Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/8351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/8351/20

Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8351/20

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія АТОН-ХХІ (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; ідентифікаційний код: 37441008)

До - Товариства з обмеженою відповідальністю НЕО БІЗНЕС (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 41853184)

Про стягнення 10 170, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія АТОН-ХХІ (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕО БІЗНЕС (далі-відповідач) про стягнення 10 170, 00 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що між ним та відповідачем 19.02.2020 було укладено договір фінансового лізингу ФЛО № 051, відповідно до п. 3.2 якого було визначено порядок та строк сплати лізингових платежів за предмет договору лізингу.

Так, додатком № 2 до Договору ( Графік сплати лізингових платежів ) передбачено, що лізингоодержувач повинен внести лізинговий платіж у розмірі 27 742, 00 грн 25.03.2020.

Проте, всупереч умовам договору лізингоодержувач (відповідач) прострочив здійснення оплати за Договором, та повністю виконав своє зобов`язання лише 07.04.2020

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення сплати авансового платежу у розмірі 10 170, 00 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 102, 00 грн та понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500, 00 грн.

15.06.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/8351/10 як малозначної ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановив відповідачеві строк для подання відзиву - протягом 10 днів з дня завершення карантину, встановленого на території України постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" . Зобов`язано позивача надати відомості відповідно до п. 6, 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України про вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору та заходи забезпечення позову.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63 (поштовий конверт (відправлення №0105473329952) повернувся з причини не знаходження адресата за вказаною в ЄДРПОУ адресою.

Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту даної статті вбачається, що, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 910/8351/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 18.06.2020.

30.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача щодо виконання вимог ухвали від 15.06.2020 та долучення документів до матеріалів справи.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, вбачається, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX, а саме 06.08.2020. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX (06.08.2020) та станом на дату ухвалення цього рішення відповідачем відзиву на позовну заяву або заяву про продовження процесуальних строків для подання відзиву з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 19.02.2020 ТОВ ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ АТОН-ХХІ (надалі також - позивач, лізингодавець) та ТОВ НЕО БІЗНЕС (надалі також - відповідач, лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу ФЛО №051 (надалі також - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору лізингодавець зобов`язується набути у власність Екструдер SJ-A55-800, серійний № 99384, 2019 року випуску з основними параметрами згідно Додатку №4 (інші індивідуальні ознаки будуть визначені Сторонами в акту приймання-передачі Предмета лізингу), надалі за текстом - Предмет лізингу , відповідно до встановленої Лізингоодержувачем у Замовленні (Додаток №4) специфікації та передати Предмет лізингу в користування Лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в Додатку №2 до Договору. Продавець (постачальник) Предмету лізингу (в т. ч. його окремих складових частин) (далі - Продавець) визначається Лізингоодержувачем у Замовленні (Додатку №4) до цього Договору.

Спір у справі виник, за ствердженням позивача, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем авансового платежу в розмірі 27 742, 00, строк оплати якого настав 25.03.2020, натомість відповідач повністю виконав своє зобов`язання за Договором тільки 07.04.2020, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі нарахованого штрафу за прострочення лізингового (авансового) платежу на строк більше 10 днів з дати платежу зазначеної в Додатку №2 до Договору, та що за розрахунками позивача становить 10 170, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ АТОН-ХХІ підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 с. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГПК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У відповідності до статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (ч. 2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Згідно п. 2.1. Договору строку лізингу становить 12 (дванадцять) місяців з дня підписання Акту приймання-передачі Предмету лізингу (Додаток №3).

В свою чергу, п. 4.3. Договору встановлено, що після прибуття Предмету лізингу до місця Лізингоодержувач зобов`язаний в присутності Лізингодавця перевірити якість, комплектність та технічну справність Предмета лізингу, про що сторони складають Акт приймання-передачі предмету лізингу (Додаток №3) - далі Акт , який підтверджує факт передачі Предмета лізингу від Лізингодавця Лізингоодержувачу, комплектність та відповідність Предмету лізингу техніко-економічним показникам, передбаченим Договором поставки Предмета лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2020 сторони склали Акт приймання-передачі майна (обладнання) за договором фінансового лізингу без переходу права власності на предмет лізингу. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень, що свідчить про факт передачі предмета лізингу позивачем (лізингодавцем) відповідачеві (лізингоодержувачу) в придатному до експлуатації стані. Таким чином, судом встановлено, що строку дії лізингу за Договором становить 12 місяців починаючи з 23.03.2020.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 3.1. Договору, сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у Додатку №1 до Договору про що оформлюються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди Лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.

У відповідності до п. 3.2. Договору загальна сума лізингових платежів, термін оплати ( дата платежів ) та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюються Договором та в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору. Сплата лізингових платежів здійснюється Лізингоодержувачем не пізніше дати дати платежу шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок Лізингодавця.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Лізингоодержувач зобов`язаний здійснити на користь Лізингодавця попередню оплату лізингових платежів (авансовий платіж) в термін та в сумі визначеній Додатком №2 до цього Договору.

Так, згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору встановлено, що датою першого платежу в сумі 27 742, 00 грн (з яких: 12 902, 00 грн - відшкодування вартості майна; 14 840, 00 - винагорода лізингодавця) є 25.03.2020.

Матеріалами справи, встановлено, що відповідачем було здійснено перший (авансовий) платіж частинами: 01.04.2020 в частині компенсації вартості об`єкту лізингу в сумі 12 902. 00 грн (платіжне доручення №208, що наявне в матеріалах справи) та 07.04.2020 в частині оплати винагороди лізингодавцю в сумі 14 840, 00 грн (платіжне доручення №214, що наявне в матеріалах справи).

Вище зазначене підтверджується, в тому числі, наявними в матеріалах справи заключними виписками з рахунку позивача за період з 01.04.2020 по 01.04.2020 та з 07.04.2020 по 07.04.2020.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, виконавши свій обов`язок зі сплати авансового платежу в повному обсязі лише 07.04.2020 всупереч Графіку лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) допустив прострочення строку оплати авансового платежу, а відповідно неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Разом з тим, абзацом другим підпункту 10.2.1. Договору встановлено, що в разі прострочення Лізингоодержувачем строків оплати лізингових (а тому числі авансових) платежів, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф за кожен такий випадок у розмірі 5 % від вартості Предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 10 днів з дати, що визначена в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, згідно Додатку №2 до Договору вартість лізингу з ПДВ становить 203 400, 00 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності заявленого до стягнення штрафу у розмірі 10 170, що становить 5 % від суми предмету лізингу - за прострочення сплати авансового платежу на строк більше 10 днів, вважає його вірним, обґрунтованим, відповідачем у встановленому порядку не спростованим, а отже таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 102, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивачем в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви Договір про надання правової допомоги №01/06/2020-01 від 01.06.2020 року, умовами якого передбачено, що Адвокатське об`єднання Конфер Лекс , в особі Керуючого партнера Любарця Андрія Юрійовича, який діє на підставі Статуту бере на себе зобов`язання забезпечувати реалізацію прав та обов`язків ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ АТОН-ХХІ шляхом підготовки та подання (з правом підпису) до Господарського суду міста Києва позовної заяви про тсягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НЕО БІЗНЕС (код ЄДРПОУ 41853184) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ АТОН-ХХІ штрафу за прострочення сплати лізингового платежу за Договором фінансового лізингу від 19 лютого2020 року ФЛО №051, а також подавати за необхідності в рамках даної справи пояснення, клопотання тощо (п. 1.1.).

Так, за Договором про надання правової допомоги №01/06/2020-01 від 01.06.2020 року оплата послуг за надання правової допомоги становить 1 500, 00 грн (п.4.1.).

Також позивачем додано до позовної заяви рахунок на оплату від 01 червня 2020 року №01/06/2020-01, розмір гонорару: 1 500, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 позивачем було подано до Господарського суду міста Києва заяву щодо виконання вимог ухвали та про долучення доказів в порядку ст. 129 ГПК України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано Акт виконаних робіт про виконання Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2020 року №01/06/2020-01 (підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками) та меморіальний ордер №@2PL233245 на суму 1 500 грн.

Докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу були направлені відповідачеві по справі, що підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою кореспонденцією та описами вкладень.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду що, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрат відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія АТОН-ХХІ до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕО БІЗНЕС про стягнення 10 170, 00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕО БІЗНЕС (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія АТОН-ХХІ (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; ідентифікаційний код: 37441008) 10170 (десять тисяч сто сімдесят) грн штрафу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн- судового збору, 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких