Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/6990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/6990/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської

до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ 630

про стягнення 27544,93 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Акціонерне товариство Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ 630 про стягнення 27544,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №1229 від 14.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 20834,25 грн яку позивач просить стягнути. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2163,85 грн, 3% річних у розмірі 276,39 грн, штраф у розмірі 4166,85 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 103,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 05.06.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.06.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 25.06.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 20.06.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.05.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б.

Станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471801115 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 02.06.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Окрім того, суд зазначає, що про обізнаність відповідача про розгляд даної справи також свідчить наявне в матеріалах справи клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, що надійшло через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.06.2020.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2019 між Акціонерним товариством Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СУ 630 (відповідач, покупець) укладено Договір поставки товару №1229 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар, (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа постачальника, далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити оплату на умовах даного договору.

Предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних, або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Як встановлено п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією Інкотермс , перевага надається тексту договору.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 та 6.3 Договору товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках покупця, попередньо узгоджених з постачальником (у разі надання покупцю відстрочки на оплату), або з моменту надходження коштів за товар на банківський рахунок постачальника (у разі попередньої оплати). Сторони погодились, що письмові заявки та/або зміни до них надсилаються за 1 (один) календарний день до дати поставки, факсимільним зв`язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою постачальника. Покупець також може надавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з постачальником строк та/або графік поставки.

Пунктом 7.1, 7.2 Договору визначено, що відпуск товару здійснюється за вільними цінами згідно ст. 190 Господарського Кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього Договору, вказується постачальником у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах. Покупець отримує товар за ціною постачальника, встановленою на момент відвантаження товару.

Відповідно до п. 7.11 Договору у порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п`яти) банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п.6.1. даного Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 22425,53 грн, що підтверджується накладними №5/100429 від 19.11.2019 на суму 5071,61 грн, № 5/100703 від 18.11.2019 на суму 17353,92 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Проте, відповідач на виконання умов вищезазначеного договору розрахувався частково, що підтверджується платіжним дорученням №11227 від 15.11.2019, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 20834,25 грн, яка підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2019 по 30.11.2019.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 20834,25 грн відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 20834,25 грн.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 276,39 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за визначені позивачем періоди, судом встановлено що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, судом встановлено що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2163,85 грн та штрафу в сумі 4166,85 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами п.8.2 договору визначено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також у разі порушення покупцем строку платежу, встановленого п. 7.11 цього договору, більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов`язаний сплатити, крім пені, штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу (п.8.4 договору).

Пунктом 8.5 договору сторони дійшли згоди про збільшення строку тривалості нарахування штрафних санкцій до трьох років від дня, коли зобов`язання повинно було бути виконане.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені та штрафу судом встановлено, що вказані нарахування проведені позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СУ 630 (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 36284288) на користь Акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 05523398) 20834 (двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 25 коп. заборгованості, 276 (двісті сімдесят шість) грн 39 коп. 3% річних, 2163,85 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 85 коп пені, 4166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грн 85 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко