Рішення

від 02.09.2020 по справі 911/839/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/839/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

приватного акціонерного товариства Енергооблік (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, код 24662711)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, код 20578571)

про стягнення 4298581,04 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

06.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства Енергооблік (далі по тексту - позивач/ПрАТ Енергооблік ) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс заборгованості за договором від 04.10.2017 № 041017 у розмірі 4298581,04 гривень, з яких: 3573993,00 гривень основний борг, 238525,00 гривень 3% річних, 486063,04 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виготовленого позивачем та поставленого відповідачу обладнання за договором від 04.10.2017 № 041017, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/839/20 за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 27.05.2020. Ухвалами суду від 27.05.2020, 24.06.2020 та 15.07.2020 підготовче засідання відкладено на 24.06.2020, 15.07.2020 та 05.08.2020 відповідно.

Ухвалою суду від 05.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2020.

В судове засідання 02.09.2020 представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Поштові відправлення, якими суд скеровував відповідачу копії відповідних судових рішень щодо дати та часу розгляду справи, повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про їх невручення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Одночасно суд зазначає, що копію ухвали від 15.07.2020 у справі № 911/839/20, судом було надіслано на електронну адресу відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується роздруківкою звіту про отримання електронного листа.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі судові рішення у справі № 911/839/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Наведе вище у сукупності, дає підстави дійти висновку про те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 ПрАТ Енергооблік (виконавець) та ТОВ Енергосервіс (замовник) укладеного договір № 041017 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- на умовах висловлених в розділах цього договору виконавець зобов`язується виготовити устаткування, а саме: вузол обліку газу в блочному виконанні на базі лічильників газу DN 250; два блоки очищення газу на базі двох фільтрів-сепараторів DN 300 з байпасом кожний з обладнанням, яке надано замовником згідно специфікації № 1 (додаток № 1) (пункт 1.1.) ;

- загальна сума договору становить 8959069,00 грн, в тому числі ПДВ - 1493178,17 грн, згідно додатку № 2 (пункт 2.1.) ;

- виконавець зобов`язується виконати передбачені договором роботи якісно та в установлений термін (пункт 3.1.) ;

- виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 3 днів з моменту отримання Акту здачі-приймання виконаних робіт зобов`язаний направити виконавцю підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт (пункти 4.1., 4.2.) ;

- датою виконання послуг вважається дата підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 4.3.) ;

- підставою для оплати є рахунки-фактури (пункт 5.2.) .

Додатком № 1 до договору сторонами оформлено Специфікацію № 1 отриманих матеріалів та обладнання від замовника.

Додатком № 2 до договору сторони визначили вартість виготовлення устаткування, а саме: 1) вузол обліку газу в блочному виконанні з двох блоків на базі лічильників газу DN 250 (лічильники постачання замовника), сума разом з ПДВ - 4573993,00 гривень, термін постачання - грудень 2017 року; 2) блок очищення газу на базі двох фільтрів-сепараторів DN 300 з байпасом (вихід Ілліча), сума разом з ПДВ - 2192538,00 гривень, термін постачання - квітень 2018 року; блок очищення газу на базі двох фільтрів-сепараторів DN 300 з байпасом (вихід Побут), сума разом з ПДВ - 2192538,00 гривень, термін постачання - квітень 2018 року.

У відповідності до підписаної між замовником та виконавцем видаткової накладної від 11.12.2017 № 263 до договору замовник прийняв від виконавця виготовлену продукцію всього на суму 4573993,00 гривень.

Позивач стверджує, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата виконаних робіт в розмірі 1000000,00 гривень, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 11.07.2018 № 3060 та банківською випискою по рахунку позивача, та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом сума заборгованості відповідача становить 3573993,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Суд зазначає, що за своїм змістом укладений між сторонами договір є змішаним, в якому містяться елементи договорів підряду та поставки, та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

Суд зазначає, що сторонами в договорі не встановлено строку здійснення замовником оплати за виготовлене виконавцем та отриманого від останнього обладнання, а встановлено лише, що підставою для оплати є рахунки-фактури.

Отже, враховуючи, що сторонами договору не встановлено порядку строків розрахунку за виготовлене та поставлене відповідачу устаткування, суд дійшов висновку, що ураховуючи приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого устаткування після його прийняття, тобто у день його отримання - 11.12.2017.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач свій обов`язок щодо оплати обумовленого договором обладнання виконав частково, сплативши 1000000,00 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отримане від позивача обладнання у повному обсязі не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3573993,00 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 238525,00 гривень 3% річних розрахованих за загальний період з 12.12.2017 по 02.03.2020 та 486063,04 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з січня 2018 року по січень 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 238477,55 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 516642,82 гривень.

Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 238477,55 гривень, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі 486063,04 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс на користь приватного акціонерного товариства Енергооблік 3573993,00 гривень основної заборгованості, 238477,55 гривень 3% річних, 486063,04 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 64478,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства Енергооблік задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, будинок 49, код 20578571) на користь приватного акціонерного товариства Енергооблік (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, код 24662711) 3573993,00 гривень основної заборгованості, 238477,55 гривень 3% річних, 486063,04 гривень інфляційних втрат та 64478,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення .

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2020.

Суддя Р.М. Колесник