Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/8944/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2020Справа № 910/8944/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський жиркомбінат" (вул. Городоцька, 132, м. Львів, 79041)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН КРС" (бул. М. Приймаченко, 1/27, м. Київ, 01042)

про стягнення 104 914,69 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Львівський жиркомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН КРС" про стягнення 104 914,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 28/02 ЛЖК від 28.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8944/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/8516/20 позивач отримав 06.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/8944/20 надсилалась листом з рекомендованим повідомленням на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: бул. М. Приймаченко, 1/27, м. Київ, 01042, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, ухвала суду від 30.06.2020, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, повернута відділенням поштового зв`язку з інших причин, які не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

В свою чергу суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/1885/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН КРС" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Львівський жиркомбінат" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №28/02ЛЖК (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у таблиці: а саме, принтер краплеструйний HITACHI RX2-SD 160W, кількість - 6 шт.

Вартість Товару становить: 436320,00,00 грн., в тому числі ПДВ 72720,00 грн. (п. 2.1 договору)

За приписами пунктів 3.1, 3.2 договору, Продавець поставляє Товар на умовах DDP склад Покупця: м. Львів вул. Городоцька 132 (ІНКОТЕРМС 2010) на протязі 14 календарних днів.

Право власності на Товар і всі ризики, пов`язані із ним, переходять від однієї Сторони до іншої в момент отримання Товару Покупцем. Датою поставки Товару вважати дату у видатковій накладній.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, Покупець здійснює 20% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця відповідно до виставленого рахунку і 80% на протязі 7 календарних днів після отримання Товару. Днем оплати за Товар вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 9.5 договору, за несвоєчасну поставку Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 10.1 договору)

На виконання умов договору позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку № 667 від 28.02.2020 на суму 87 264,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 030020 від 17.03.2020.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено товар, попередньо оплачений позивачем за договором в розмірі 87 264,00 грн та не повернуто здійснену за нього оплату, яку й просить стягнути з відповідача за даним позовом. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 15 545,3900 грн, 3% річних в розмірі 550,76 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 554,54 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 692, 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку № 667 від 28.02.2020 на суму 87 264,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 030020 від 17.03.2020.

У претензії № 1 від 02.04.2020 позивач вимагав у відповідача повернути сплачену передоплату за непоставлений товар за договором у розмірі 87 264,0 грн та сплатити неустойку в розмірі 476,85 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач надав позивачу гарантійний лист № 118 від 03.04.2020, у якій гарантував поставку товару чи повернення коштів після відновлення роботи підприємства, яка припинена до 24.04.2020 у зв`язку із карантинними заходами.

29.04.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 2 від 27.04.2020, у якій у відповідача повернути сплачену передоплату за непоставлений товар за договором у розмірі 87 264,0 грн та сплатити неустойку в розмірі 6 246,77 грн. Однак, ця претензія залишилась без відповіді та виконання.

За ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 87 264,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 545,39 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.5 договору, за несвоєчасну поставку Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, позивачем нараховано за період з 01.04.2020 по 16.06.2020 та заявлено до стягнення пеню в розмірі 15 545,39 грн.

В той же час, як було вказано вище, за змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору (зобов`язання з поставки товару), припиняється та виникає нове зобов`язання з повернення попередньої оплати.

Як встановлено судом вище, позивач скористався своїм правом на повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 87 264,00 грн.

Отже, у зв`язку із реалізацією позивачем права на повернення передоплати за договором, зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненим та у останнього виникло зобов`язання перед позивачем з повернення суми передоплати вартості товару.

При цьому, з огляду на подані докази, суд вважає, що момент припинення у відповідача зобов`язання з поставки товару слід пов`язувати з отриманням відповідачем претензії № 2 від 27.04.2020. Однак, оскільки конверт з указаною претензією було повернуто відправнику через неможливість доставки 02.05.2020, то зобов`язання з поставки є припиненим з 03.05.2020.

В той же час, як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність постачальника за несвоєчасне повернення попередньої оплати, зокрема, сплату пені, її розміру тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 03.05.2020 по 16.06.2020, оскільки зобов`язання з поставки товару у відповідача в цей період вже не існувало у зв`язку з односторонню відмовою самого позивача.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, за період з 01.04.2020 по 02.05.2020 у який існувало зобов`язання відповідача з поставки товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково в розмірі 7 200,47 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 550,76 грн, розрахованих у зв`язку з неповерненням коштів за поставлений товар за період з 01.04.2020 по 16.06.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача трьох процентів річних є помилковим. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 21.06.2019 у справі № 910/9288/19 та від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 554,54 грн, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.

Як встановлено судом, договором купівлі-продажу №28/02ЛЖК від 28.02.2020 розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН КРС" (бул. М. Приймаченко, 1/27, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 31812335) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівський жиркомбінат" (вул. Городоцька, 132, м. Львів, 79041, ідентифікаційний код 00333598) борг у розмірі 87 264,00 грн, пеню у розмірі 7 200,47 грн та судовий збір у розмірі 1 892,63 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.09.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко