Рішення

від 07.09.2020 по справі 927/556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/556/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю., у судовій справі 927/556/20, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Приватного підприємства "ВІКСТ"

вул. Тимошенка, буд 2-А, кв. 116, м. Київ, 04212

vikcsti@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Співавтор"

вул. Г.Сурапко (В.Василевської) буд. 9-А, м. Чернігів, 14007

про стягнення 29650грн 02 коп.

без виклику представників учасників справи

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Приватним підприємством "ВІКСТ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Співавтор" про стягнення 29650грн 02коп., а саме: 28552,60 грн основного боргу та 1097,42 грн 3% річних за період з 06.05.2019 по 22.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду у порядку, визначеному ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі № 927/556/20 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 01.07.2020 № 1400048607448 (06.07.2020 - позивачу) та №1400048607430 (02.07.2020 - відповідачу).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на дату розгляду справи по суті від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло; заперечень, інших доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо позовних вимог суду надано не було.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Виклад позицій учасників судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару за виставленим рахунком №1229 від 03.04.2019 на суму 46530,00 грн та оплаченим позивачем на суму 37069,90 грн, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги повернення сплаченої суми попередньої оплати. При цьому, позивач посилається на те, що ВКП "Співавтор" повернув ПП "ВІКСТ" 8516,30 грн сплаченої попередньої оплати за товар.

Позивач зазначає, що для здійснення попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано кошти на загальну суму 37069,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №292 від 04.04.2019, №295 від 15.04.2019, №307 від 03.05.2019, №300 від 23.04.2019 (копії додані до позовної заяви).

Після отримання суми попередньої оплати відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару.

Позивач звертався до відповідача з листом №12507 від 25.07.2019 з проханням про повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Відповідач повернув 8516,30грн сплаченої попередньої оплати, що підтверджується виписками банку від 30.09.2019, від 22.10.2019, від 15.01.2020.

Підписанням акту звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 10.03.2020 відповідач підтвердив існування договірних зобов`язань між сторонами та заборгованість на користь позивача у розмірі 28552,60грн.

В результаті зазначеного, позивач звернувся з даним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача 28552,60грн. основної суми боргу та 1097,42грн 3% річних.

Відповідач відзиву, письмових обґрунтованих пояснень та доказів поставки товару чи повернення позивачу суми попередньої оплати до суду не надав.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, здійснення позивачем попередньої оплати на підставі рахунку відповідача, факту здійснення відповідачем поставки товару позивачу на суму проведеної попередньої оплати, виконання відповідачем вимоги щодо повернення позивачу суми попередньої оплати, розмір заборгованості, наявність підстав для нарахування 3% річних.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як стверджує позивач у позовній заяві, між приватним підприємством ВІКСТ та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Співавтор" було узгоджено умови поставки, за якими ПП ВІКСТ оплачує та приймає олію лляну у кількості 1500,00кг на умовах здійснення попередньої оплати, а ТОВ ВКП Співавтор передає товар з моменту повної оплати від ПП ВІКСТ , відповідно до сплаченої суми.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що 03.04.2019 ПП ВІКСТ отримало від ТОВ ВКП Співавтор рахунок №1229 від 03.04.2019 на оплату олії лляної у кількості 1500,00кг на суму 46530,00грн з ПДВ.

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 37068,90грн (а не 37069,90грн як зазначено позивачем у позовній заяві, допущено арифметичну помилку) з призначенням платежу за олію лляну зг.рах.№1229 від 03.04.2019 , згідно з платіжними дорученнями №292 від 04.04.2019 на суму 5025,24грн, №295 від 15.04.2019 на суму 10019,46грн, №307 від 03.05.2019 на суму 12004,74грн, №300 від 23.04.2019 на суму 10019,46грн. (а.с.17-20).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем відповідно до здійснених позивачем перерахувань коштів на виконання рахунку №1229 від 03.04.2019 були видані податкові накладні: №1 від 04.04.2019 на суму оплати 5025,24грн, №4 від 16.04.2019 на суму оплати 10019,46грн, №5 від 23.04.2019 на суму оплати 10019,46грн, №1 від 03.05.2019 на суму оплати 12004,74грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Договір, відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, може бути укладений у будь-якій формі , якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, між позивачем та відповідачем єдиний письмовий договір на поставку олії лляної у кількості 1500,00 кг сторонами не укладався.

При цьому, встановлення правовідносин між позивачем (одержувачем) і відповідачем (постачальником) здійснено не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а в порядку ст.181 Господарського кодексу України - шляхом вчинення дій по частковій оплаті товару згідно виставленого відповідачем рахунку №1229 від 03.04.2019 на суму 46530,00грн, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, після отримання попередньої оплати в сумі 37068,90грн відповідач свого зобов`язання, зокрема, зустрічного зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів щодо поставки позивачу олії лляної на суму 37068,90грн.

Листом №12507 від 25.07.2019 позивач просив відповідача повернути передплату в сумі 37068,90грн у зв`язку з затримкою поставки олії.

Відповідач частково повернув здійснену позивачем попередню оплату в сумі 8516,30грн, що підтверджується виписками банку, копії яких додані до позовної заяви (а.с.21-24), зокрема, 15.01.2020 перераховано на рахунок позивача - 2016,30грн, 22.10.2019 - 2500,00грн, 30.09.2019 - 4000,00грн з призначенням платежу: повернення коштів за олію зг листа №12507 від 25.07.2019, від ТОВ ВКП Співавтор Ч/З Кисловець Михайло Володимирович .

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що сума неповернутої відповідачем позивачу попередньої оплати становить 28552,60грн (37068,90грн-8516,30грн).

Сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2019 по 10.03.2020, у якому відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 28552,60грн (а.с.16).

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з вимогою від 01.06.2020 про повернення останнім коштів у розмірі попередньої оплати в сумі 28552,60грн, вказана вимога отримана відповідачем 03.06.2020, що підтверджується відповідною відміткою про отримання, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не вказано законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи та представлені докази, суд встановив, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було перераховано на рахунок відповідача 37068,90грн в якості попередньої оплати за товар, що, зокрема, підтверджується копіями платіжних доручень. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивач звертався до останнього із вимогою від 25.07.2019 про повернення коштів попередньої оплати. Відповідач частково повернув суму попередньої оплати в розмірі 8516,30грн. Залишок неповерненої суми попередньої оплати склав 28552,60грн. Позивач звернувся з вимогою від 01.06.2020 про повернення коштів попередньої оплати в сумі 28552,60грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 28552,60 грн правомірні та обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають стягненню. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення попередньої оплати, позивачем нараховано відповідачеві 1097,42грн. 3% річних за період з 06.05.2019 по 22.06.2020.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок та матеріали справи суд зазначає наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем додано до позовної заяви копію листа №12507 від 25.07.2019 з вимогою про повернення передплати в сумі 37068,90грн, проте не подано доказів щодо дати пред`явлення (отримання) вказаного листа відповідачем.

Однак, приймаючи до уваги, що перший платіж на суму 4000,00грн в рахунок повернення коштів за олію лляну проведений відповідачем у добровільному порядку 30.09.2019, суд доходить висновку, що відповідач беззаперечно станом на 30.09.2019 був обізнаний про вимогу позивача про повернення попередньої оплати у сумі 37068,90грн, яка наведена у листі позивача №12507 від 25.07.2019.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з 30.09.2019 починає свій перебіг строк порушення грошового зобов`язання відповідача з повернення суми попередньої оплати.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, приймаючи вище встановлені обставини, суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних нарахованих за період з 30.09.2019 по 22.06.2020 у сумі 647грн 73коп. з урахуванням проведених відповідачем часткових повернень сум попередньої оплати. Окрім того, судом також враховано, що відповідачем безпідставно проведено нарахування 3% річних на суму заборгованості у день здійснення відповідачем платежу 30.09.2019 - на суму 4000,00грн, 22.10.2019 - на суму 2500,00грн та 15.01.2020 - 2016,30грн не здійснюючи зменшення суми заборгованості на суму проведеної оплати, відповідно до якої у відповідача зменшується грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 449,69грн задоволенню не підлягають, як безпідставно заявлені.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході розгляду справи, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 28552,60грн - попередня оплата, в частині стягнення 3% річних в сумі 647грн 73коп. В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 449грн 69 коп. задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн, сплаченого судового збору. Платіжним дорученням № 45 від 22.06.2020 позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн. (а.с.33).

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2070грн12коп. пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ВІКСТ" (вул. Тимошенка, буд 2-А, кв. 116, м. Київ, 04212, ідентифікаційний код 30440757) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Співавтор" (вул. Г.Сурапко (В.Василевської) буд. 9-А, м. Чернігів, 14007, ідентифікаційний код 21407421) про стягнення 29650грн 02коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Співавтор" (вул. Г.Сурапко (В.Василевської) буд. 9-А, м. Чернігів, 14007, ідентифікаційний код 21407421) на користь Приватного підприємства "ВІКСТ" (вул. Тимошенка, буд 2-А, кв. 116, м. Київ, 04212, ідентифікаційний код 30440757) 28552грн 60коп. боргу, 647грн 73коп 3% річних та 2070грн 12 коп. судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення 3% річних у сумі 449грн 69коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Повне судове рішення складено 07.09.2020 після виходу з відпустки.

Суддя Н. Ю. Книш