Рішення

від 08.09.2020 по справі 910/8978/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2020Справа № 910/8978/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8978/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

23 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (відповідач) про стягнення заборгованості за договорами поставки № 211019 від 21.10.2019 року та № 26112019 від 26.11.2019 року в розмірі 157 339,69 грн., з них: основного боргу за договором № 211019 від 21.10.2019 року - 95 754,88 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 88 копійок), пені - 6768,25 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 25 копійок), інфляційних втрат - 1537,33 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять сім гривень 33 копійки), основного боргу за договором № 26112019 від 26.11.2019 року - 34 986,48 грн. (тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість гривень 48 копійок), пені - 2731,05 грн. (дві тисячі сімсот тридцять одна гривня 05 копійок), інфляційних втрат - 561,70 грн. (п`ятсот шістдесят одна гривня 70 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договорами поставки № 211019 від 21.10.2019 року та № 26112019 від 26.11.2019 року, зокрема, у визначені договорами строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року у справі № 910/8978/20 позовну заяву б/н від 19.06.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

06 липня 2020 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" надійшла заява б/н від 03.07.2020 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8978/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

17.07.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за договором № 211019 від 21.10.2019 року - 95 754,88 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 88 копійок), пеню - 6768,25 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 25 копійок), інфляційні втрати - 1537,33 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять сім гривень 33 копійки) та 3% річних - 1059,58 грн. (одна тисяча п`ятдесят дев`ять гривень 58 копійок).

Зі змісту поданої заяви слідує, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь основний борг та штрафні санкції виключно за договором № 211019 від 21.10.2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною другою статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

07.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю з`ясування підстав для зменшення позовних вимог, які не були наведені в заяві про зменшення позовних вимог.

Розглянувши вказане клопотання, судом встановлено, що у поданому до суду клопотанні заявником належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/8978/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до 17.08.2020 року включно. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що відповідач не отримав копію позовної заяви, з матеріалами справи ознайомився лише 31.07.2020 року, у зв`язку із вжиттям заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби та обмеженим доступом працівників відповідача до приміщень, відповідач позбавлений можливості подати відзив на позов у встановлений судом строк.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" процесуальний строк на подання відзиву на позовну у справі до 17.08.2020 року включно.

31.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребування у позивача оригіналу договору № 26112019 від 26.11.2019 року. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у відповідача відсутній примірник договору № 26112019 від 26.11.2019 року, а також відсутні відомості, що такий договір укладався, а за заявлена до стягнення сума не співпадає із даними бухгалтерського обліку відповідача.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що до поданого клопотання не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причин неможливості самостійного отримання цих доказів, а для повного та об`єктивного розгляду справи № 910/8978/20 у суду відсутня необхідність витребовувати зазначені у вказаному клопотанні документи, суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, з підстав того, що заявником належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/8978/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

31.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості у заявленому розмірі. Разом з відзивом відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, яке обгрунтоване тим, що відповідач не отримав копію позовної заяви, з матеріалами справи ознайомився лише 31.07.2020 року, у зв`язку із вжиттям заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби та обмеженим доступом працівників відповідача до приміщень, підготовка та подання відзиву ускладнювалась відсутністю судового рішення щодо прийняття/відмови у прийнятті заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що 07.08.2020 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позов до 17.08.2020 року включно, яке було судом задоволено. На думку суду, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву саме до 17.08.2020 року відповідач виходив з того, що такий строк буде достатнім для підготовки та подання ним відзиву на позов.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 211019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

В п. 1.2. договору визначено, що найменування, кількість та ціна товару зазначається в специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 2.2. договору ціна, асортимент та кількість товару погоджується сторонами у накладних на кожну окрему партію, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі або внесення грошових коштів в касу.

Згідно з пп. 2.9.1. п. 2.9. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення повного розрахунку протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання товару, що вказана у видатковій накладній постачальника.

Дія договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору, та закінчується 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишилися не виконаними (п. 8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору поставки № 211019 від 21.10.2019 року у період з жовтня 2019 року по листопад 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 115 360,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № 728 від 31.10.2019 року, № 729 від 31.10.2019 року, № 730 від 31.10.2019 року, № 756 від 07.11.2019 року, № 757 від 07.11.2019 року, № 758 від 07.11.2019 року, № 761 від 08.11.2019 року, № 762 від 08.11.2019 року, № 765 від 12.11.2019 року, № 766 від 12.11.2019 року, № 768 від 12.11.2019 року, № 769 від 12.11.2019 року, № 770 від 12.11.2019 року, № 771 від 12.11.2019 року, № 772 від 12.11.2019 року, № 779 від 14.11.2019 року, № 780 від 14.11.2019 року, № 781 від 14.11.2019 року, № 782 від 15.11.2019 року, № 783 від 15.11.2019 року, № 796 від 19.11.2019 року, № 797 від 19.11.2019 року. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на видаткових накладних.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково у розмірі 19 605,64 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 95 754,88 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 95 754,88 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаєморозрахунків за період 2019 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2019 року становить 95 754,88 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати заборгованості за договором поставки № 211019 від 21.10.2019 року звернувся до відповідача з вимогою № 13022020 від 14.02.2020 року про сплату заборгованості в розмірі 95 754,88 грн. Вказана вимога була отримана директором ТОВ "Октопус Енерджі" Гавель А.В. 14.02.2020 року, про що свідчить відмітка про отримання вимоги у правому верхньому куті.

Втім, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 211019 від 21.10.2019 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту пп. 2.9.1. п. 2.9. договору строк оплати товару є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 95 754,88 грн., розмір якої також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період 2019 року.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 95 754,88 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 211019 від 21.10.2019 року в розмірі 95 754,88 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 6768,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1537,33 грн. та 3% річних у розмірі 1059,58 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.2. договору визначено, що покупець за порушення обов`язку, визначеного у п. 2.9. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Так, нарахування штрафних санкцій позивач здійснює з 30.01.2020 року по 12.06.2020 року, термін виконання зобов`язань з 30.01.2020 року, з урахуванням відстрочення розрахунку протягом 30 (тридцять) календарних днів, позивач відраховує з дня підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 року.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, відповідач є таким, що прострочив з 31.01.2020 року, тому саме з цієї дати правомірним є нарахування штрафних санкцій.

Здійснивши розрахунок пені за період з 31.01.2020 року по 12.06.2020 року, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 6650,52 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 117,73 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Отже, правомірним, в даному випадку, є нарахування інфляційних втрат з 01.02.2020 року.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за період з 01.02.2020 року по 31.05.2020 року (граничний строк нарахування визначений позивачем), судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1537,33 грн., за розрахунками позивача.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 31.01.2020 року по 12.06.2020 року, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1043,89 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 15,69 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 104 986,62 грн., з них: основного боргу - 95 754,88 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 88 копійок), пені - 6650,52 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят гривень 52 копійки), інфляційних втрат - 1537,33 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять сім гривень 33 копійки) та 3% річних - 1043,89 грн. (одна тисяча сорок три гривні 89 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2099,33 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зауважує, що відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору , в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До матеріалів справи долучено ордер на надання правової допомоги серії КС № 405578 від 19.06.2020 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № 4916/10 від 27.06.2012 року.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги № 120620 від 12.06.2020 року, посилання на який має місце в ордері серії КС № 405578 від 19.06.2020 року та платіжних документів про оплату послуг адвоката, відтак у суду відсутні підстави для розподілу витрат на правову допомогу, у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус Енерджі" (ідентифікаційний код 40378476, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29-В, офіс 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Арсенал" (ідентифікаційний код 40097556, адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, кор. 1ф) грошові кошти: основного боргу - 95 754,88 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 88 копійок), пені - 6650,52 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят гривень 52 копійки), інфляційних втрат - 1537,33 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять сім гривень 33 копійки), 3% річних - 1043,89 грн. (одна тисяча сорок три гривні 89 копійок) та судовий збір - 2099,33 грн. (дві тисячі дев`яносто дев`ять гривень 33 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08 .0 9.2020р.

Суддя О.В. Котков