Рішення

від 31.08.2020 по справі 916/736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/736/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Курлович О.О.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, стягнення заборгованості в загальній сумі 39421,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" про:

- розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення № 1410 від 02.10.2014 р.;

- виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 269,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 10;

- стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 1410 від 02.10.2014 р. в сумі 36264,43 грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 3157,25 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 1410 від 02.10.2014 р., а саме систематичну несплату орендної плати, внаслідок чого вказаний договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, а орендоване приміщення - звільненню відповідачем.

Зокрема, позивач вказує, що ТОВ "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) за договором оренди № 1410 від 02.10.2014 р., укладеним з відділом освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, було передано в строкове платне користування приміщення першого поверху, загальною площею 269,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 10 у закладі ОЗОШ № 62, строком до 01.10.2015 року.

В подальшому згідно додаткового договору № 2 від 06.11.2015 р. було продовжено дію договору до 30.09.2016 р. та встановлено орендну плату в розмірі 1930,88 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Також згідно додаткового договору № 3 від 28.11.2016 р. змінено назву орендодавця з "Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради? на "Комунальну установу "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси?, продовжено дію договору до 29.09.2017 р. та встановлено орендну плату в розмірі 2181,09 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Крім того, додатковим договором № 4 від 12.10.2017 р. змінено назву орендодавця з "Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради? на "Комунальну установу "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси?, продовжено дію договору до 29.09.2018 р. та встановлено орендну плату в розмірі 1553,55 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Згідно додаткового договору № 5 від 23.03.2018 р. змінено назву орендодавця з Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси? на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, також змінено порядок розрахунків орендної плати.

Однак, за ствердженнями позивача, в порушення вимог законодавства України відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов`язання, ним систематично не сплачується орендна плата, що є порушенням умов договору, визначених в п.п. 2.2, 2.4 договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі). Тим самим, як вказує позивач, відповідачем порушуються вимоги ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна?, якими визначені обов`язки орендаря по сплаті орендної плати. Так, позивач додає, що відповідно до розрахунку заборгованості від 14.01.2020 р. сума заборгованості з орендної плати становить 36264,43 грн. При цьому, за ствердженнями позивача, відповідач частково сплатив орендну плату 31.01.2019 р. в сумі 10000,00 грн., 01.04.2019 р. в сумі 6000,00 грн., однак допустив виникнення заборгованості у період з 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р., тобто 25 місяців поспіль.

Також згідно п. 5.2 договору оренди та на підставі ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань? позивачем відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка станом на 13.01.2020 р. становить 3157,25 грн.

Поряд з цим позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підстави для розірвання спірного договору оренди. Адже, в даному випадку Департамент комунальної власності Одеської міської ради як сторона договору, що діє в інтересах територіальної громади м. Одеса, розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати відповідачем та, як наслідок, систематичне поповнення місцевого бюджету. Однак, за ствердженнями позивача, через неповну й несистематичну несплату орендної плати відповідачем, Департамент був позбавлений такої можливості. Водночас позивач додає, що статтею 785 Цивільного кодексу України та п. 4.7 договору оренди встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Наразі позивач зауважує, що з метою досудового врегулювання спору 19.08.2019 р. за вих. № 01-13/3908 Департаментом на адресу орендаря направлено претензію, згідно з якою в запропоновано добровільному порядку сплатити заборгованість з орендної плати та пені, однак на момент звернення Департаментом до суду зазначені у претензії вимоги відповідачем не були виконані.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2020 р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/736/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 30.04.2020 р.

08.04.2020 р. представником позивача подано до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з встановленням на всій території України карантину згідно постанови Кабінету Міністром України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" (зі змінами) та з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.04.2020 року у справі № 916/1016/20 підготовче засідання відкладено на 22 травня 2020 р. о 10 год. 30 хв.

Між тим розгляд справи у підготовчому засіданні 22.05.2020 р. о 10 год. 30 хв. не відбувся у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2020 р. у справі № 916/736/20 підготовче засідання призначено на 09 червня 2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2020 р. у справі № 916/736/20 підготовче засідання призначено на 23 червня 2020 р. з огляду на неявку повноважних представників сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2020 р. у справі № 916/736/20 підготовче засідання призначено на 20 липня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

У підготовчому засіданні господарського суду 20 липня 2020 року по справі № 916/736/20 було протокольно оголошено перерву до 31 липня 2020 року о 11 год. 35 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2020 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/736/20 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 31 серпня 2020 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення?.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення?.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Поряд з цим відповідно до частин 3, 6, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою , телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 жовтня 2014 року між Відділом освіти Приморської райадміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1410 (а.с. 10-12), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення першого поверху площею 269,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 10 у закладі ОЗОШ № 62. Орендар не використовує прилеглу до об`єкту оренди територію закладу. Орендар використовує лише частину земельної ділянки (частину земельної плями), на якій розташовано об`єкт оренди. Експертна оцінка об`єкта оренди становить 1191812,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений станом на 17 липня 2014 р. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 12675/11, виданий 29 листопада 2011 р. Фондом державного майна України).

Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об`єктів, зазначених у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", і розпорядження № 938 від 02.10.2014 року.

Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 02 жовтня 2014 р. до 01 жовтня 2015 р.

В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; ст. 5 Закону України "Про плату за землю?.

Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 1235,18 грн. (без урахування повернення витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку, без податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги (відшкодування комунальних послуг), вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату та плату за комунальні послуги щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати, плати за комунальні послуги змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Згідно п. 2.6 договору комунальні послуги сплачуються окремо від орендної плати.

Відповідно до п. 3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Вказані у п. 1.1 договору приміщення передаються орендарю виключно для використання під розміщення проведення занять с баскетболу (п. 4.1 договору).

На протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати орендар зобов`язаний: забезпечувати збереження об`єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню; утримувати об`єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території; застрахувати об`єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об`єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов`язання протягом 20 днів з часу укладання цього договору; (підпункти а, б, е пункту 4.2 договору).

Згідно п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов`язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Згідно п. 4.11 договору орендар зобов`язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформлюються актом, що підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 5.11 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

В п. 5.2 договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положеннями п. 5.3 сторони погодили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору у разі невикористанням орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконанням поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. „а", „г", „е", „к" п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається (п. 7.5 договору).

Відповідно до п. 7.6 договору останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренда в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренда за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

За умовами п. 7.9 договору заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренда на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі або передаються нарочним з відміткою про вручення.

За положеннями п. 7.11 договору дія договору оренда припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренда за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; інших випадках, передбачених чинним законодавством.

В п. 7.19 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

В подальшому 06 листопада 2015 року між Відділом освіти Приморської райадміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) був укладений додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1410 від 02.10.2014 р. (який було погоджено 21 грудня 2015 року), згідно п. 1 якого сторони за взаємною згодою внесли зміни до договору постійної оренди від 02 жовтня 2014 р. № 1410 нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 269,4 кв.м. (погодинно, 24 годин на місяць), в ОЗОШ № 62, розташованого за адресою: м. Одеса, Проспект Шевченко, 10, укладеного між Відділом освіти Приморської районної адміністрації та ТОВ "Одеська баскетбольна школа ім. О.Бєлостєнного?. Так, згідно п. 1.1 додаткового договору № 2 від 06.11.2015 р. пункт 1.2 розділу 1 "Предмет договору? викладено в новій редакції: "1.2 строк дії договору: до 30 вересня 2016 року (прописом)?.

Також згідно п. 1.3 додаткового договору № 2 від 06.11.2015 р. перший абзац пункту 2.2 розділу 2 "Порядок розрахунків? договору викладено в новій редакції, згідно якої за орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 жовтня 2 015 р., що становить 1930,88 грн. (без урахування податку на додану вартість, земельного податку та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства?. Інші умови договору залишені без змін.

28 листопада 2016 року між Комунальною установою "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси? (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) був укладений додатковий договір № 3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1410 від 02.10.2014 р. (який було погоджено 03 березня 2017 року), згідно п. 1.1 якого сторони за взаємною згодою, керуючись рішенням Одеської міської ради 30.06.2016 року № 921-VII, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.11.2016 р. № 360, наказу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 28.11.2016 року № 185-ф, у преамбулі та розділі "Місцезнаходження та підписи сторін? договору назву орендодавця "Відділ Освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської рада? змінили на "Комунальну установу "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси?. При цьому згідно п. 1.2 додаткового договору № 3 від 28.11.2016 р. пункт 1.2 розділу 1 "Предмет договору? викладено в новій редакції, згідно якої строк дії договору встановлено до 29 вересня 2017 року. В п. 1.4 додаткового договору № 3 від 28.11.2016 р. перший абзац пункту 2.2 розділу 2 "Порядок розрахунків? договору викладено в новій редакції: "2.2 За орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату з 28 листопада 2016 р., що становить 2181,09 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства?. Інші умови договору залишені без змін.

12 жовтня 2017 року між Комунальною установою "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси? (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) був укладений додатковий договір № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1410 від 02.10.2014 р., згідно п. 1.2 якого пункт 1.2 розділу 1 "Предмет договору? викладено в новій редакції: "1.2 Строк дії договору: до 29 вересня 2018 року?. В п. 1.4 додаткового договору № 4 від 12.10.2017 р. перший абзац пункту 2.2 розділу 2 "Порядок розрахунків? договору викладено в новій редакції: "2.2 За орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату з 12 жовтня 2017 р., що становить 1553,55 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства?. Інші умови договору залишені без змін.

23 березня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (орендар) був укладений додатковий договір № 5 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1410 від 02.10.2014 р., згідно п. 1.1 якого сторони, керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962 VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V "Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси?, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284-VII "Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси? та на підставі акту приймання - передачі приміщення у преамбулі та розділі "Місцезнаходження сторін? договору змінили назву орендодавця на "Департамент комунальної власності Одеської міської ради?. При цьому в п. 1.2 додаткового договору № 5 від 23.03.2018 р. передбачено, що з 01.01.2018 р. орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Також сторони передбачили в п. 1.3 додаткового договору № 5 від 23.03.2018 р., що сплату фактичних витрат за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, а також земельною ділянкою орендар здійснює за вказаними балансоутримувачем банківськими реквізитами, на підставі наданих балансоутримувачем рахунків.

Між тим, як вказує позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконував належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня 2018 р. по січень 2020 р. включно в розмірі 36264,43 грн., що заявлена до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору (з урахуванням умов додаткових договорів № 4 від 12.10.2017 р. та № 5 від 23.03.2018 р.) мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Однак, як з`ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем у період з січня 2018 р. по січень 2020 р. не вносилась передбачена договором орендна плата, у зв`язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 36264,43 грн., розрахунок якої додано до позову та не оспорено відповідачем.

Більш того, на підтвердження протилежного відповідачем до суду надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Наразі суд враховує те, що відповідно до п. 4.11. договору відповідач зобов`язався щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з позивачем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу, результати якої оформлюються актом, що підписується двома сторонами. Докази проведення вказаної перевірки розрахунків в матеріалах справи відсутні.

Також позивачем було направлено на адресу орендаря - відповідача претензію від 19.08.2019 р. № 01-13/3908, в якому останньому було запропоновано, в місячний строк сплатити заборгованість по орендній платі . Однак, заборгованість відповідачем не була сплачена.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2018 р. по січень 2020 р. включно в розмірі 36264,43 грн.

При цьому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені за період з 16.02.2019 р. по 31.01.2020 р. в загальному розмірі 3157,25 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.02.2019 р. по 31.01.2020 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 3157,25 грн., суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення, який складає 6 місяців, на існуючу суму боргу по кожному платежу за оренду у відповідному місяці.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню нарахована сума пені в розмірі 3157,25 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, з огляду на несплату відповідачем орендної плати своєчасно та у повному обсязі, а саме більше трьох місяців поспіль, відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та до п. 3.3 договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об`єкту оренди.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

В п. 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. „а", „г", „е", „к" п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

За положеннями п. 7.6 договору останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренда в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренда за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п. 7.11 договору).

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення позивачем визначено невиконання відповідачем зобов`язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушення умов цього договору та не спростовано відповідачем.

Поряд з цим, як встановлено судом, відповідачем було порушено зобов`язання щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди, яке тривало з січня 2018 року по січень 2020 року включно, з них з січня 2018 року по грудень 2018 року та з травня 2019 року по січень 2020 року поспіль (понад 3-х місяців).

В п. 5.3. договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору у разі невикористанням орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконанням поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Наразі слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар порушує істотні умови договору та не вносить плату за користування об`єктом оренди понад трьох місяців підряд (п. 5.3 договору оренди).

В свою чергу у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов`язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Так, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для користування відповідача спірним нежитловим приміщенням, яке орендується останнім за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 269,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 10.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6306,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, стягнення заборгованості в загальній сумі 39421,68 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 97; код ЄДРПОУ 38153993) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ) заборгованість з орендної плати в сумі 36264/тридцять шість тисяч двісті шістдесят чотири/грн. 43 коп., пеню в сумі 3157/три тисячі сто п`ятдесят сім/грн. 25 коп.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1410 від 02.10.2014 р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 97; код ЄДРПОУ 38153993).

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 97; код ЄДРПОУ 38153993) з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 269,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 10, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська баскетбольна школа імені О.Бєлостєнного" (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 97; код ЄДРПОУ 38153993) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6306/шість тисяч триста шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 р.

Суддя В.С. Петров