Рішення

від 25.08.2020 по справі 911/736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/736/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочка Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Південна, буд. 7, корп. 3, кв. 208, код ЄДРПОУ 39440179)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Оіл" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 127, код ЄДРПОУ 41110897)

про стягнення боргу, пені, штрафу, процентів та курсової різниці

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.03.2020 До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 24.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Оіл" про стягнення 287326,14 грн боргу, 38437,44 грн пені, 57465,23 грн штрафу, 36620,20 грн процентів та 48266,62 грн курсової різниці.

Ухвалою від 01.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 27.04.2020. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

Розом з тим, судом повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин. 25.03.2020 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято зміни до вказаної постанови, якими всі карантинні обмеження подовжені до 24.04.2020.

З цих підстав судом запропоновано сторонам вирішити питання щодо можливості розгляду даної справи судом у підготовчому судовому засіданні та по суті без участі представників сторін за матеріалами та доказами, які подані та будуть подані сторонами у справі, а також, з поданням письмових тез-виступів представників при розгляді справи по суті.

15.04.2020 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання вх. №67/20 від 15.04.2020 про можливість проведення підготовчого судового засідання та судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача за наявними (поданими) матеріалами.

У підготовчому судовому засіданні судом задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" б/н від 10.04.2020 (№67/20 від 15.04.2020) про розгляд справи без участі позивача. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.05.2020.

05.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив №29/04/20-г/51 від 29.04.2020.

У підготовчому судовому засіданні 12.05.2020 суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.07.2020.

13.07.2020 від позивача через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив вх. №176/20 від 13.07.2020 та заява про проведення підготовчого судового 13.07.2020 без участі представника.

Також, 13.07.2020 позивачем через систему Електронний суд подано заяву б/н від 10.07.2020 про збільшення позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 13.07.2020 суд повідомив відповідача, що представник позивача направив до суду відповідь на відзив б/н від 10.07.2020 та заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 10.07.2020. Розгляд заяви про збільшення позовних вимог відкладено судом до наступного судового засідання. Поряд з тим, суд встановив відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 27.07.2020.

27.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.07.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовчому судовому засіданні 27.07.2020 судом встановлено, що позивачем не додано до заяви б/н від 10.07.2020 про збільшення розміру позовних вимог належних доказів надсилання вказаної заяви відповідачу, з цих підстав суд залишив заяву б/н від 10.07.2020 про збільшення розміру позовних без розгляду. У тому ж судовому засіданні судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020.

03.08.2020 до суду від відповідача надійшла заява №29 від 31.07.2020 про долучення доказів.

У судове засідання з розгляду справи по суті 25.08.2020 представники сторін не з`явились.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

- 15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Оіл" (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів (далі Договір) №SO-1/15-08-19;

- на виконання умов Договору позивачем за період з 16.08.2019 по 28.12.2019 відповідно до додатків до Договору було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1158626,14 грн;

- відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, у зв`язку чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 287326,14 грн. Крім того, оплата товару відповідачем здійснювалась з простроченням домовлених сторонами строків оплати;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу як суму основного боргу так і суму пені, штрафу, процентів та курсової різниці.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що розрахунок позивача щодо нарахування штрафних санкцій зроблений з помилками, а саме позивачем нараховано відповідачу пеню за більший період (більше 6 місяців) ніж встановлено законом. Також, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу окремо від пені 26 процентів річних та штраф, оскільки санкція за несвоецасне виконання грошових зобов`язань не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, відповідач зазначає що вартість товару у додаткових угодах сторони визначили у гривні, без застосування офіційного курсу гривні до долара США, отже нарахування позивачем курсової різниці є безпідставним.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що він виконує грошові зобов`язання, про що свідчить часткова сплата останнім заборгованості після подання позовної заяви позивачем.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Оіл" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів (далі Договір) №SO-1/15-08-19 за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності до умов Договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію Товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору, визначається як сума вартостей окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору.

Відвантаження Товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної Сторонами додаткової угоди. Товар поставляться Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FCA франко-перевізник на складі Постачальника; СРТ-фрахт/перевезення оплачені до місця названого Покупцем; EXW-франко-завод на складі названому Постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах (п.п. 2.1., 2.2 Договору).

Відповідно до Розділу 5 Договору Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У разі надходження грошових коштів після закінчення строку, передбаченого рахунком або додатковими угодами, Постачальник має право відмовити в відвантаженні Товару та повернути грошові кошти Покупцю. За погодженням Сторін, оплата Товару за цим Договором може бути проведена в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України, в тому числі можлива вексельна форма оплати, що має бути погоджено в додатковій угоді до цього Договору. Ціна Товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього Договору.

Витрати Постачальника по транспортуванню Товару Покупець сплачує на протязі одного банківського дня з моменту виставлення рахунку Продавцем. Сторони по закінченню кожного місяця проводять звірку розрахунків за відвантажений товар. Акт звірки передається Постачальнику, затверджений належним чином до 10 числа місяця, наступного за звітним. Якщо за результатами звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума грошових коштів яка надійшла від Покупця за партію Товару:

а) недостатня для оплати повної вартості відвантаженої партії Товару - Покупець протягом 2 (Двох) банківських днів після підписання Сторонами акта звірки взаєморозрахунків сплачує Продавцю суму грошових коштів, що не вистачає для повного розрахунку;

б) перевищує вартість відвантаженої партії Товару, Постачальник повертає Покупцю протягом 2 (Двох) банківських днів надлишкові грошові кошти, за винятком випадків отримання Постачальником коштів за товар, узгоджений Сторонами строк оплати за який ще не настав.

У разі необхідності, за вимогою Постачальника укладаються проміжні акти звірки, які надсилаються за допомогою засобів факсимільного зв`язку,або єлектроною поштою з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 5 (П`яти) календарних днів з моменту відправлення засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти. У випадку отримання Покупцем товару до моменту внесення попередньої оплати за такий товар, визначеної в п. 5.1. цього Договору, кінцевим строком оплати такого товару є день отримання Покупцем відповідного товару.

Пунктами 6.3., 6.4., Договору сторонами погоджено, що кількість товару, що вказана в товарно-транспортних накладних або в актах приймання-передачі є остаточною обов`язковою для обох Сторін. Покупець може пред`явити претензію в зв`язку з поставкою Товару неналежної якості протягом 5 календарних днів з моменту поставки Товару і тільки в тому випадку, якщо факт невідповідності якості Товар; підтверджений актом про відбір проб регіональної Торгово-промислової палати і актом незалежної акредитованої лабораторії про невідповідність якості Товару.

У Розділі 7 Договору сторонами погоджено відповідальність за неналежне виконання умов даного Договору, а саме: за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть вдповідальність згідно чинного законодавства України. При відмові Покупця від повного або часткового приймання Товару, передбаченого цим Договором та додатковими угодами до нього, Покупець відшкодовує Постачальнику всі витрати та збитки, що виникли в зв`язку з цим, крім тих випадків, коли відмова Покупця від приймання Товару обумовлена поставкою неякісного Товару, що підтверджується актом експертизи з якості Торгово-Промислової палати України. В раз порушення строків відвантаження Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі визначеному чинним законодавством - 1%. Оплата пені не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором. В разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості Товару, в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в три роки. Оплата пені та відшкодування збитків не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором. Покупець за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань на строк понад 30 календарних днів сплачує Постачальнику штраф, у розмірі 20% від суми порушеного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафу застосовується позовна давність в три роки. Оплата штрафу не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором. У разі порушення Покупцем грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару (простроченні оплати товару) і при цьому збільшенні на день проведення простроченого платежу за Товар або на день пред`явлення вимоги до Покупця про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації, офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, більше ніж на 2 % від офіційного курсу встановленого Національним банком України на граничну дату виконання грошового зобов`язання - оплати вартості відповідної партії Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику* проіндексовану вартість Товару, який поставлений Постачальником, але не оплачений Покупцем у належний строк (термін). Індексація вартості товару проводиться за формулою: ПВТ=СП х (А1/А0),

де ПВТ - проіндексована вартість товару,

СП - сума проведеного простроченого платежу за Товар або простроченої заборгованості (основного боргу) на день пред`явлення вимоги Постачальником Покупцю про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації;

А0 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на граничну дату виконання грошового зобов`язання - оплати вартості відповідної партії Товару;

А1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на день надходження від Покупця простроченого платежу за Товар або на день пред`явлення вимоги Постачальником Покупцю про оплату повної вартості товару.

Відповідно до Розділу 8 Договору в разі прострочення оплати за поставлений товар постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Залік зустрічних однорідних вимог по цьому Договору без письмової згоди постачальника не допускається. Покупець має право застосувати притримання як спосіб забезпечення зобов`язань постачальника, передбачених цим Договором. Цей Договір, додаткові угоди до нього, а також інші документи, які виникають при його виконанні, передані засобами факсимільного зв`язку, або електронною поштою, мають силу оригіналу. Після передачі вищевказаних документів електронними та факсимільними засобами, сторони протягом 5 (п`яти) календарних днів зобов`язані передати оригінали документів поштою або кур`єром.

Договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. (п. 11.1. Договору).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарська операція між позивачем та відповідачем оформлена належним чином первинним бухгалтерським документом у вигляді видаткових накладних та акту звірки взаєморозрахунків.

Так, судом встановлено, що відповідно до додатків до Договору та видаткових накладних, з серпня 2019 по січень 2020 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1158626,14 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг (у відповідності до положень п. 6.4. Договору) або заперечень відповідача щодо якості, відповідності товару тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, з яких вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 871000,00 грн, отже, у відповідача на день подання позову наявна заборгованість у розмірі 287326,14 грн (1158626,14 - 871000,00).

Вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи актом звірки, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками за період з 01.01.2019 по 17.03.2020.

Водночас, під час розгляду даної справи судом, відповідачем подано до суду докази сплати останнім боргу за період з 23.03.2020 по 26.06.2020, а саме: платіжне доручення №2560 від 23.03.2020 на суму 5000,00 грн; №2603 від 23.04.2020 на суму 4000,00 грн; №65 від 14.05.2020 на суму 3000,00 грн; №107 від 22.03.2020 на суму 3000,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем під час розгляду даної справи судом, сплачено відповідачу 15000,00 грн в погашення основної суми боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заборгованість у сумі 15000,00 грн погашена відповідачем, що підтверджено відповідними доказами, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн боргу за відсутністю предмету спору.

Поряд з тим, суд вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача решти суми боргу - 272326,14 грн (287326,14 - 15000,00).

Щодо нарахування пені та штрафу.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначено вище, сторони пунктом 7.4. Договору, зокрема, погодили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості Товару, в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в три роки. Оплата пені та відшкодування збитків не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювались платежі в оплату поставленого товару, у зв`язку з чим, позивачем підставно нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, відповідно до розрахунків позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 24.08.2019 по 22.03.2020, відповідно до вартості неоплачених видаткових накладних, склала 38437.44 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені встановив, що останній є частково арифметично не вірний.

У додатку №4 до Договору від 07.10.2019 зокрема зазначено, що оплата за товар здійснюється до 14.10.2019 включно, а отже, позивач у своєму розрахунку починає нарахування пені за відповідною накладною з 15.10.2019 що є невірно, позаяк 14.10.2019 - є вихідним днем (День Захисника України).

При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з зазначеної вище норми вбачається, що останнім днем сплати видаткової накладної №1690 від 07.10.2019 на суму 72384,00 грн (згідно додатку №4 до Договору) є 15.10.2019, а відтак прострочення платежу за відповідною накладною почалося з 16.10.2019.

Разом з тим, суд повідомляє, що позивачем допущено помилку у сумі на яку нараховується пеня, а саме, у періодах нарахування: з 29.12.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 10.01.2020 відповідач нараховує пеню на суму 268372,50 грн, що є невірним, позаяк позивачем у попередніх періодах вже нараховувалась пеня на частину цієї суми (159057,00), отже нарахування за вказаними періодами слід здійснювати на решту суми (109315,50).

Відтак, судом зроблено власний розрахунок пені на основі даних поданих позивачем та встановлено, що загальна сума пені становить 35582,03 грн, яка підставно підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що в порушення положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем перевищено шестимісячний строк нарахування пені, позаяк, право на нарахування позивачем пені з`являється з моменту прострочення оплати за відповідною накладною, а оскільки відносини між позивачем та відповідачем є такими, що мають триваючий характер право позивача на нарахування пені виникає з кожною наступною (вчасно не оплаченою) накладною.

Поряд з тим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже штраф у розмірі 57465,23 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування відсотків річних та курсової різниці.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відтак, пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати за поставлений товар постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З наведеного вбачається, що сторонами в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на власний розсуд у Договорі №SO-1/15-08-19 від 15.08.2019 встановлено (погоджено) процент річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, твердження відповідача, щодо неможливості одночасного нарахування штрафу та 26% річних судом сприймається критично, позаяк вказані види санкцій за невиконання грошових зобов`язань не залежать одна від одної та регулюються різними нормами цивільного законодавства.

Між тим, відповідач, зазначаючи про порушення норм законодавства під час укладення Договору №SO-1/15-08-19 від 15.08.2019, не надає суду доказів того, що відповідний договір визнаний судом недійсним або недійсним в тій чи іншій частині.

Отже, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 26% річних та встановлено, що він є, також, частково не вірний з тих самих підстав, що і розрахунок пені про які судом зазначалось вище.

Відтак, судом розраховано 26% річних відповідно до періодів та сум зазначених позивачем та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 35098,72 грн.

Поряд з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно безпідставності нарахування курсової різниці виходячи з наступного.

Пунктом 7.6. Договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару (простроченні оплати товару) і при цьому збільшенні на день проведення простроченого платежу за Товар або на день пред`явлення вимоги до Покупця про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації, офіційного курсу гривні до долара СІНА, встановленого Національним банком України, більше ніж на 2 % від офіційного курсу встановленого Національним банком України на граничну дату виконання грошового зобов`язання - оплати вартості відповідної партії Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику* проіндексовану вартість Товару, який поставлений Постачальником, але не оплачений Покупцем у належний строк (термін).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Крім того, суд констатує, що в контексті умов Договору положення п. 7.6. Договору розцінюються судом як елемент формування ціни договору в умовах порушення зобов`язань покупцем.

Відтак, позивачем підставно нараховано відповідачу суму курсової різниці за формулою визначеною Пунктом 7.6. Договору.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування курсової різниці та встановив, що розрахунок є арифметично вірний, у зв`язку з цим, з відповідача підлягає стягненню курсова різниця у розмірі 48266,62 грн.

Відтак, на підставі наведеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача у пропорційному розмірі від задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №108/20 від 16.03.2020 та платіжне доручення №4321 від 23.03.2020, з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 13000,00 грн адвокату Поліщуку Павлу Ярославовичу (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4704 від 25.10.2011).

Заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу до уваги судом не беруться, позаяк є не обґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи, що факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджено документально, суд покладає вказані витрати на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 12461,88 грн.

Крім того, під час розподілу судових витрат, судом враховано ту обставину, що сплата 15000,00 грн була здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим суд враховує, що вина відповідача в порушенні зобов`язання була передумовою звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

З урахуванням наведеного в силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в частині, що стосуються боргу в розмірі 15000,00 грн, сплаченого в процесі розгляду справи в суді, також покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Оіл" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 127, код ЄДРПОУ 41110897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Південна, буд. 7, корп. 3, кв. 208, код ЄДРПОУ 39440179) 272326,14 грн боргу, 35582,03 грн пені, 57465,23 грн штрафу, 35098,72 грн відсотків річних та 48266,62 грн курсової різниці, а також 6956,08 грн судового збору та 12461,88 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн боргу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 08.09.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз