ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.09.2020Справа № 910/8197/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингової компанії "Прима Терм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РИМ" про стягнення 135 602,61 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингова компанія "Прима Терм" (далі - ТОВ БІК "Прима Терм") звернулося до Господарського суду міста Києва з цим позовом, посилаючись на те, що 2 травня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РИМ" (далі - ТОВ "БК "РИМ") було укладено договір підряду № 668-С, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати передбачені цим договором будівельні роботи. Оскільки ТОВ "БК "РИМ" свої зобов`язання щодо виконання обумовлених робіт у встановлений строк не виконало, позивач, посилаючись на статті 11, 509, 525, 526, 599, 610, 611, 837, 843, 844, 846, 849, 853, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 193, 2020, 216, 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача суму авансового платежу в розмірі 98 245,85 грн., а також 37 356,76 грн. пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасним виконанням вказаного зобов`язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2020 року зазначену позовну заяву ТОВ БІК "Прима Терм" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8197/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25 червня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/8197/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 32, офіс 2. Проте вказане відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з посиланням на його відсутність за цією адресою.
Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що ТОВ "БК "РИМ" було належним чином повідомлене про розгляд цієї справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
2 травня 2019 року між ТОВ БІК "Прима Терм" та ТОВ "БК "РИМ" було укладено договір підряду № 668-С, за умовами якого останній зобов`язався власними або залученими силами і з використанням матеріалів замовника виконати внутрішні оздоблювальні роботи в рамках реалізації проекту - "Будівництво санпропускника", а позивач - прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.3 договору перелік та вартість робіт вказано у додатку № 1 "Протокол погодження договірної ціни".
За змістом пункту 2.1 вказаного правочину загальна орієнтовна вартість робіт, що виконуються за цим договором становить 327 486,18 грн.
Згідно з пунктом 2.3 цієї угоди для забезпечення своєчасного виконання робіт замовник сплачує виконавцю авансовий платіж в розмірі 30% від загальної вартості робіт, що становить 98 245,85 грн., який замовник перераховує на рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку від виконавця.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання робіт.
Загальний термін виконання робіт за цим договором становить 50 календарних днів (пункт 4.2 договору).
За умовами пункту 5.1 зазначеного правочину виконавець зобов`язаний, зокрема: виконувати обумовлені цим договором роботи своїми силами та засобами або із залученням субпідрядників, із власних матеріалів або з матеріалів замовника, якісно та у строки, зазначені в договорі, відповідно до проектної документації та чинних в Україні будівельних норм та правил, вимог замовника; надавати замовнику щомісячно акти виконаних робіт.
Відповідно до пункту 13.1 договору замовник може розірвати договір за таких обставин: відсутності у замовника коштів для фінансування робіт або у разі банкрутства замовника; суттєвого порушення договірних зобов`язань виконавцем, що створює передумови для невиконання замовлення у встановлені строки (недотримання строків виконання робіт понад 15 робочих днів, грубих порушеннях вимог будівельних норм і правил тощо); банкрутства виконавця; у випадку наявності в роботі істотних відступів від умов цього договору або інших істотних недоліків.
Сторона, яка приймає рішення про розірвання договору, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до вступу в дію такого рішення з обґрунтуванням його причин (пункт 13.3 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов цієї угоди позивач відповідно до платіжних доручень від 7 травня 2019 року № 5181 на суму 20 000,00 грн., від 8 травня 2019 року № 1712 на суму 15 000,00 грн., від 10 травня 2019 року № 5185 на суму 20 000,00 грн., від 14 травня 2019 року № 5128 на суму 43 245,85 грн. сплатив на рахунок виконавця суму авансового платежу в загальному розмірі 98 245,85 грн.
Про належне виконання позивачем умов цього договору свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником своїх зобов`язань за цим правочином.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що у передбачений укладеним між сторонами договором строк ТОВ "БК "РИМ" не виконало взятих на себе зобов`язань щодо здійснення внутрішніх оздоблювальних робіт та не направило позивачу відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт.
Листом від 23 травня 2019 року № 10-01/2303 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій фактично відмовився від укладеного між сторонами договору та просив повернути йому сплачену суму авансового платежу в розмірі 98 245,85 грн.
Проте наведена претензія була залишена ТОВ "БК "РИМ" без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є виконання будівельних робіт.
За умовами частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За умовами частини 3 статті 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було вчинено односторонню відмову від договору підряду від 2 травня 2019 року № 668-С, належним чином повідомлено підрядника про цю відмову.
Як передбачено частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 98 245,85 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ТОВ БІК "Прима Терм", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного виконання робіт позивач також просив суд стягнути з ТОВ "БК "РИМ" 37 356,76 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з виконання зазначених робіт за період з 4 липня 2019 року по 4 січня 2020 року на суму невиконаних робіт у розмірі 229 240,33 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).
Відповідно до пункту 8.3 договору за порушення строків виконання робіт за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних робіт, за кожен день прострочки.
Суд встановив, що, у зв`язку з направленням вимоги ТОВ БІК "Прима Терм", даний правочин було розірвано за ініціативою позивача до початку визначеного ним періоду нарахування пені - 4 серпня 2019 року. Отже, підстави для нарахування пені за період, визначений позивачем, відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог ТОВ БІК "Прима Терм" про стягнення з ТОВ "БК "РИМ" 37 356,76 грн. пені слід відмовити.
За таких обставин позов ТОВ БІК "Прима Терм" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РИМ" (04071, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 32, офіс 2; ідентифікаційний код 42844689) на користь товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингової компанії "Прима Терм" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А; ідентифікаційний код 32977678) заборгованість у сумі 98 245 (дев`яносто вісім тисяч двісті сорок п`ять) грн. 85 коп. та 1 522 (одну тисячу п`ятсот двадцять дві) грн. 93 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 7 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.09.2020 |
Оприлюднено | 09.09.2020 |
Номер документу | 91369762 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Павленко Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні