позовом Божедарівської селищної ради до відповідача-1: Фермерського господарства "Агропартнер-2000", відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Смена", відповідача-3: ОСОБА_1 , відповідача-4: Селянського (фермерського) господарства "Формос" про розірвання договору оренди земельної ділянки № 13/02/15/2-ДО від 13.02.2015, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Божедарівська селищна рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 388/1103/16-ц; від 13 березня 2018 року по справі № 348/992/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якої фізична особа отримує у власність або користування земельну ділянку для зайняття фермерським господарством, а після цього реєструє фермерське господарство. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 придбав у власність цілісний майновий комплекс ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" раніше за інші фермерські господарства, апелянт вважає, що саме до цього фермерського господарства перейшло право на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401.

З наведених норм законодавства, правових позицій Великої Палати Верховного Суду, положень статуту ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" вбачається, що права землекористувача переходять до фермерського господарства з моменту його державної реєстрації, тому саме воно повинно бути відповідачем у спорах про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Апелянт звертає увагу, що права землекористувача переходять до фермерського господарства з моменту його створення (державної реєстрації юридичної особи), тобто після того, як особа стала засновником фермерського господарства. В даній ситуації ОСОБА_1 став засновником шляхом викупу юридичної особи, тому права землекористувача перейшли до ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" з моменту придбання фермерського господарства.

На момент подання позову позивач не знав, яке фермерське господарство ОСОБА_1 купив раніше за інші, тому позивачем було залучено до участі у справі всі фермерські господарства, засновником яких є ОСОБА_1 .

В даній ситуації фізична особа ОСОБА_1 отримав землю в оренду, а потім став засновником ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000" шляхом купівлі фермерського господарства, що не змінює суті правових відносин, які виникають між фізичною особою-засновником та фермерським господарством, пов`язаних із переходом права користування земельною ділянкою до фермерського господарства після того, як фізична особа-землекористувач став засновником фермерського господарства.

Апелянт вважає, що у даній справі суд першої інстанції встановив всі обставини, що свідчать про перехід права землекористування від фізичної особи до фермерських господарств, в яких він є засновником, однак не врахував суті правовідносин, пов`язаних із отриманням землі в оренду для ведення фермерського господарства; правових позицій ВП ВС; положень спірного договору та статуту ФГ "АГРОПАРТНЕР-2000", в результаті чого неправильно застосував ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Божедарівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20; повідомлено учасників справи, що у зв`язку із встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання постанови Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), враховуючи Рекомендації Ради суддів України, викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, відтерміновано розгляд судових справ на період дії карантину, про дату та час судового засідання з розгляду справи учасників буде повідомлено ухвалою суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.09.2020р. о 10:30 год.

Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Відповідачі проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на те, що апелянтом використано нерелевантне застосування позиції Верховного Суду, чим порушується принцип, встановлений у ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо використання правових позицій ВС у подібних правовідносинах.

Одним із відповідачів у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 .

Позивач не розрізняє різницю між власником (засновником) та членом фермерського господарства, оскільки ОСОБА_1 на даний час не є та ніколи не був членом ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" так як є їх власником, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - орендар) та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015 (далі - договір), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В подальшому, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-3778/15-19-сг від 18.11.2019 Божедарівській селищній об`єднаній територіальній громаді Криничанського району передано за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 119,0175га на території Божедарівської селищної об`єднаної територіальної громади Криничанського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Згідно з поясненнями сторін, ОСОБА_1 не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності на момент укладання договору оренди та не має на момент розгляду справи.

За результатом сформованого судом запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером картки платника податків ОСОБА_1 не було знайдено записів про державну реєстрацію фізичної особи в якості підприємця.

Відповідно до договору купівлі-продажу фермерського господарства від 05.11.2015, зареєстрованого на Правобережній товарній біржі, ОСОБА_2 (далі - продавець) передає у власність, а ОСОБА_1 (далі - покупець) приймає і оплачує Фермерське господарство "Агропартнер - 2000", що належить продавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу фермерського господарства від 05.11.2015 Фермерське господарство "Агропартнер - 2000" відчужується як цілісний майновий комплекс, включаючи майно та майнові права, набуті господарством на підставах, що не заборонені законом, зокрема, право довгострокової оренди на земельні ділянки, перелічені в договорі.

Покупець набуває фермерське господарство для цілей ведення фермерського господарства.

Згідно з договором купівлі-продажу фермерського господарства від 15.08.2017, зареєстрованого Правобережною товарною біржею, ОСОБА_3 (далі - продавець) передає у власність, а ОСОБА_1 (далі - покупець) приймає і оплачує селянське (фермерське) господарство "Смена", що належить продавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу фермерського господарства від 15.08.2017 Селянське (фермерське) господарство "Смена" відчужується як цілісний майновий комплекс, включаючи майно та майнові права, набуті господарством на підставах, що не заборонені законом, зокрема, право на використання земельної ділянки, зазначеної в договорі.

Покупець набуває фермерське господарство для цілей ведення фермерського господарства.

Звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договору оренди №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, позивач посилався на:

- заміну у правовідносинах за договором оренди №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015 фізичної особи ОСОБА_1 на ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Смена" і користування цими фермерськими господарствами спірною земельною ділянкою;

- ухилення відповідачів від сплати орендної плати в належному розмірі відповідно до рішення Божедарівської селищної ради "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік" №19-46/VІІ від 20.12.2018.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2020р. до участі у справі залучено в якості співвідповідача - Селянське (фермерське) господарство "Формос".

Обґрунтовуючи предметну юрисдикцію позивач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц. Але в тій справі фізична особа-орендар мала статус суб`єкта підприємницької діяльності. В даному випадку, за договором оренди №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015 орендарем є фізична особа ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця.

Відповідачі заперечували користування спірною земельною ділянкою ФГ "Агропартнер-2000", СФГ "Формос" та СФГ "Смена" та наполягали на тому, що орендарем залишається ОСОБА_1 .

У податкових деклараціях з плати за землю ФГ "Агропартнер-2000" за 2017, 2018, 2019 роки та податковій декларації платника єдиного податку 4 групи СФГ "Смена" за 2019 разом з додатком "Відомості про наявність земельних ділянок" не вказана земельна ділянка з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №36986/10/04-36-33-01-12 від 10.04.2020 у податкових звітностях СФГ "Смена", СФГ "Формос", ФГ "Агропартнер-2000" у 2015-2020 роках відсутня інформація щодо земельної ділянки площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надана відповідь № 29-4-0.6-3796/2-20 від 03.06.2020 (а.с. 220) на адвокатський запит, з якої вбачається, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 13/02/15/2-ДО під 13.02.2015 на земельну ділянку загальною площею загальною площею 47,5772 га, з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401, що розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Шляхом моніторингу документів реєстру автоматизованої системи ДОК ПРОФ СТЕП 2.0 встановлено, що ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Діппропетровській області про передачу у суборенду земельної ділянки загальною площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401 не повідомляв. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Драготі Миколі Анатолійовичу дозвіл на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 47,5772 га, з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401 не надавало. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права суборенди на земельну ділянку загальною площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401 відсутні.

Тобто вказані господарства не сплачували орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, до матеріалів справи були долучені докази оплати фізичною особою ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою.

Закриваючи провадження у цій справі, з посиланням на п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд виходив з того, що позивачем не спростовано доводи відповідачів про те, що користувачем спірної земельної ділянки залишається фізична особа ОСОБА_1 .

З огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про непідвідомчість господарському суду спору про розірвання договору оренди №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області.

Судом роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів послідовно здійснювалося законодавцем відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників, змісту правовідносин, щодо яких виник спір.

Вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу в чинній редакції).

У справі, що розглядається, одним із відповідачів у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 , яким і укладено спірний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За положеннями частини четвертої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

Разом з цим, громадянином ОСОБА_1 після укладення договору оренди №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401 для ведення фермерського господарства не було створено фермерське господарство , через що права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі ні до кого не перейшли, а залишилися у останнього.

Матеріали справи не містять доказів того, що ФГ "Агропартнер-2000" було користувачем спірної земельної ділянки, оскільки останнє було створено та зареєстровано як юридичну особу 28.08.2014 фізичною особою ОСОБА_2 , якою вказане фермерське господарство відчужено 05.11.2015 ОСОБА_1 як цілісний майновий комплекс, що підтверджується договором купівлі- продажу від 05.11.2015.

При цьому оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладено 13.02.2015, тобто за 9 місяців до набуття ОСОБА_1 прав ФГ "Агропартнер-2000".

Також, позивачем не доведено, що СФГ "Смена" було користувачем спірної ділянки, оскільки останнє створено та зареєстровано як юридичну особу 10.01.1994 фізичною особою ОСОБА_3 , яким вказане фермерське господарство відчужено 15.08.2017 ОСОБА_1 як цілісний майновий комплекс, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.08.2017.

При цьому оскаржуваний договір оренди земельної ділянки укладено 13.02.2015, тобто майже після 21 року з дня створення СФГ "Смена".

3 аналогічних підстав не є користувачем спірних земельних ділянок і СФГ "Формос", оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його засновником є ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 не створював та не був засновником СФГ "Смена", ФГ "Агропартнер-2000" та СФГ "Формос".

Отже, Позивач не довів належними та допустимими доказами користування спірною земельною ділянкою ФГ "Агропартнер-2000", СФГ "Формос" та СФГ "Смена". Не містить таких доказів і лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.6-3793/2-20 від 03.06.2020, та акт обстеження № 2 від 03.06.2020, складений представниками виконкому Божедарівської селищної ради.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Позивачем не спростовано доводи відповідачів про те, що користувачем спірної земельної ділянки залишається фізична особа ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів констатує, що перехід прав й обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі законодавець пов`язує саме із створенням фермерського господарства та його державною реєстрацією , а не купівлею цілісного майнового комплексу у вигляді іншого фермерського господарства.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що створення особою фермерського господарства має такі ж правові наслідки у вигляді переходу від громадянина до фермерського господарства прав й обов`язків орендаря земельної ділянки, як і купівля вже створеного фермерського господарства.

Скаржник в апеляційній скарзі передчасно посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 388/1103/16-ц; від 13 березня 2018 року по справі № 348/992/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якої фізична особа отримує у власність або користування земельну ділянку для зайняття фермерським господарством, а після цього реєструє фермерське господарство, оскільки в даному випадку фізична особа не створила та не зареєструвала фермерське господарство, матеріалами справи не підтверджується використання ФГ "Агропартнер-2000", СФГ "Формос" та СФГ "Смена" земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 47,5772 га з кадастровим номером 1222085000:02:001:0401, натомість підтверджується використання інших земельних ділянок, які, зокрема, зазначені у вищенаведених договорах купівлі-продажу фермерського господарства.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, з огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов вірного висновку про непідвідомчість господарському суду спору про розірвання договору оренди земельної ділянки №13/02/15/2-ДО від 13.02.2015, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 102,00 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020р. у справі № 904/871/20 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Божедарівську селищну раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 08.09.2020 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов