Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/1899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1899/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (а/с 22,м. Городок,Львівська область,81500) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ ТРАНС КАРГО" (проспект Маршала Жукова, 4-Д,Одеса,Одеська область, 65121) про стягнення 15822,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ТРАНС КАРГО", в якому просить господарський суд: про стягнення 15822,31 грн. з яких 12591,99грн.- основного боргу, 543,68грн.-пені, 96,26грн.-3% річних та 2590,39грн.-штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки 545318 від 22.12.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1899/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

27.07.2020р. та 02.09.2020р. від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній за вказаною адресою » . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 03.09.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

22 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КПП ЦЕНТР (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІ ТРАНС КАРГО (Покупець) укладений Договір поставки №545318 (даkі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (Товар) згідно за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника.

Відповідно до п.4.3. Договору, передача Товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування, його кількість, ціна та загальна вартість. Згідно з п.5.9. Договору моментом отримання Товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на проданий Товар, чи здача Товару перевізникові, або організації зв 'язку для доставки покупцеві (кур 'єрським фірмам) у порядку п. 2 ст. 664 Цивільним кодексом України.

На виконання умов укладеного Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцеві Товару на загальну суму у розмірі 23291,99 грн. Факт поставки Товару підтверджуються підписаними та пропечатаними сторонами договору видатковими накладними № ЕТМ00039434/20 від 21 лютого 2020 року на суму 7354,01грн., № ЕТМ00046894/20 від 02 березня 2020 року на суму 9277,96грн., № ЕТМ00054805/20 від 11 березня 2020 року на суму 6660,02грн.

Згідно до п.3.3.1 Договору Покупець зобов язаний отримати Товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем на основі цього Договору і видаткових накладних на нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника. Покупеиь здійснює оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, строк оплати за Товар, за умовами Договору поставки №545318 від 22 грудня 2017 року по наведених вище видаткових накладних сплив через 10 (десять) календарних днів після отримання товару, факт отримання якого підтверджується датою підписання видаткових накладних.

Свій обов`язок по оплаті за поставлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю СІ ТРАНС КАРГО по наведених вище видаткових накладних згідно Договору поставки №545318 від 22 грудня 2017 року, виконало частково у розмірі 10699,99грн. (4699,99грн. + 6000,00грн.), що підтверджується банківськими виписками від 10 березня 2020 року та 27 травня 2020 року відповідно. Дана сума часткової оплати у розмірі 10699,99грн. була зараховано в порядку черговості на погашення заборгованості за поставлений товар повністю згідно видаткової накладної № ГТМ00039434/20 від 21 лютого 2020 року та частково згідно видаткової накладної № ГТМ00046894/20 від 02 березня 2020 року.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає поставки №545318 від 22 грудня 2017 року, із врахуванням часткової оплати, складає 12591,99 грн., а саме:

- по видатковій накладній № ЕТМ00046894/20 від 02 березня 2020 року на суму 5931,97грн. (з врахуванням часткової оплати);

- по видатковій накладній № ЕТМ00054805/20 від 11 березня 2020 року на суму 6660,02грн

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 543,68 грн., штрафу у розмірі 2590,39грн., 3% річних у розмірі 96,25 грн...

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 12591,99 грн. - основного боргу, пеню у розмірі 543,68 грн., штрафу у розмірі 2590,39грн., 3% річних у розмірі 96,25 грн., 2102 грн. витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7882,50грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за поставку товару у розмірі 12591,99 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 543,68 грн. та штрафу у розмірі 2590,39грн..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п. 6.1 Договору поставки №545318 від 22 грудня 2017 року, у випадку порушення строків оплати Товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.

Відповідно до п.6.3 Договору поставки №545318 від 22 грудня 2017 року, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 543,68 грн. та штраф у розмірі 2590,39грн.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 543,68 грн. та штраф у розмірі 2590,39грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 96,25 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 96,25 грн. за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Так, визначив попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести - в загальній сумі: 7882,50 грн. - витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

За ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15ц).

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом наведених законодавчих приписів склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем для підготовки та складання позовної заяви було залучено АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЛЮРЦ з яким було укладено договір № 19/5 від 27.12.2019р.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази сплати з боку позивача визначеної суми на користь АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ ЛЮРЦ . Однак, діючим законодавством України встановлено, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Ця позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, де зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати адвокатського гонорару не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19, зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 7882,50 грн., підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ТРАНС КАРГО" (проспект Маршала Жукова,4-Д,Одеса,Одеська область, 65121, код ЄДРПОУ 38954719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (а/с 22,м. Городок,Львівська область, 81500, код ЄДРПОУ 38169102) основної заборгованості у розмірі 12591,99грн. ( дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одна грн. 99 коп.), пеню у розмірі 543,68 грн. (п`ятсот сорок три грн. 68 коп.), штрафу у розмірі 2590,39грн. ( дві тисячі п`ятсот дев`яносто грн. 39 коп.), 3% річних у розмірі 96,25 грн. ( дев`яносто шість грн. 25 коп.), 2102 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7882,50грн. ( сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 50 коп.).

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 08 вересня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов